10 миттєвостей «Нової Білорусі»

3-4 серпня у Вільнюсі пройшла конференція «Нова Білорусь», яку можна назвати головною подією року для білоруських демократичних сил. У столиці Литви зібралися декілька сотень білоруських політиків, громадських активістів, просто небайдужих громадян Білорусі, яким не до смаку політика Лукашенка. Проте, за дивним збігом обставин, деякі рішення конференції засвідчили, що алгоритми перемоги для білоруських демократичних сил залишаються недосяжними.

NB: в Україні чимало людей дивуються, чому опоненти Лукашенка називають себе не опозицією, а білоруськими демократичними силами (БДС). Тут, як видається, присутній технологічний момент: після наймасовіших протестів у новітній історії Білорусі люди, які опинилися на гребні їх хвилі, вирішили дистанціюватися і від самого Лукашенка (ми – більшість, а не опозиція), і від «старої» опозиції, яка була просякнута розчаруванням через неефективну боротьбу проти режиму і спиралася на доволі вузький прошарок суспільства. Тому БДС вийшли на «стежку війни» з Лукашенком саме з такою самоназвою.

Мить перша. Лідерська. Світлана Тихановська відкрила конференцію «Нова Білорусь» на правах формальної організаторки, проте її виступ важко назвати запальним. Президент-елект, як називають Тихановську у структурах демократичних сил, подякувала десяткам активістів за участь у боротьбі, згадуючи їх імена і прізвища, констатувала, що втома – це нормально та запевнила, що перемога не буде раптовою. Тихановська не побалувала учасників зібрання звітом про власну роботу, який виглядав би абсолютно не зайвим з огляду на подальший розвиток подій на конференції. Відзначимо – Світлана Тихановська уважно слухала всі панельні дискусії під час «Нової Білорусі» та навіть провела короткий сеанс відповідей на запитання учасників.

Мить друга. Опозиція всередині опозиції. Екс-спікер Координаційної ради, член фракції «Білоруси» у нинішньому її складі Андрій Єгоров публічно запропонував можливий обмін часткового визнання Лукашенка через повернення послів ЄС на визволення політв’язнів. Павло Латушко (заступник Тихановської у Об’єднаному перехідному кабінеті та лідер найбільшої фракції КР) гостро виступив проти пропозиції Єгорова. Відзначу, що Єгоров, його колега Олександр Книрович і відсутній у Вільнюсі Вадим Прокоп’єв (всі вони входять до фракції «Білоруси» Координаційної ради) позиціонували себе як опозицію до Тихановської, яка уклала ситуативний альянс з Латушком. Цей союз дозволяє обом учасникам упевнено дивитися у майбутнє та  – що не менш важливо – говорити зі західними донорами про продовження підтримки інституцій БДС.

Мить третя. Кадрова. Валерій Ковалевський оголосив про відставку з посади представника ОПК у закордонних справах ще наприкінці червня, його тезка Валерій Сахащик залишив посаду представника ОПК з питань оборони та безпеки буквально напередодні «Нової Білорусі». Ці кадрові рухи виявилися не стільки сюрпризом, скільки викликом для команди Тихановської, адже 2 роки тому створення ОПК мало продемонструвати спроможність білоруських демократичних сил здійснювати державне будівництво в еміграції. Відверто кажучи, виходить не надто переконливо, хіба що скандалів, подібних відходу представниці ОПК з питань економіки та фінансів Тетяни Зарецької більше немає. Посади представників ОПК з питань економіки та фінансів, законності та порядку, мобільності та легалізації Тихановська передала на розгляд Координаційної ради (участь у формуванні ОПК була однією з передвиборчих вимог Команди Латушка – Руху «За Свободу»).

Новим представником з питань міжнародної та європейської співпраці став Володимир Астапенко, який очолює представництво ОПК у Брюсселі. Це досвідчений дипломат, який має достатньо контактів у Старому Світі. Натомість Ковалевський створив Агентство євроатлантичної співпраці, яке буде опікуватися розвитком відносин Білорусі та НАТО. Робота, відверто кажучи, непроста, оскільки настрої у білоруському суспільстві сьогодні складно назвати лояльними до НАТО. Російська та лукашенківська пропаганда на цьому полі працюють активно, намагаючись зберегти роль «білоруського балкону» для Кремля.

Новим «міністром оборони» Об’єднаного перехідного кабінету став Вадим Кабанчук, який призупинив контракт зі Збройними Силами України. Кабанчук із 2015 року брав участь у АТО/ООС у складі тактичної групи «Білорусь», із 2022 року був заступником командира Полку Кастуся Калиновського – найбільш медійного підрозділу білоруських добровольців у складі Сил Оборони України. ПКК зараз переживає непрості часи, там проявилися внутрішні конфлікти. Для нового представника з питань оборони та безпеки важливим видається приділяти увагу всім підрозділам, де воюють білоруські добровольці, вибудувати систему відносин з ветеранами, встановити дієві контакти з «посполитим рушенням» на території країн ЄС. Вадим Кабанчук може посилити ОПК, однак йому буде непросто у діалозі з тамтешніми бюрократами.

Мить четверта. Дипломатична. У дискусійних панелях взяли участь двоє дипломатів – спеціальний представник польського МЗС з контактів із білоруським громадянським суспільством Артур Міхальський і посол МЗС України з особливих доручень Ігор Кизим. Кизим наголосив на вдячності українського народу білоруським добровольцям і дав зрозуміти, що готовий сприяти вирішенню проблемних для них питань. Виступ і відповіді на запитання Міхальського бальзамом лягали на серця учасників «Нової Білорусі», аж поки на екрані, де демонструвалися запитання учасникам панельної дискусії, не з’явилося привітання дипломатові із призначенням послом Польщі в Ірландії. Це означає, що контактами з БДС у польському МЗС буде опікуватися новий функціонер, позитивний ефект від виступу Міхальського було знівельовано. Відверто кажучи, країнам Люблінського трикутника (Литва-Польща-Україна) всерйоз бракує узгодженої позиції щодо підтримки білоруських демократичних сил.

Мить п’ята. Координаційна. Учасники «Нової Білорусі» отримали нагоду побачити наживо низку делегатів Координаційної ради, склад якої обрали шляхом електронного голосування наприкінці травня, проте поки не приступила до стабільної роботи. До речі, спікером та віце-спікером КР є Анжеліка Мельникова та Стася Гліннік, що дозволяє говорити про політичний матріархат у середовищі БДС. Якщо серйозно, то Мельникова запам’яталася акцентом на неготовності розкривати плани боротьби з Лукашенком, який пояснила власним досвідом занять кікбоксингом. Вона також висловила готовність вкласти 10 тисяч доларів власних коштів у створення ефективної схеми протистояння Лукашенкові. Спікерка КР поки входить у курс справ, тому діє обережно. Дискусії між окремими учасниками Координаційної ради створювали враження, що Лукашенко для них є меншим ворогом, аніж колеги з білоруських демократичних сил. Показовим став той факт, що панель за участю представників Координаційної ради фактично закривала конференцію «Нова Білорусь». До речі, досвідчена білоруська аналітикиня Роза Турарбекова заявила про вихід зі складу делегатів Координаційної ради після проведення конференції «Нова Білорусь».

Мить шоста. Євроінтеграційна. Радник Тихановської та досвідчений політик Анатолій Лебедько запропонував подати заявку на вступ до Європейського Союзу. Чесно кажучи, складно уявити, як це може спрацювати для білоруських демократичних сил в умовах існування режиму Лукашенка. Проте команда Тихановської продемонструвала і готовність продовжувати проєкт паспорту Нової Білорусі, представивши нового керівника напряму, громадянина Литви. Проте всерйоз говорити про перспективи визнання документу нині, в умовах російсько-української війни, не випадає.

Мить сьома. Протокольна. Учасникам конференції «Нова Білорусь» було представлено документ, який фактично гарантує Світлані Тихановській вічне політичне життя. Тихановська, Офіс Світлани Тихановської, Об’єднаний перехідний кабінет (який очолює Тихановська) та Координаційна рада білоруських демократичних сил домовилися, що вона збереже статус національної лідерки до проведення вільних виборів у Білорусі або допоки сама не вирішить припинити політичну кар’єру. Цікаво, що в разі виникнення суперечностей між суб’єктами підписання протоколу арбітром має виступити... Правильно, Світлана Тихановська. Ці речі абсолютно не муляють авторам документу, проте дивно, що вони не розуміють, наскільки від їхньої ініціативи тхне методами Лукашенка. Натомість для ефективної боротьби проти існуючого у Білорусі політичного режиму варто не відтворювати його методи, а максимально дистанціюватися від моделі суперпрезидентської республіки, а делегувати повноваження та розвивати інструменти народовладдя. Тим більше, у Координаційній раді створено цілком лояльну до Тихановської більшість.

Мить восьма. Платформа-2025.  Політолог Вадим Можейко представив «Платформу-2025», яку підписали ОСТ, ОПК, кілька фракцій Координаційної ради та політичних партій. До речі, тема партійного будівництва всередині білоруських демократичних сил – окрема болісна проблема. Зрозуміло, що протидіяти Лукашенкові за принципом «Іду на Ви» безперспективно, проте у програмі «Новій Білорусі» було анонсовано обговорення плану дій у контексті президентської кампанії 2025 року. 

Мить дев’ята. Обмінна. Напередодні конференції «Нова Білорусь» відбувся масштабний обмін в’язнями між Росією та Заходом, у якому був присутній і білоруський контекст: режим Лукашенка передав Німеччині її громадянина Ріко Крігера, який був засуджений до смертної кари за надуманими звинуваченням. Крігер став жертвою гри білоруських (вірогідно, і російських) спецслужб під чужим прапором, його виманили до Білорусі, де затримали й оперативно засудили. Багато учасників конференції були обурені тим, що за гратами залишилися і Нобелівський лауреат Алєсь Беляцький, і громадянин Білорусі та США Юрій Зенькович, засуджений за «справою Федути». Тихановська наголосила, що вона та представники ОСТ не брали участь у переговорах про обмін, лише загостривши питання про власну зовнішньополітичну суб’єктність. У Білорусі не менше тисячі політичних в’язнів, і проблема їх звільнення буде актуальною для всіх демократичних політиків.

Мить десята. Гуманітарна. Андрій Стрижак, керівник фонду BYSOL, представив Міжнародний фонд гуманітарної допомоги, який опікуватиметься звільненими політичними в’язнями та родинами тих, хто перебуває за гратами у Білорусі. Кошти Фонду формуватимуть іноземні уряди, нині там є гроші від Норвегії та Швеції, очікуються ще інші пожертви. Офіс Світлани Тихановської просуватиме Фонд на міжнародній арені, проте обіцяє не брати участь у безпосередньому керівництві ним.

Замість післямови. Фактор відсутності. У Вільнюсі не було Зенона Позняка та Павла Усова, Валерія Сахащика та білоруського ІТ-гуру Павла Лібера, з «аналітиків Тихановської» (20 фігурантів кримінальної справи, порушеної режимом Лукашенка) у конференції «Нова Білорусь» брали участь хіба що 4-5. Організатори конференції зуміли вправно забезпечити продовження політичного життя Світлани Тихановської без обговорень і дискусій, проте не створили парадигму перемоги над Лукашенком і повернення додому для сотень тисяч білорусів.

Євген Магда, голова спостережної ради ЗІФу, політолог і директор Інституту світової політики