Сміттєпереробний завод у Львові запрацює в 2026 році, якщо Садовий дозволить завершити будівництво

Львів нарешті наближається до завершення одного з найважливіших інфраструктурних проєктів останніх років — будівництва сучасного заводу з механіко-біологічної переробки (МБП) відходів на вул. Пластовій. Роботи стартували ще в серпні 2021 року, а завершити їх первісно планувалося 2023-го. Сьогодні готовність об’єкта перевищує 85%, і його реально можна запустити вже у наступному 2026 році, але за однієї умови - якщо міська влада на чолі з мером Андрієм Садовим дасть дозвіл на завершення будівництва.

Про те, на якому етапі нині перебуває будівництво, які роботи залишилось виконати та що може вплинути на терміни відкриття, ми мали розмову із Кшиштофом Хаб’єром, представником компанії Control Process S.A. — генерального підрядника проєкту. 

– Який поточний стан будівництва і коли завод зможе нарешті запрацювати?

– На сьогодні проект завершено на понад 85%. 100% основних конструкцій встановлено, все обладнання вже доправлено в Україну. Понад те, близько 70% обладнання сортувальної лінії вже також встановлено і готове до запуску. На майданчику вже завершено всі поставки обладнання, ми, власне, закінчуємо монтаж елементів лінії механічного сортування відходів та біосушіння, йдеться про останні компоненти.

– Чи є якісь перепони, які можуть перешкодити швидкому завершенню будівництва і заблокувати запуск сміттєпереробного заводу у Львові? 

– Слабким місцем є зовнішні мережі та їхнє підключення, за що відповідає ЛКП «Зелене Місто». Енергопостачання з мережі, водопостачання та каналізація – все те, що перебуває зовні будівлі заводу. Ще в 2023 і 2024 роках «Зелене Місто» повинно було виконати або замовити ці роботи, однак наші партнери заблокували ці роботи, і тому ми маємо ці проблеми. Наш контракт охоплює сам завод, але не ці мережі. Водночас на генераторах неможливо надійно провести повну пускову параметризацію сучасної сортувальної лінії.

Крім того, з боку замовника було зволікання щодо закупівель. Йдеться про придбання супутніх елементів, процедури узгодження тощо.

Ба більше, досі затримуються частина платежів, що не сприяє процесу і призводить до подальших затримок. Усі ці фактори безпосередньо впливають на календар робіт.

– На вашу думку, які фінансові та екологічні наслідки того, що проєкт сміттєпереробного заводу перетворився на довгобуд?

– Якщо говорити про наслідки, то хотів би зазначити, що компанія Control Process S.A  найвищою мірою зацікавлена у тісній і добре скоординованій співпраці з владою Львова  задля найшвидшого завершення будівництва. Воднораз, на нашу думку,  і місто повинно виходити з такої ж позиції, адже затягування будівництва - це насамперед означає для Львова зростання витрат на транспортування та утилізацію відходів — так званий «сміттєвий туризм». До цього можна додати і втрачені доходи від продажу вторинної сировини та палива RDF. За різними оцінками, йдеться про сотні мільйонів гривень щороку у вигляді прямих втрат і втрачених вигод — коштів, які могли б залишатися у Львові, а не «виїжджати» разом із відходами. Щодо екології, то  відтермінування запуску сміттєпереробного заводу передовсім означає підвищене навантаження на сміттєзвалища.

– Ви згадали про паливом з відходів RDF? Яку цінність воно має?

– RDF сьогодні є стандартом в Європі. Це паливо з висококалорійної залишкової фракції (після відокремлення вторинної сировини та домішок), яке замінює вугілля, зокрема, в під час виробництва цементів або в спалювальних установках. Тобто, RDF знижує витрати на паливо промислових підприємств і обмежує викиди. А для міста це означає менше складування, реальні доходи від продажу палива та закриття циклу: відходи стають енергетичною сировиною.

– Компанія Control Process S.A. побудувала сміттєпереробний комплекс  в Ольштині.  Який досвід Польщі у цій сфері.

– Приклад Ольштина – це приклад успішного сортувального заводу змішаних відходів з біосушінням і виробництвом RDF, такий, який буде у Львові, але львівський завод майже втричі більший.

Завод в Ольштині, який побудувала компанія Control Process S.A., обслуговує регіон 37 громад і вже багато років веде стабільну комунальну діяльність. Так, його річний дохід  за 2020–2023 роки в перерахунку на гривні становив: 2020 рік – близько 907,2 млн грн, 2021-й – приблизно 1 202,1 млн грн, 2022-й – близько 1 194,9 млн грн, 2023 рік – 1 219,0 млн грн.

Ці цифри означають, що для Львова доходи від сміттєпереробного заводу становитимуть понад 2 млрд грн на рік, а це величезні можливості для міста та його бюджету, якщо підприємство запрацює і буде стабільно  функціонувати. Тобто, що швидше це станеться то краще для міста, тому я не розумію теперішніх дій з боку ЛКП «Зелене місто», через які завод взагалі не можливо запустити.

– 2 млрд грн на рік  – це велика сума для Львова. Чи могли б «розшифрувати» цю цифру?

– Так, ми можемо зробити коректний перерахунок масштабу. Завод у Львові має пропускну здатність 250 000 т на рік, тоді як завод в Ольштині був спроектований лише на 95 000 т змішаних відходів на рік. Але сьогодні Ольштин переробляє близько 140 000 т відходів на рік, оскільки наш проект завжди має великий виробничий запас.

Подібно до цього, у Львові проект, що на папері розрахований на 250 000 т на рік, реально може «видати» набагато більшу потужність. Відтак, за нашими прогнозами, це принесе місту та його мешканцям понад 2 млрд грн доходу. Зокрема, йдеться про доходи  від прийому відходів, сортування матеріалів для повторного використання, як-от метали, або від продажу палива цементувальній фабриці, про що ми говорили вище. До речі, компанія ЛКП “Зелене місто” вже підписала відповідну угоду. Це величезна можливість для Львова та його мешканців, бо це означає стабільні передбачувані доходи комунального міського підприємства, які сьогодні, наскільки я поінформований , як правило збиткові. По-друге,  це можливість не підвищувати тарифи для мешканців і менший ризик доплат з бюджету. По-третє, – це  менші витрати на «сміттєвий туризм», складування та вивезення сміття в інші регіони України, а це економія коштів міського бюджету. Це також додаткові робочі місця та місцеві замовлення. І звісно, це екологічний ефект, про я вже казав: менше складування, краща матеріальна та енергетична рекуперація.

– Як Львів може використати RDF та європейський досвід?

– RDF стає важливим промисловим паливом – у цементній галузі і енергетиці. Сценарій «МБП + енергетика з RDF» функціонує в багатьох містах ЄС. Ключовим фактором є стабільна якість RDF (що забезпечує наша технологія), договори на прийом та логістика. Власне, тоді залишкові відходи, які переповнюють звалища, працюють на економіку та знижують викиди.

– Ви апелюєте до влади Львова, закликаєте її до співпраці, але міські чиновники саме підрядника звинувачують у зволікання будівництва і у порушенні умов контракту. Як ви на це відповісте?

– Відповідаючи на це запитання, маю ще раз наголосити: ми хочемо закінчити будівництво і ввести завод в експлуатацію. Нам ставлять палиці в колеса, але ми, незважаючи на затримку платежів і порушення договору з боку ЛКП “Зелене місто”, просуваємо цей проект вперед. МИ хочемо його завершити. Попри все.

А це не просто. Всупереч контракту затримано платежів майже 70 млн грн, що сильно  уповільнює виконання робіт але, повторюю, незважаючи ні на що, компанія Control Process S.A. дофінансовує ці роботи і продовжує їх.

Ми взяли додатковий кредит у Польщі, щоб конфлікт з ЛКП “Зелене місто” не зупинив проект. Однак наші партнери повинні зрозуміти, що два програні арбітражі з рахунком 9:0 вже мають фінансовий вимір для міста, а компанія Control Process S.A. відкрила ще два нові арбітражі FIDIC у жовтні 2025 року, в яких новим головою був призначений пан Ентоні Едвардс. В результаті буде ухвалено остаточне рішення, чи порушує ЛКП “Зелене місто” контракт чи ні.

Також хочу звернути вашу увагу, що незважаючи на гучні заяви від ЛКП “Зелене місто” про те, що вони не виконають названі рішення і не виплатять нам належну оплату за виконану роботу і звернуться до суду в Києві, досі вони не виконали рішення Ради з урегулювання спорів FIDIC (DAB) і досі не відкрили справу в Києві.

Тобто, вже є попередні невиконанні рішення, а через приблизно 80 днів будуть нові рішення DAB – Dispute Adjudication Board (Ради з урегулювання спорів), і ми побачимо, хто має рацію у цьому спорі, а хто помиляється. При цьому йдеться про реальні витрати для міста – за затримку платежів і порушення договору, а цього можна було уникнути. Я неодноразово пропонував і продовжую пропонувати доручити нам роботи, які затримують відкриття заводу, і почати розраховуватися відповідно до договору FIDIC. Як на мене, місто не для того підписувало європейську угоду, яку підтримує Банк ЄБРР, щоб тепер її порушувати і не поважати.

При цьому у нас немає іншого виходу, як продовжувати роботи, незважаючи на всі перешкоди і труднощі, які створює нам ЛКП “Зелене місто”, і паралельно відстоювати свої права через Раду з урегулювання спорів (DAB) FIDIC. Шкода тільки, що міська рада Львова не хоче зрозуміти, що дії ЛКП “Зелене місто” в кінцевому підсумку призведуть до значно вищих витрат і тривалішого часу, що піддає ризику збитків місто Львів і його мешканців. До того ж бюджетна комісія виділяє їм додаткові мільйони гривень, щоб прикрити порушення  угоди. Повторюю, у січні 2026 року будуть наступні рішення Рада з урегулювання спорів (DAB). І що, знову за це недбале управління мають платити мешканці Львова? Це, мабуть, трохи нечесно.

Звісно, військові та адміністративні виклики були несприятливим фактором, але з нашого боку роботи тривають і просунулися на понад 85%. Проте без завершених зовнішніх підключень, які ЛКП до сьогодні не замовило нам, ми не зможемо запустити завод на повну потужність – це об'єктивна перешкода.

Отже. вкотре наголошу, ми готові до спільного завершення проекту в 2026 році, але воднораз прошу пам'ятати, що в договорі передбачено також цілий рік на запуск заводу і навчання нових працівників. Це додаткові робочі місця для Львова і можливості для місцевих громад, а ми, наша технологія і ноу-хау, необхідні для запуску заводу, його експлуатації та обслуговування на наступні роки.

– Можливо, ви хотіли б щось сказати меру Андрію Садовому?

– Львівський сміттєпереробний завод – це суто громадський проект, але з великою часткою політики, і прохання просте: давайте ставити інтереси мешканців та довкілля на перше місце. Завершення підключень і процедур з боку міста відкриває шлях до запуску і переходу до експлуатації вже в наступному році. Ми разом пройшли довгий шлях – виконання 85% і було б шкода зупинитися прямо перед фінішем. Ми готові працювати пліч-о-пліч, щоб показати, що польсько-українська співпраця може забезпечити зразкову європейську систему поводження з відходами для Львова. Як колись сказав пан Садовий, історія будівництва цього заводу — це матеріал для хорошої книги, а я лише додам, що сподіваюся на щасливий фінал.

– Дякуємо за інтерв ю!

Розмову вів Віктор Петрів