Розбудова відносин з Україною – у пріоритеті діяльності Координаційної ради Білорусі, - Анжеліка Мельникова

У травні цього року відбулися вибори до Координаційної ради (КР). За результатами голосування у новому складі білоруського протопарламенту сформувалась більшість. А 11 липня КР обрала спікерку Анжеліку Мельникову – учасницю Народного антикризового управління (НАУ). Анжеліка закінчила Мінський державний лінгвістичний університет і Білоруський державний економічний університет. Журналіст Західного інформаційного фронту поспілкувався з головою КР про подальшу діяльність Координаційної Ради й актуальні події у білоруських демократичних силах.  

Варто додати, що віцеспікеркою КР стала Станіслава Глінник від виборчого списку «Європейський вибір» - онука колишнього голови Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича та помічниця Світлани Тихановської. Обидві жінки отримали підтримку шляхом 24-годинного голосування у ТГ-каналі КР та не мали конкурентів – за день до голосування Блок Пракоп'єва-Ягорава відмовився висувати своїх кандидатів на посади спікера та віце-спікера КР. Відмову пояснили тим, що, як писало видання «Зеркало», «дії фракції Павла Латушка ведуть до ліквідації незалежності Координаційної ради та її підпорядкування Офісу Світлани Тихановської та Об'єднаному перехідному кабінету (ОПК) під її керівництвом».

Напередодні свого обрання на посаду голови Координаційної ради Анжеліка Мельникова у своєму виступі перед її складом серед основних напрямків діяльності обіцяла працювати на користь білорусів, вирішувати конкретні проблеми людей, розширити повноваження КР і взаємодію з ОПК, підняти рівень і престиж КР, структурувати та якісно висвітлювати її роботу.

2020-ГО ВІДБУЛОСЯ ЄДНАННЯ БІЛОРУСЬКОЇ НАЦІЇ

- Дякую за час, що ви знайшли для розмови. Розкажіть про себе, як ви прийшли в суспільно-політичне життя, чим займалися до 2020 і 2022 років і чому ви обрали саме команду НАУ?

- Так, я працюю в Народному антикризовому управлінні із 2022, до цього була активною у громадській діяльності. До переїзду у Варшаву жила в Білостоку, де працювала у Фонді «Білорусь 2020». Наш проєкт полягав у допомозі біженцям з Білорусі, а потім – і з України. Це була допомога в легалізації – надавали безкоштовні юридичні консультації. Ми працювали з хорошими польськими адвокатами, які вільно володіли російською задля зручності спілкування з людьми. Також наші фахівці надавали психологічну і психіатричну допомогу, оскільки випадки були різні. Дійсно, весь цей час я не була помітною на публіці, оскільки не перебувала на ключових посадах, а просто працювала та виконувала свою роботу. Потрібно враховувати, що після переїзду (з Білорусі до Польщі, - ЗІФ) мені довелося не тільки займатися всіма документами для легалізації, а й вивчати мову, піклуватися про дітей, допомагати їм адаптуватися. І крім мови, до речі, я вивчала Project Management у сфері IT. Тому що до цього працювала у великій корпорації Coca-Cola, де були свої особливості управління проєктами. Займалася корпоративною соціальною відповідальністю, була заступницею генерального директора зі зв’язків із громадськістю. Хотіла твердо стояти на ногах, займалася самоосвітою в Білостоку.

На момент переїзду до Варшави я вже займалася волонтерством дистанційно, допомагаючи команді НАУ. І для мене, навіть із професійної точки зору, з точки зору зростання, було цікаво спробувати себе в політичній сфері. Але політика прийшла до мене сама, як і до багатьох інших. Стільки скалічених доль, стільки роз'єднаних сімей… Хіба можна сьогодні перегорнути цю сторінку. Я багато поставила на вівтар, і вже не можна давати задню – це взагалі не про мене. І відтоді, як я вперше вийшла на протести 2020 року, звісно уже багато минуло часу, і були різні стани, й у всіх втома, але добре те, Євгене, що у мене немає відчаю. І є віра – це головне. Є навіть упевненість у власних силах. І в тому, що з часом усе справедливо стане на свої місця.

- Що спонукало вас, як працівницю міжнародної корпорації, вийти на протест?

- Щойно я завагітніла, вирішила присвятити себе сім'ї. Тому просто пішла з компанії. Ми потиснули один одному руки після моїх семи років праці в Coca-Cola. Вважаю ці роки прекрасним досвідом. Тож із керівництвом залишилася у хороших відносинах. На той момент, у 2020 році, я перебувала в декреті, доглядала за маленькою дитиною і, звичайно, не могла бездушно дивитися на все це насильство та жах, що відбувалися. Тому не тільки почала виходити на протести, а й стала активною лідеркою протестів у своєму рідному Несвіжі – невеликому містечку, за 100 кілометрів від Мінська. Ми жили в Мінську, але на літо я переїхала до мами. 16 серпня відбувся великий марш у Мінську, в якому брала участь, потім повернулася в Несвіж, де з дівчатами організовували велопробіги і стояли у ланцюжках. Розумієте, на той момент був такий підйом, така хвиля. Зараз, звичайно, багато хто говорить, що ми були наївними, сміються з того, що хтось був неймовірним, і не дотиснули деякі речі, що протест був таким мирним. Однак подивіться, скількох людей цей протест вивів на вулиці. Я вважаю, що це було ТАКЕ піднесення білоруського духу, коли ми згуртувалися і показали свою солідарність. Коли згадую ці моменти, то просто мурашки по шкірі. Насправді, це було єднання нашої нації.

У БІЛОРУСІВ – АЛЕРГІЯ НА ТОТАЛІТАРИЗМ

- Ви є однією з лідерок демократичних сил Білорусі, поруч із Тихановською. Чим ви, як спікерка Анжеліка Мельникова, відрізнятиметеся від попередніх керівників Координаційної ради?

- Повноваження спікера Координаційної ради визначені нормативно-правовими актами, тож спиратимуся на них. Якщо ви зараз подивитеся у регламент, то це означає, що я стежитиму за тим, щоби діяльність Координаційної ради відповідала положенням цього регламенту, головувати на засіданнях, представляти Координаційну раду в зовнішніх контактах зі широкою громадськістю, забезпечувати ефективну комунікацію між усіма делегатами і структурами Координаційної ради. Також це управління проектами, але, як і будь-який делегат, я, звичайно, маю право висувати власні ініціативи, але спікер не визначає одноосібно стратегічний і політичний напрямок роботи ключових комісій. Мені здається, що у білорусів вже є алергія на будь-які авторитарні методи, тому такі речі вирішують виключно колегіально більшістю голосів у Координаційній раді. Я залишаюся у фракції Команди Латушка та Руху «За Свободу» - регламент мені це дозволяє, але я завжди відкрита до діалогу з усіма делегатами КР. Адже демократія ґрунтується на тому, що основні важливі рішення ухвалює більшість, а меншість має право і можливість впливати на ці рішення. Тому КР відкрита до співпраці, в тому числі з усіма ініціативами демократичних сил Білорусі. Ми також вітаємо пропозиції щодо взаємодії із зовнішніми структурами з метою вироблення спільних стратегій та планів. Однак, повторюся, що такі важливі рішення приймають у КР, звичайно, більшістю голосів, і це правильно. Вважаю, що це розумний розподіл відповідальності за прийняті рішення.

- Ви, будучи у фракції Павла Латушка, наскільки є незалежними як керівник, політик, який не має досвіду?

- Як я уже казала, мої повноваження визначає регламент. Ми чітко розуміємо, що позиція делегатів у так званій меншості все одно буде врахована, і регламент це передбачає. Меншість має право та можливість впливати на прийняте рішення. У тому демократія і полягає, що більшість виграла ці вибори, отримала голоси, і більшість встановлює курс: загальний політичний та стратегічний. Я можу діяти самостійно як менеджер для того, щоби поставити всі процедури, налагодити процеси. З іншого боку, ви говорите про недосвідченість, але я би не сказала, що всі ми зараз досвідчені в питаннях парламентаризму. Насправді – сьогодні історичний момент. Ми вчимося парламентаризму, ми претендуємо на назву протопарламенту. Вважаю позитивним те, що спікер Координаційної ради також буде рости разом з усіма іншими в цьому розумінні парламентаризму і побудові міжнародних зв'язків, в тому числі і транслювати на широку громадськість, в тому числі білорусів в першу чергу, як взагалі працює парламентаризм. Тому що 30 років ми взагалі не бачили такого в Білорусі з лукашенком.

ДОРОГУ МОЛОДИМ!

- В одному зі своїх інтерв'ю ви згадували про можливість створення Громадської палати. Можете детально розповісти, як вона виглядатиме та як ви ставитеся до ініціативи ультиматуму, координації з полком Калиновського або, наприклад, з політиками, які бойкотували і взагалі не визнають Координаційну раду як орган?

- Щодо Громадської палати, то таке питання поки що не виносили на повістку Координаційної ради. Так, під час виборчої кампанії були певні консультації та обговорення, в тому числі, але станом на сьогодні таке питання ніхто не порушував. І зараз перед усією Координаційною радою і переді мною, як спікеркою, є першочергове завдання – привести процедури в порядок і налагодити роботу головного апарату, що ми сьогодні і робимо. Тому це питання не порушували, і воно не на порядку денному. Що стосується співпраці з іншими ініціативами демократичних сил, в тому числі із зовнішніми центрами сил, то, як я вже казала, ми готові та вітаємо всі пропозиції зі взаємодії, відкриті до них. Але, знову ж таки повторюся, такі важливі рішення, як співпраця з якою би то не було ініціативою чи центром сили, прийматиме Координаційна рада більшістю голосів.

Що стосується того, що я у фракції Команди Латушка та Руху «За свободу», то з великою повагою ставлюся до всієї нашої фракції, до Павла Латушка, який є лідером фракції і моїм партнером, у тому числі і в Народному антикризовому управлінні. І це людина, яка завжди, перш за все, приймає, може вислухати чужу точку зору. І ніколи не було такого, щоб я, наприклад, аргументувала свою думку, наводила достатньо аргументів, а Павло Латушко цього не сприйняв. Такого просто не може статися, тому що ця людина принципова. Він каже: «Анжеліко, я можу з тобою погодитися, просто наведи мені достатньо аргументів». І це нормальні, здорові взаємини, у яких люди ведуть цивілізовану дискусію, діалог. У нас тут немає ніякого авторитарного режиму. Та й узагалі, у нас в команді дуже багато молоді. Вважаю, що Павло Латушко якраз робить правильно: дає дорогу, зелене світло новим обличчям і всіляко готовий підтримувати.

- Два запитання. Як ви бачите свою співпрацю з Тихановською, Перехідним кабінетом, чи може протопарламент впливати на формування Об’єднаного перехідного кабінету, координувати дії міністрів. Друге – псевдовибори президента 2025 року в Білорусі: як демократичні сили готуватимуться до цієї події, і взагалі, чого очікувати від 25-го, виходячи з нинішньої динаміки відносин Мінська зі сусідами?

- Робота між нашими інститутами динамічна та координується відповідно до регламенту. Сьогодні декілька делегатів КР водночас є представниками Об’єднаного перехідного кабінету (ОПК) . Нормативні акти це передбачають і дозволяють. Вважаю, що це дуже хороша практика. І саме над регламентом взаємодії наших структур зараз працює команда представників Офісу, ОПК і Координаційної ради. Список учасників від Координаційної ради, до речі, інклюзивний, чому я дуже рада, - це представники трьох фракцій: Команди Латушка, «Європейський вибір» та Блок Прокоп'єва-Єгорова, який зараз має назву Фракція «Білоруси». А детальні плани реакції на псевдовибори чи самопризначення лукашенка у 2025 році будуть оголошені пізніше. Зараз ми активно розвиваємо цю стратегію. Ми розуміємо важливість цієї теми, і яким би не був результат, це важливе питання також буде винесено на обговорення усієї КР. Це буде консолідована позиція всіх наших структур, до яких, я сподіваюся, приєднаються інші організації та ініціативи білоруського руху. Але ми всі розуміємо, що це радше будуть декларації, покликані мотивувати нас усіх, заряджати нас на подальшу боротьбу та кооперацію. Погодьтеся, ніхто не розповідатиме про свої чіткі плани та можливості.

ЛУКАШЕНКО БЛЕФУЄ

- Як ви можете пояснити нинішню ситуацію в Білорусі: нові призначення в міністерстві закордонних справ, адміністрації президента, звільнення політв'язнів, відведення військ від кордону з Україною? Що відбувається в Мінську, чим це можна пояснити – не лише зовнішнім тиском, можливо є інші фактори?

- Так, те, що ви називаєте – це, звичайно, складна ситуація, але всі ми до болю знайомі з тим, що лукашенко не раз це робив. Це – введення в оману. Лукашенко вдає, що хоче змінити політичний курс, щоби спробувати отримати відповіді на дії, звичайно, від Заходу. Але насправді це інформаційно-пропагандистські ходи. Добре, звичайно, що люди виходять на волю. Проте, важливо пам'ятати, що ще півтори тисячі – це лише офіційні дані – політв'язнів сидять у в'язниці. А те, що лукашенко відкрив кордони, але, дивіться, він одразу виносить смертний вирок для громадянина Німеччини. Для нього це все велика гра в покер. Він вміє чудово блефувати – досвіду йому не позичати. Вочевидь лукашенко готується до своїх нових виборів і торгує людьми. Причому важкохворими людьми, які зараз перебувають у нелюдських умовах у в'язницях. Це злочин. У такого злочину не може бути терміну давності.

- Насамкінець, як ви бачите відносини, нинішній стан відносин між режимом лукашенка і Україною, між демократичними силами і Україною?

- Так, що стосується взаємодії зараз офіційного Мінська і взаємодії лукашенка з українською стороною, тут я ще раз повторюсь, як і в попередньому питанні, вважаю, що він грає, блефує і намагається заробити собі очки перед виборами. Що стосується наших відносин з демократичними силами Білорусі, то передовсім хочу сказати, що призначення спеціального представника з Білорусі Ігоря Кизима є дуже позитивним кроком з боку України на шляху розвитку наших відносин. І я, як спікерка, націлена на взаємодію з українською стороною. Вважаю, що для нас дуже важливо також мати спеціального представника Координаційної ради в Україні в рамках роботи Міжнародної комісії, яку зараз формують. І ми бачимо пріоритетом розбудову відносин з Верховною Радою України. Вже тривають консультації з експертним середовищем, в тому числі і з цієї теми. Узагалі потрібно на всіх рівнях обмінюватися досвідом. Сподіваюся, що ці плани вдасться реалізувати найближчим часом, і це буде одним із головних завдань для Координаційної ради третього скликання.

Ми також намагатимемося залучати наших партнерів у Центр сил, у виробленні цього вектору наших дій. І якщо ви питаєте про очікування, то, звичайно, я хотіла би, щоб наші країни інтенсивніше обмінювалися досвідом на всіх рівнях, у тому числі на експертному для боротьби з російським впливом, тому що в цій ситуації ми дуже схожі. Я підтримую думку Павла Латушка, який неодноразово заявляв на міжнародних зустрічах, а потім це було включено до нашої передвиборчої програми, з якою ми йшли на вибори, що без незалежної України не буде незалежної Білорусі.

Спілкувався Євгеній Білоножко, власний кореспондент ІА «Західний інформаційний фронт» у Польщі і країнах ЄС

Головна світлина – belarus-nau.org