Новий вимір вдосконалення ворожих БПЛА

Уявіть: ще ТРИ роки тому про іранський дрон-камікадзе Shahed мало хто й чув, а нині його дратівливе деренчання та трикутна тінь стали таким же символом війни, як рев танків чи свист «Градів». росія, отримавши від Тегерана цей «подарунок», не тільки поставила його на конвеєр, а й перевершила в деяких аспектах.

Ворог винаходить усе нові й нові способи зробити свої безпілотники смертоноснішими, швидшими та підступнішими. Спершу були іранські Shahed-136 з їхніми дешевими двигунами та шумом мопеда. Потім росіяни налагодили своє виробництво «Гераней» і почали атакувати роєм. Потім з’явився реактивний двигун, що перетворив дрон мало не на крилату ракету. Далі – штучний інтелект, який навчив дрони думати та полювати без оператора. А зараз – нова витівка: причепили до дрона авіаційну ракету. Що ж далі? І головне – де в цей час наші «Фурії» та «Фламінго», і чи не проспали ми гонку озброєнь?

Еволюція дронів-камікадзе: від іранського Shahed до російської «Герані»

Перші атаки Shahed-136 по Україні відбулися восени 2022-го – тоді ворог запустив лише кілька десятків цих 2-метрових крилатих бомб. Дрон, розроблений Іраном, ніс ~50 кг вибухівки та повільно гудів поршневим двигуном.

Українці швидко прозвали його «мопедом» за характерний звук, але сміх невдовзі змінився тривогою. За підтримки Ірану росія налагодила ліцензійне виробництво Shahed під маркою «Герань-2» (іронічно – герань ніби мирна квітка). Масштаби випуску зросли лавиноподібно. На заводі «Алабуга» в Татарстані планують збільшити випуск баражуючих боєприпасів у 9 разів проти рівня 2024 року.

Це вже не поодинокі нальоти – восени 2023-го і в 2024-му росіяни атакували Україну роями дронів мало не щоночі. Звіт розвідки стверджує, що найбільший масований удар стався 8 липня 2025 року: 728 дронів за раз, майже всі – «Шахеди» чи їх імітатори. А вже в ніч на 21 липня 2025-го запустили 426 ударних БПЛА (Shahed та хибні цілі) плюс крилаті ракети для «повноти картини», в останні дні листопада понад 600 за одну ніч. Протиповітряна оборона виснажується, витрачаючи дорогі ракети на дешеві дрони, а ворог тішиться – за три роки війни безпілотники кремля стало важче перехоплювати і їх зробили смертоноснішими, ніж будь-коли.

Не гребує рф і модифікаціями боєзарядів цих дронів. Відомо про випадки використання касетних боєприпасів у Shahed: нещодавно росіяни тероризували місто Вишгород дронами, що розсипали суббоєприпаси над житловими кварталами. Фактично, дрон-камікадзе перетворюють на аналог малої крилатої ракети чи касетної бомби – дешево і сердито. І поки українські чиновники втішають себе, що «лунами» (хибними цілями) та баражуючими «Геранями» ворог намагається компенсувати дефіцит високоточної зброї, російські інженери не сидять склавши руки. Навпаки, вони розширюють можливості БПЛА, відкриваючи щоразу новий фронт загрози з неба.

Реактивний двигун: Shahed чи вже крилата ракета?

Поворотним моментом стало впровадження реактивних технологій. Українська розвідка ГУР ще в лютому 2025 повідомила: росія готує виробництво нового дрона Shahed-238 «Герань-3» з малогабаритним турбореактивним двигуном Tolou-10/13. За даними розвідників, цей апарат матиме швидкість польоту до 550–600 км/год і дальність до 2500 км. Тобто, мова про безпілотник, що за дальністю наближається до крилатої ракети, а за швидкістю перевищує удвічі-тричі звичний пропелерний Shahed.

Під час однієї з атак ще в лютому 2025 кияни помітили дрон, який літав значно вище і швидше за інші, робив кола над містом і був збитий тільки після четвертого заходу. Експерти встановили, що це був прототип реактивного Shahed. З’явилися навіть повідомлення, що такі «шахеди зі свистом» здатні діяти в складі рою як ударні дрони підвищеної маневреності. Якщо звичайний Shahed летить ~185 км/год, то «Герань-3» розганятиметься до 550+ км/год – для ППО це зовсім інший рівень складності. Звуковий супровід атаки – теж новий: замість торохтіння моторчика українці можуть невдовзі почути пронизливий свист турбіни, як у крилатої ракети.

Фактично, ворог поступово стирає грань між дешевим дроном і високоточною ракетою. Якщо Shahed був зброєю бідних, «кулеметом» у світі дронів, то його реактивний нащадок претендує стати «снайперською гвинтівкою».

Звісно, питання масового виробництва залишається – навіть маючи технологію, запустити її у товарних кількостях складно. Але якщо кремль вкладе ресурси, то цілком може штампувати такі БПЛА сотнями. І тут уже кожен пролом у нашій ППО може дорого коштувати.

Українські фахівці застерігають: нам конче потрібно шукати засоби протидії новим реактивним дронам уже зараз. Бо поблажливе «та що ті шахеди, ми їх і так збиваємо» може обернутися трагедією, коли несподівано з’явиться рій дронів, що мчать удвічі швидше за «Байрактар» і несуть більший заряд. І якщо хтось у високих кабінетах досі сподівається пересидіти бурю, маючи справу зі «звичайними» шахедами – саме час прокинутися. Ворог апгрейдиться невпинно.

ШІ-дрони: коли залізяка думає сама

Ще тривожніша новина – поява у росіян дронів з елементами штучного інтелекту, які можуть діяти абсолютно автономно. Йдеться про безпілотники типу V2U, про які розповів фахівець з РЕБ Сергій Бескрестнов («Флеш»).

За його словами, окупанти створили дрон, що не потребує жодного зв’язку з оператором і самостійно шукає та атакує ціль. Такий БПЛА має нейронну мережу на борту і наперед занесені карти місцевості. Він не використовує GPS – орієнтується за магнітним компасом, барометром і лазерним далекоміром висоти, зіставляючи рельєф під собою. Фактично, дрон «розуміє», де він і куди летіти, без сигналів ззовні. Перевага для ворога очевидна: засобами радіоелектронної боротьби збити його з пантелику неможливо, бо ні приглушити GPS, ні перехопити управління не вдасться – нема чого глушити і перехоплювати.

Більше того, такий ШІ-дрон здатен розпізнавати цілі та приймати рішення про атаку самостійно за заданими критеріями. Це вже страшненька на вигляд футуристика: машина, що сама вирішує, кого вбити.

За даними «Флеша», подібні БПЛА росіяни запускають групами по 5–8 штук, утворюючи своєрідний рій. Вони навіть навчили дрони елементів взаємодії: якщо один апарат у рою збитий ППО чи перехоплений дроном-перехоплювачем, інші це «розуміють» і здійснюють маневр ухилення, а потім повертаються в бойовий порядок. Для нашої протиповітряної оборони це виклик: уявіть, з’являється зграя невеликих дронів-камікадзе без зовнішнього керування, що летять на об’єкти інфраструктури, маневрують і вчаться уникати ураження по ходу. Один пробився – інші кинуться в пролом слідом.

На щастя, поки що йдеться не про велику дальність: радіус дії таких новітніх дронів близько 100 км (очевидно, через обмеження в енергоємності на автономний політ). Бойова частина у них теж невелика – 2–3 кг, радше для ударів по піхоті чи машинах. Але сам факт: війна дронів перейшла на новий технологічний рівень, де задіяно AI. І якщо в нас і були якісь напрацювання в цій сфері, то публічно про подібні досягнення не відомо – принаймні, у ворога це вже не теорія, а практика.

За словами того ж Бескрестнова, щодня на фронті фіксують застосування до 50 таких ШІ-БПЛА по всій лінії фронту. Тобто, росіяни не чекають погодження тематичного плану від свого Міноборони – вони вже кидають «розумні» безпілотники в бій і відточують їхню ефективність на нашій техніці й бійцях. А ми… А ми читаємо новини, роззявивши рота, як у московитів народився черговий Franken-drone.

Ракета на борту: дрон-винищувач чи курйоз?

Здавалося б, що іще вигадати? Виявляється – причепити до дрона авіаційну ракету. Наприкінці 2025-го росія вперше застосувала Shahed, озброєний ракетою класу «повітря–повітря» Р-60. Так-так, старенька радянська Р-60 («APHID» по натівській класифікації), яку колись носили МіГи, тепер полетіла, прикручена до баражуючого дрона. Навіщо? Експерти припускають, що росіяни хочуть таким чином полювати на наші вертольоти й легкі літаки, які займаються перехопленням «шахедів».

Р-60 наводиться на інфрачервоне випромінювання, тобто на тепло двигуна, й може доволі ефективно вразити ціль з одного пострілу. Для військових літаків і гелікоптерів, які мають теплові «пастки» (освітлювальні ракети для відволікання ІЧ-головки), така загроза не критична – можуть відбитися хибною ціллю. А от у легкомоторних «кукурузників» чи гелікоптерів цивільного типу, що також часом залучаються, таких систем захисту нема. Виходить, Shahed з ракетою здатен збивати наші літаки, навіть не таранячи їх, а дистанційно. Тобто, дрон-камікадзе перетворюється ще й на примітивний винищувач.

Водночас фахівці зазначають: поки що інформації обмаль, і не зрозуміло, наскільки ефективна ця витівка росіян. Адже запустити ракету – півбіди, треба ще знати, коли її запускати і в що. Яким чином дрон визначатиме наявність літака поблизу? Якщо вліпити на нього радар, той світився б як новорічна ялинка – наше ППО засікло б сигнал і швидко відправило «пташку» за адресою. Можливо, застосували якийсь оптичний сенсор або взагалі оператор по камері наводить ціль – але то потрібен прямий зв’язок, що вразливий до РЕБ. Одним словом, загадок багато. Відомо лише, що на Shahed помітили підвішену Р-60, і це неприємна новина, бо тепер навіть збитий дрон може наостанок вистрелити по твоєму гелікоптеру.

До речі, цікаво, що українці першими додумалися до такого прийому: ще раніше наші морські дрони (надводні безпілотні катери) оснащували тією ж Р-60 для самооборони від ворожих вертольотів, що ганяються за дронами.

Коли морський дрон бачить противника над собою, він може запустити ракету – і збити «Мі-24» чи інший гвинтокрил, який полює на безпілотник. Таким чином український дрон-камікадзе на воді став зенітним засобом ad hoc. Тож ворог, певно, вирішив: «А чим ми гірші?» і прикрутив ракету до свого літаючого дрона. Вийде з того толк чи ні – покаже час. Павло Нарожний, військовий експерт, слушно зауважує: треба дочекатися хоча б одного-двох результативних застосувань, аби зрозуміти, чи справді ця схема працює. Якщо ж працюватиме – готуйтеся, що збивати дрони стане ще важче. Бо нині наші пілоти крутих «мисливців за шахедами» можуть сміливо підлітати ближче та розстрілювати баражуючі боєприпаси, а матимуть справу з озброєним дроном – ризикуватимуть бути збитими самі.

Китайський козир: «Shahed» по-драконячому

Ще один тривожний напрямок – китайський слід у дронових війнах. Ні, поки що Пекін відкрито не постачає росії готові ударні БПЛА, але тенденція недобра. За даними європейської розвідки, китайські та російські оборонні компанії ще у 2023 році вели перемовини про копіювання Shahed-136 і почали розробку та тестування власної версії на випадок передачі росії. В китайських ЗМІ навіть промайнуло ім’я цього проєкту – ударний дрон-камікадзе Sunflower 200, дуже схожий за конструкцією на іранський Shahed.

Офіційно Пекін, звісно, відхрещується. Мовляв, жодного нашого дрона в Україні не помічено. Але сигнал зрозумілий: якщо Іран з якихось причин забариться чи обмежить поставки, Китай цілком може підіграти кремлю і поставити на конвеєр Shahed під своїм брендом. А враховуючи китайські виробничі потужності, таких дронів вони наклепають значно швидше, ніж Іран чи тим більше рф. Недарма неназвані чиновники в Європі стривожені цим проєктом.

Ба більше – Китай вже фактично став тилом для російського ВПК. За час війни КНР перетворилася на головного постачальника критичних товарів для російської зброї.

За даними Financial Times, в 2023 році 90% імпортованих росією мікрочипів надійшло з Китаю – а чипи ці йдуть у керовані бомби, ракети, танки, дрони. Станки для свого військпрому рф теж тягне з Китаю (70% імпорту верстатів наприкінці 2023 – китайські). Тож не треба мати ілюзій: навіть якщо власне китайських дронів на нашому фронті ще не видно, китайські комплектуючі сидять практично в кожній «Герані» чи «Ланцеті». Ворог фактично будує свій смертоносний рій на китайських «мізках» і іранських «кістках». І це ще один фактор, чому російські БПЛА стають дедалі досконалішими – санкції санкціями, а коли сусід-мегазавод прикриває тил, кремль може дозволити собі дуже багато.

А що у нас? «Фурії» беззубі, «Фламінго» безкрилі

Поки противник б’є рекорди, чи маємо ми чим відповісти? Безумовно, українські умільці теж не сиділи склавши руки. З початку повномасштабної війни народилися десятки проєктів БПЛА – від крихітних FPV-дронів до важких дронів-камікадзе. Але чи підтримала ці ініціативи держава? Чи знято бюрократичні бар’єри? На жаль, далеко не одразу.

Лише наприкінці 2023 – в 2024 році Міноборони спромоглося сертифікувати значну кількість вітчизняних дронів. Зокрема, відомо, що до підрозділів ЗСУ допущено понад 25 зразків українських БПЛА-перехоплювачів (багато з них – мисливці саме на ворожі «шахеди»). Це добре, але хотілося б, щоб така активність почалася ще вчора. Або краще – позавчора.

Розгляньмо кілька знакових українських розробок.

«Фурія» – розвідувальний безпілотний комплекс від НВП «Атлон Авіа», що ще з 2014 року в строю. Це легкий літак-розвідник (3 метри розмаху, до 6 кг злітної маси), призначений коригувати артилерію та вести спостереження. Дальність дії – до 50 км, час польоту ~3 години. У принципі, «Фурія» довела свою користь: з 2014 по 2021 виготовлено понад 100 комплексів для ЗСУ, НГУ та СБУ, і вони активно застосовувалися на Донбасі. Без «Фурій» нашій артилерії було б значно сутужніше. Але це не ударний дрон – максимум скинути легку гранату, а основна його зброя – камера. Тож в контексті знищення ворожих цілей «Фурії» беззубі.

«Грім» – назва ніби грізна, чи не так? Є навіть кілька різних дронів з таким ім’ям. Перший – баражуючий боєприпас від того ж «Атлон Авіа» (ST-35 Silent Thunder). Його концепт презентували ще у 2019 році. Родзинка – запуск за допомогою мультикоптера: шестироторний підйомник підіймає боєприпас на висоту 500–700 м, відчіпляє, а сам зависає й ретранслює сигнал керування. Дрон-планер «Грім» далі летить до 30 км на крейсерській швидкості ~120 км/год, шукаючи ціль. Невеличка 3,5-кг бойова частина робить його аналогом російського «Ланцета».

На жаль, про масштабне бойове застосування саме цього «Грому» даних мало – можливо, через секретність або обмежену кількість. Зате з’явився інший «Грім»: так волонтери назвали масові FPV-дрони українського виробництва. І от тут маємо успіхи. FPV-дрон «Грім» знищив понад 10 000 ворожих цілей за час бойового застосування! Цей ударний дрон вже на озброєнні багатьох підрозділів, сертифікований Міноборони.

Фактично мова про невеликий квадрокоптер або літачок з камерою, що несе кумулятивний заряд ~2,5 кг – достатньо, щоб спалити танк чи БМП. Радіус дії такого «Грому» до 20 км. Цей клас дронів став справжнім мисливцем на бронетехніку: є підтверджені знищення навіть дорогих систем, типу важкої ТОС-1 «Сонцепьок», яка коштує $15 млн. От вам і «тихий грім» – гримить так, що орки ховаються.

«Фенікс» – звучить міфічно, але це цілком реальна сила. Підрозділ БПЛА «Фенікс» Держприкордонслужби став одним із найефективніших в цій війні. Створений на базі групи луганських прикордонників, які спеціалізувалися на безпілотниках, «Фенікс» увійшов до нових Сил безпілотних систем України. За 2024 – початок 2025 року «Фенікси» знищили 933 окупантів, 169 танків і бронемашин, 811 автівок, 221 склад боєприпасів та понад 4 000 укріплень ворога! Орієнтовна вартість нанесених втрат – $600 млн. І все це – дрони, дрони, дрони: від розвідки до ударів.

Символічно, що назва «Фенікс» означає відродження – підрозділ постійно вдосконалює методи роботи з БПЛА, щоб відродити перевагу України на полі бою. Ось вам приклад, як ініціатива знизу (солдати-ентузіасти) випередила громіздку систему згори. Поки генералітет розмірковував, хлопці вже палили танки, прицілюючись через відеокамеру дрона. Президент нещодавно відзначив «Фенікс» у зверненні – отже, хоча б помітили.

Минуло вже кілька років від початку широмасштабної війни, а москва досі з електрикою і теплом. Український військовий аналітик Дмитро Снєгирьов відкрито засумнівався в реальному існуванні «Фламінго» у війська. Він звертає увагу: заявлені характеристики значно перевищують навіть топові західні ракети, але «ми не бачимо використання «Фламінго» на практиці – де ті блекаути в москві?». Якщо дальність 3000 км, то чому досі блекаути хіба що у прикордонних Воронежі чи Бєлгороді (куди дістати можна й модифікованою С-200, не кажучи про HIMARS).

«Фламінго мав би долетіти до санкт-петербурга чи москви без проблем», – каже експерт, натякаючи, що наразі це більше піар, ніж реальна зброя. На його думку, виробники могли перебільшити, щоб привабити інвесторів. Тим більше, самі розробники обмовились: формально «Фламінго» класифіковано як БПЛА, тому що створити нову ракету «з нуля» займає 8–10 років – тобто FP-5 насправді є великим дроном у формі ракети. Його ще треба довести «до розуму», провести купу випробувань.

Пускова установка, система наведення, захист від РЕБ – все це потребує часу. Таким чином, поки що «Фламінго» радше експериментальний прототип, ніж масове «суперзброя відплати». Можливо, якісь запуски й були, але без бажаного ефекту. А можливо – поки жодного. Але чиновники вже відзвітували на всю країну, що в нас є «свій Shahed-136 на стероїдах». Хотілося б вірити, але… покажіть уламки від нього десь під москвою – тоді повіримо.

І отут виникає найболючіше питання: чому досі «Фламінго» не злетів з нашого двору прямо на красну площу? Звісно, гіперболізуємо – такі операції потребують планування і сприятливих умов. Але чи не криється причина і в банальній халатності та неорганізованості? Показовий факт: не встиг Fire Point презентувати свої новинки, як з’ясувалося, що НАБУ розслідує можливу корупцію в держзакупівлях дронів – перевіряють, чи не завищував виробник ціну компонентів і кількість дронів за контрактами. Класика жанру: замість нарощувати виробництво FP-1 і гнати десятки далеких «пташок» в небеса, система зайнялася з’ясуванням стосунків і пошуком «відкатів». Не будемо наперед робити висновків (слідство розбереться), але тенденція тривожна. У критичний момент, коли ворог еволюціонує по спіралі війни дронів, наша бюрократія еволюціонує у пошуку винних. Хотілося б вірити, що вітчизняні «Фурії» та «Фламінго» – не паперові проєкти для красивих презентацій, а справжня сила, яка просто чекає свого часу.

Висновок: небезпечне відставання і гірка іронія

Поки ми з вами читаємо ці рядки, десь у московських КБ, можливо, вже народжується новий варіант дрона-камікадзе. Російська військова машина показала, що вміє швидко вчитися і адаптуватися. Іранські «Шахеди» були для неї лише початком. Далі був турбореактивний двигун, потім елементи штучного інтелекту, тепер – ракета на борту. Чого чекати завтра? Може, спробують зробити дрон-«стелс» з малопомітних матеріалів або напхають у «Герань» ще більше вибухівки. Від тоталітарного режиму, загнаного в кут, можна очікувати чого завгодно.

На цьому тлі Україна, на жаль, нерідко реагує запізно. Болюча правда в тому, що багато речей, які зараз рятують життя (дрони-розвідники, ударні БПЛА, перехоплювачі дронів), розвивалися радше волонтерськими зусиллями, ніж держпрограмами. Нашій владі знадобився час, щоб усвідомити масштаб безпілотної загрози. А час – це те, чого найменше у війні. Коли противник уже штампує сотні дронів на місяць і буквально засипає нас ними (лише за ніч 1 грудня було запущено 89 ворожих безпілотників різних типів), ми тільки розгортаємо виробництво своїх. Коли росіяни освоюють нові трюки (як-от керування роєм чи випробування БПЛА-«камікадзе» з двигунами від мігів), ми кидаємо всі сили на латання дір в небі.

Безумовно, підтримка Заходу відіграє тут величезну роль – без її комплексів ППО нам було б геть скрутно. Але й сподіватися вічно лише на союзників не можна. Потрібна власна стратегія розвитку дронів, проактивна, а не реактивна. Потрібні інвестиції в R&D, спрощення бюрократії для виробників, стимулювання масового виробництва всього – від мікрочипів до боєприпасів. І головне – передбачати напрямки розвитку загроз. Якщо ворог завтра почне запускати роєві атаки сотнями дронів чи вдасться до ударних БПЛА з штучним інтелектом, ми маємо зустріти цю атаку у всеозброєнні, а не з круглими від подиву очима.

Інакше матимемо те, що маємо зараз: новий виток еволюції ворожих дронів стає для нас неприємним сюрпризом. Кожна «новинка» коштує нам життів і руйнувань, поки ми нашвидкуруч вигадуємо протидію. Цинічно кажучи, росіяни своїми дронами висміюють нашу повільність. Але жарти погані. Противник реально підвищує технологічний рівень терору, і зволікання з нашого боку – це злочинна недбалість. Нам потрібні не гучні презентації «чудо-зброї» раз на рік, а системна робота, щоб такі презентації ставали реальністю якнайшвидше.

Підсумовуючи: ворог небезпечний і винахідливий, його дрони – це вже не просто «літаючі мопеди», а високотехнологічна зброя, що еволюціонує на очах. Наше завдання – не лише збивати їх, але й перегнати цю еволюцію, створивши власні засоби нападу й захисту, від яких у ворога голова піде обертом. «Фламінго», «Грім», «Фенікс» та інші – чудові починання, та їх потрібно довести до масового втілення. І робити це треба було «на вчора». Інакше – будемо й далі з гіркою іронією питати: а коли ж наш «Фламінго» долетить до москви? Дай Боже, щоб швидше – бо кожен втрачений день коштує нам надто дорого.

Владислав Смірнов, підприємець, аналітик, сторінка у FB