В інфопросторі появився БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СПОСТЕРІГАЧ (БУС)

Новий інформаційний продукт про білорусько-українські відносини запропонувала «Ініціатива БУСт», яку створили директор ІСП Євген Магда та журналіст Євген Мочалов. Його назва – БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СПОСТЕРІГАЧ (БУС). Періодичність аналітичного огляду запланована раз на квартал.

«Сьогодні вони (відносини – ЗІФ) перебувають у стані, який можна назвати коматозним. Позиція Олександра Лукашенка спричинила суттєве погіршення відносин між Білоруссю та Україною, проте дипломатичні відносини між нашими державами зберігаються. Тому ми сприймаємо нинішню ситуацію як точку відліку для можливого відновлення діалогу білорусів та українців. Відтак починаємо процес інформування зацікавлених осіб про події на білорусько-українському треку відносин», - йдеться в тексті до першого випуску .

Автори залишають за собою право в разі наявності інтересу до їхньої продукції та високої інтенсивності подій зробити продукт щомісячним.

Пропонуємо вашій увазі пробний випуск, що охоплює І-ий квартал 2023 року.

БУС. ПЕРШИЙ КВАРТАЛ 2023 РОКУ

У 2023 рік Білорусь та Україна вступили з чітко визначеними позиціями. Олександр Лукашенко назвав країну, якою керує, «співагресором», Україна продовжувала відстоювати власний суверенітет і незалежність у збройній боротьбі проти Росії. Позиція Лукашенка не сприяла зближенню офіційного Києва із представниками білоруських демократичних сил попри попередні спроби з’ясувати їх потенціал під час ділової гри «Форсайт «Білорусь-2030», яка пройшла у грудні 2022 року у румунському місті Сіная.

Тому відсутність згадки про білорусів у вітальному листі Президента України, який виголошував під час святкування 160-ої річниці Січневого повстання посол України в Польщі Василь Зварич, викликало обурення представників білоруських демократичних сил. З об’єктивних причин їх можливість здійснювати демарші суттєво обмежена. Залишається загадкою, чому Україна використала власний вплив на канцелярію Президента Польщі Анджея Дуди, щоб унеможливити участь у згаданій церемонії Світлани Тихановської.

Натомість у локальному вшануванні пам’яті учасників Січневого повстання (у Білорусі його називають повстанням Кастуся Калиновського) у Львові взяв участь ветеран білоруської політики Зенон Позняк. Разом зі своїм соратником Павлом Усовим і політичним представником Полку Кастуся Калиновського Зміцером Шчигельським він побував в Україні наприкінці січня – на початку лютого 2023 року. Їх активність не обмежилася зустрічами із представниками білоруської діаспори та інтерв’ю українським медіа. Згадані  політики зустрілися із представниками депутатського об’єднання «За демократичну Білорусь» та  провели зустріч з вояками-калиновцями у Бахмуті. Після повернення з України представники руху «Вільна Білорусь» і Полку Кастуся Калиновського заявили про наміри створити Раду Безпеки, яка би дозволяла продукувати рішення з військово-політичних питань.

Світлана Тихановська здійснила візит до Сполучених Штатів, де не лише взяла участь у святкуванні Дня Волі представниками білоруської діаспори, але й зустрілася з помічником президента США з питань національної безпеки Джейком Салліваном. У поєднанні з проведенням 24 березня у США у приміщенні Конгресу Форуму  Калиновського це дозволяє стверджувати про наявність стабільних контактів між Офісом Світлани Тихановської та представниками американського істеблішменту.

Варто відзначити тези, з якими Світлана Тихановська виступала за океаном:

• Позбавити режим Лукашенка грошей та ресурсів
• Підтримувати людей, які протидіють режиму
• Притягнути винних до відповідальності
• Ухвалити новий «план Маршалла» для регіону, який дозволив би не допустити відновлення диктатури
• Посилити роль США у боротьбі проти тиранії

Тихановська висловила впевненість, що перемога України у війні проти Росії стане перемогою демократії в усьому світі, а позбавлення від Лукашенка означатиме тріумф демократії у Європі.

Також у першій декаді березня 2023 року Світлана Тихановська відвідала Велику Британію, де зустрілася із представниками правлячої Консервативної партії на рівні міністра закордонних справ Джеймса Клеверлі та міністра у справах Європи Лео Докерті та представниками опозиційної Лейбористської партії. Вона обговорювала питання перебування громадян Білорусі у Британії та візової підтримки для них.

9 лютого Об’єднаний перехідний кабінет оприлюднив звіт про 6 місяців своєї роботи, а  14 лютого провів прес-конференцію на цю тему. Відзначимо головні пункти досягнень ОПК у його самоаналізі:

• Сформовано концепцію паспорту нової Білорусі.
• ОПК підтримав запровадження санкцій проти режиму Лукашенка.
• Виступили за розвиток відносин з Україною, проте констатували невисокий рівень відносин з офіційним Києвом.
• ОПК здійснює зусилля з матеріально-технічної підтримки білоруських добровольців у Силах оборони України.
• Здійснюються заходи з протидії вступу Білорусі у війну проти України.
• Створено кадровий резерв для нової Білорусі.

У контексті функціонування ОПК доцільно згадати про атаку на російський літак далекого радіолокаційного визначення та управління А-50, який базувався на аеродромі Мачулищі. 27 лютого член ОПК та керівник ініціативи ByPOL Олександр Азаров повідомив про цю атаку, яка дозволила вивести з ладу цей літаючий радар, який суттєво сприяв обстрілам території України, наголосивши на евакуації з території Білорусі осіб, причетних до неї. Згодом Азаров оприлюднив відео атаки на цей літак на території аеродрому Мачулищі. Проте його позиція про координацію ByPOL атаки викликала доволі скептичне ставлення у середовищі білоруської опозиції. Лукашенко заявив, що у «лабетах перебуває 30 мерзотників», начебто причетних до атаки на російський літак.

Доцільно звернути увагу на процес переформатування Координаційної Ради білоруської опозиції. Її можна назвати протопарламентом нової Білорусі, процес створення якого відображає особливості суспільно-політичного життя всередині країни. Зокрема, членство у Координаційній Раді може бути набути шляхом подачі заявки, а її членами виступають як фізичні, так і юридичні особи.

Член ОПК з питань транзиту влади Павел Латушко оголосив про вихід зі складу Координаційної Ради, щоб уникнути конфлікту інтересів з Об’єднаним перехідним кабінетом. Попри очікування, спікером Координаційної Ради 13 березня 2023 року став Андрей Ягорав, відомий представник неурядового сектору Білорусі, який раніше опікувався питаннями фандрайзінгу у Офісі Світлани Тихановської. Його заступницею стала Альона Живоглод, представниця громадянської ініціативи «Чесні люди» та членкиня правління «Народного антикризового управління». Виглядає показовим той факт, що під час оголошення про створення ОПК у серпні 2022 року у Вільнюсі Світлана Тихановська анонсувала схвалення кандидатур членів Об’єднаного перехідного кабінету представниками Координаційної Ради, але поки цей етап у роботі білоруських демократичних сил залишається серед нереалізованих планів.

Протягом звітного періоду суди у Білорусі винесли низку резонансних судових вироків. Зокрема, 3 березня у справі правозахисної організації «Вясна» до 10 років ув’язнення засуджено лауреата Нобелівської премії  Алєся Беляцького, значні терміни ув’язнення отримали його колеги. 6 березня

Світлану Тихановську у справі про діяльність Координаційної ради опозиції заочно засуджено до 15 років позбавлення волі, Павла Латушка – заочно до 18 років позбавлення волі. У такий спосіб можливість легальної політичної діяльності у Білорусі суттєво мінімізована.

Головною політичною подією першого кварталу 2023 року можна назвати заяву президента РФ Владіміра Путіна про готовність розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі. Російський президент назвав дату 1 липня 2023 року як відправну точку цього процесу, відзначивши, що Росія не має намірів порушувати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

У такий спосіб Росія вирішує одразу кілька військово-політичних завдань:

• Де-факто створює Союзну державу, не питаючи думки Лукашенка, адже психологічний потенціал впливу тактичної ядерної зброї суттєво вищий за бойові можливості білоруської армії.
• При цьому Путін апелює до неодноразових прохань Олександра Лукашенка, вчергове підставляючи його під критичні оцінки світової спільноти та перетворюючи на загальноєвропейського парію.
• Демонстративно переносить власні бойові можливості на кілька сотень кілометрів на захід, створюючи новий варіант можливого застосування зброї масового знищення для країн НАТО (Латвії, Литви, Польщі, які мають спільний кордон з Республікою Білорусь)
• Створює загрозу інтернаціоналізації війни з Україною, діючи у річищі Третьої світової війни.
• Підставляє під можливі превентивні дії або удари у відповідь НАТО громадян та територію Білорусі, обмежуючи її свободу дій.
• 31 березня 2023 року Олександр Лукашенко під час щорічного послання до парламенту та народу Білорусі зробив низку заяв, які стосуються російсько-української війни та питання розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі:

• Не Росія і не Білорусь розв’язали війну у братній Україні.
• Україна здала Крим без єдиного пострілу.
• Путіна змусили захищати росіян в Україні.
• США розв’язали війну до останнього українця, а Мінський переговорний процес був обманом з боку Заходу.
• Російські та українські офіцери на лінії фронту починають домовлятися між собою для мінімізації втрат.
• Контрнаступ ЗСУ може зірвати мирний процес між Росією та Україною.
• Україна не розуміє менталітету Білорусі.
• Будапештський меморандум був обманом.
• Я керую всіма військами на території Білорусі.
• Інфраструктура для розміщення тактичної ядерної зброї створена та готова до розміщення, в разі потреби розмістимо стратегічну ядерну зброю.
• Керувати усією зброєю на території Білорусі будемо ми тут.

Заяви Лукашенка свідчать, що він продовжує просувати кремлівський порядок денний до інформаційного простору та декларує щонайменше паралельне управління ядерною зброєю, яка буде розміщена на території Білорусі.  Якщо слідування інформаційній логіці Кремля можна пояснити прагненням демонструвати лояльність, то ілюзії стосовно можливості отримати паралельний контроль над тактичною ядерною зброєю виглядають наївними та небезпечними для суверенітету (нехай і вкрай обмеженого) Білорусі.

Стало відомо, що товарообіг між Білоруссю та Україною склав у 2022 році 1,6 мільярди доларів, скоротившись на 74% порівняно із 2021 роком. Негативне сальдо склало для України 1,2 мільярди доларів, після 24 лютого 2022 року відбулося помітне згортання товарообігу між Білоруссю та Україною.

Білорусько-українські відносини у першому кварталі 2023 року можна характеризувати наступним чином:

• На офіційному рівні зберігається статус кво, Лукашенко продовжує слідувати стратегічній лінії підтримки Росії, Україна не наважується налагоджувати публічні контакти з представниками білоруських демократичних сил
• Процес інституційного становлення білоруських демократичних сил триває, його учасники не можуть ігнорувати фактор України у власній політичній активності
• Рівень поінформованості білорусів про ситуацію в Україні та українців про ситуацію в Білорусі залишається вкрай низьким, що створює питомий ґрунт для поширення фейків та спекуляцій.

Дякуємо за увагу.