Майбутнє Білорусі чи «білоруське майбутнє»?

Майбутнє Білорусі – яким воно буде? Важливе питання системи безпеки, щонайменше, Східної Європи. Європейські й українські експерти разом із білоруськими демократичними силами активно працюють над тим, щоби спільно визначити і саму архітектуру майбутнього Республіки Білорусь у контексті Європи, і шляхи його втілення у реальність. Зокрема, наприкінці минулого року в Румунії відбулася форсайт-сесія і стратегічне моделювання «Білорусь 2030», у яких взяли участь представники фактично всіх рухів та груп демократичних сил Білорусі. Ба більше, незабаром – 13 квітня – у Варшаві відбудеться наступна важлива подія – експертна панель «Білорусь 2030».

У чому різниця між майбутнім Білорусі та «білоруським майбутнім»? Найголовніша різниця в тому, що майбутнє Білорусі є результатом зусиль та волі самих білорусів і європейців – тих, хто зацікавлений мати здорового й адекватного сусіда.

А «білоруське майбутнє» – це усамітнене, ізольоване від світу циклічне продовження «дня лукашенка» та нескінченне повторення того, що вже багато років відбувається в Республіці Білорусь. Яким може бути майбутнє Білорусі та які шляхи до нього?

Нещодавно заступник директора «Міжнародного центру протидії російській агресії» (МЦ ПРА) Дмитро Громаков в етері білоруського радіо «РАЦЫЯ» відповів, зокрема, на запитання журналістки Вольги Сямашки: «Без демократичної, прозорої і зрозумілої Білорусі, білоруського політичного режиму все може перетворитися на тривале протистояння [Білорусі та Європи]»...

Більш того, відкритий збройний конфлікт може призвести до ще більших людських втрат і набагато років зафіксує «білоруське майбутнє», в якому країна перебуватиме у глибокій ізоляції та завмерлій економічній кризі.

Разом із тим, зусиллями демократичних сил Білорусі разом з європейцями може сформулювати спільне відкрите та публічне бачення майбутнього Білорусі в загальному європейському контексті. Це принесе користь усім: і самим білорусам, і сусідам-європейцям.

У своєму твердженні пан Дмитро спирається на багаторічну міжнародну експертизу та дослідження Центру, який співпрацює з демократичними силами Білорусі і в еміграції, і з тими, хто залишився в республіці. В якості прикладу можливості та перспективності позитивного сценарію майбутнього Білорусі пан Дмитро наводить результати форсайт-сесії «Білорусь 2030», що відбулася наприкінці минулого року в Румунії. Тоді білоруській демократичний рух наочно продемонстрував свою здатність відкинути внутрішні чвари, щоби співпрацювати та вирішувати надскладні питання. Головне з них – створення спільного бачення позитивного майбутнього Білорусі.

Так, білоруські демократичні сили, як, власне, і будь-які демократи, не є однорідними, більш того – процеси формування та переформатування ще тривають. Але разом із тим відбувається і процес консолідації проактивних сил та груп навколо спільної ідеї.

«Одним із результатів форсайт-сесії стало народження ідеї платформи «Білорусь 2030», на якій зможуть взаємодіяти всі учасники білоруського опозиційного руху. Власне, про це ми і плануємо докладно поговорити на експертній панелі, яка вже днями відбудеться у Варшаві. І, обговоривши та досягши наступного рівня порозуміння, продовжити рухатися далі – зосередити сили на реалізації платформи. Адже демократичні сили Білорусії мають побачити в реальності, наскільки більш ефективною буде їхня співпраця, наскільки більш ефективно будуть використовуватися ресурси, як можна об’єднати проєкти таким чином, щоб створити синергетичний ефект», - відзначив пан Дмитро.

Тобто – ключ до успіху – взаємопорозуміння демократичних сил Білорусі. І платформою цього порозуміння має стати спільне бачення Майбутнього Білорусі, в якому знайдуть власне майбутнє різні демократичні сили: від полку білоруських добровольців імені Кастуся Калиновського, який воює за Україну у складі ЗСУ до офісу Тихановської, від офісу Тихановської до Координаційної ради Білорусі...

«Наступне ключове питання – чи вистачить білоруській опозиції політичної волі для того, щоби повернутися на свою землю не лише через переговорний процес, а й через якісь реальні кроки. Ми ж чудово розуміємо, що лукашенківський режим не бачитиме сенсу вести переговори, що демократія не матиме достатньої сили. «Опозиція» має стати демократичною силою, м’язами, які будуватимуть Майбутнє Білорусі. Питання полягає в тому, хто стане основою циєї сили. Наприклад, уявіть собі таку можливість, що полк Калиновського після завершення війни в Україні розпочне наступ на Білорусь для її визволення. Або різні «опозиційні групи» створять спільну платформу економічного та політичного розвитку Республіки Білорусь і розпочнуть реалізацію проєктів. А це може статися раніше, ніж цього бояться у кремлі», – наголошує пан Дмитро. 

Але все це має відбутися і відбудеться тільки тоді, коли сам білоруський народ обере шлях до демократичного майбутнього.

«Ми, українці, боремось за демократичні цінності. Тому ми в жодному разі не можемо примушувати білорусів до будь-чого. Дати відсіч агресії – так, але диктувати свою волю – ні. Це, до речі, і відрізняє нас від «росіян». Тому білоруси мають самі проявити волю та прагнення розірвати коло кружлянь навколо лукашенка. Тоді  і тільки тоді ми зможемо почати спільно будувати шлях у позитивне майбутнє, де війна закінчилась, а ми живемо як нормальні розумні сусіди. Власне для цього ми і зустрічаємось у Варшаві. Щоб відверто висловити власні бачення майбутнього і зробити наступний крок для пошуку спільного добросусідського Майбутнього», – резюмував Дмитро Громаков, заступник директора «Міжнародного центру протидії російській агресії».

Також читайте:

Навіщо експерти моделювали майбутнє Білорусі та що з цього вийшло

Фото iccrp.or