Райс-Бурий не винний - міг знищити набагато більше: шокуюча логіка ІНП Польщі

ПЕРЕКЛАДИ 12.03.2019 Коментарі 0

У 2005 році слідчий відділ Інституту національної пам'яті Польщі встановив, що злочини, вчинені партизанською частиною Ромуальда Райса «Бурого» щодо білорусів, «мали ознаки геноциду». 14 років потому, 11 березня 2019 року Інститут національної пам'яті Польщі публікує новий прес-реліз, в якому вважає свої колишні висновки «хибними». При цьому польський ІНП опирається на націоналістичні видавництва і сумнівні авторитети, для того щоб наново переписати історію

По справі «Бурого» та злочинів у кількох білоруських селах у січні та лютому 1946 року Інститут національної пам'яті Польщі провів розслідування у 2002-2005 роках. Мова йшла про вбивство 79 людей відділом Ромуальда Райса «Бурого». Райс був офіцером 3-й Вільнюської бригади Національного військового союзу - націоналістичної організації антикомуністичного підпілля праворадикального спрямування.

Висновки 2005 року

Тоді слідство було завершено «відповідно до правомірного припинення провадження за такими ж діями проти керівника та загибеллю безпосередніх злочинців і невстановлення декого з них».

Райс був засуджений комуністичною владою на смерть в 1949 році. 46 років потому суд Варшавського військового округу анулював цей вирок. Прокурорам ІНП вдалося встановити багато фактів про події 1946 року, але вони відмовилися від висунення звинувачень виним особам, які вже давно померли.

Розширене повідомлення ІНП про результати розслідування дало змогу зрозуміти висновки слідчих. І ці висновки дуже незручні для сьогоднішньої політики пам'яті, яку проводить правляча польська влада. За даними розслідування ІНП Польщі:

«Не ставлячи під сумнів ідею боротьби за незалежність Польщі, яка проводилась організаціями, що чинили опір насадженій владі, до складу яких слід включити Національний військовий союз, необхідно твердо констатувати, що вбивства фурманів і пацифікацію села у січні 1946 року не можна ототожнювати з боротьбою за незалежне існування держави, оскільки вони носять ознаки геноциду. Ні в якому разі не можна виправдати те, що відбулось, боротьбою за незалежність польської держави»

Відбілювання Райса

Сьогодні польський ІНП намагається «вибілити» Райса. Проте проблема в тому, що повідомлення розміщене на офіційній сторінці ІНП Польщі 11 березня 2019 року не має жодної правової сили, і його можна вважати максимум як полеміку. І то слабо успішну.

У вступі читаємо:

«У світлі останніх наукових досліджень, дані про остаточні висновки розслідування у справі «Бурого» у багатьох сферах є хибними».

Що ж це за «останні дослідження», на які посилаються автори ІНП?

Мова йде про дві статті із видання «Glaukopis» доктора Казімєжа Краєвського із відділу Інституту національної пам'яті Польщі у Варшаві та Гжегожа Вонсовскі з «Фонду Пам’ятаємо» та дві книги: монографія Національного військового союзу та біографія «Бурого» авторства Міхала Остапюка.

У вступі статті «Капітан Ромуальд Райс і білоруси - факти і міфи», яку цитує в своєму повідомленні ІНП, автори пишуть, що «Бурий» є одним з найчастіше атакованих «проклятих солдатів». Автори не посилаються на жодні нові відкриття - вони просто представляють іншу інтерпретацію.

Вони посилаються на викривлену логіку: «Адже у нього була можливість «пустити із димом» не п'ять, але набагато більше білоруських сіл у повіті Бельск Підляський».

[Це речення, написане саме такою мовою, дослівно цитується у повідомленні ІНП РП, що відбілює постать «Бурого» - нам також у це важко повірити – ред OKO.press.]

Виправданням дій «Бурого» є те, що він не напав на більшу кількість селищ.

Націоналістичне видання – авторитет для ІНП Польщі

Видання «Glaukopis» включено до переліку індексованих польським Міністерством науки та вищої освіти з 2013 року. Проте за публікацію у ньому можна отримати лише 4 пункти (при максимально можливих 50-ти).

У Програмну раду видання входять, зокрема, професор Ян Марек Ходакевіч і Ян Жарин. Головний редактор – доктор Войцех Мушинські.

Ян Марек Ходакевіч це польсько-американський науковець, який насамперед займається польсько-єврейськими відносинами. «Антипольська хвиля в США повернулась у неосталіновській формі. Надія на поляків!», «Викрутаси Сороса», «Як вирватись із лещат посткомунізму та лівацького глобалізму?» – так, для прикладу, звучать назви його статей у виданні «Найвищий час».

Ян Жарин, це історик, сенатор від правлячої партії «Право і справедливість», який насамперед відомий через презирливе ставлення до українців.

Він вважає, що саме завдяки Польщі інші християнські нації збереглися в новітній історії, а також, що потрібно відновити ексгумації в Єдвабному.

Учні Жарина

У свою чергу, Мушинські, учень Жарина, відомий своїми націоналістичними поглядами. Будучи студентом, він ходив до Варшавського університету в одязі, що копіював довоєнну уніформу «Національно-радикального табору» (Obóz Narodowo-Radykalny). Він ледь не позбувся роботи в Інституті національної пам'яті Польщі, коли поширив у мережі Facebook малюнок угрупування «Національне Відродження Польщі», де було зображено Барака Обаму на шибениці.

«Glaukopis» і його патрони представляють чіткі погляди. У 2008 році в журналі з'явилася стаття, в якій виправдовувалось вбивство двох важливих членів Армії Крайової - Єжи Маковецького та Людвіка Відершаля (обидва займали керівні посади в Бюро інформації та пропаганди Армії Крайової) влітку 1944 року, націоналістами, які вважали що вони співпрацюють із комуністами.

На сторінках цього видання аналізують думки Романа Дмовського та іспанської політику часів генерала Франко, пропагують пам'ять Свєнтокжиської бригади Національного військового союзу.

«Glaukopis» не є нормальним історичним видання, а простором для крайньої правиці, у якому можна відбілити злочини націоналістів із минулого.

Для авторів згаданого вище повідомлення польського ІНП це видання натомість є основним авторитетом у справі «Бурого».

Головний редактор «Glaukopisu» Войцех Мушинські, є співавтором третьої публікації на яку посилається польський ІНП у повідомленні від 11 березня 2019 року. Йдеться про монографії «Проти Pax Sovietica. Національний військовий союз і політичні структури національного руху опору комуністичному режиму 1944–1956», яку він написав спільно із доктором Маріушем Бехта.

Бехта також працює в ІНП. Був редактором іншої націоналістичної періодики «Templum Novum». Видання прославилось публікацією у мережі Facebook нацистського плакату, який закликав до колаборації у боротьбі із більшовизмом.

Бехта також має не кращу точку зору про Армію Крайову. За його словами, вона була: «Щитом і мечем ліберально-демократичних політичних кіл, які [...] боролися проти ідеї Національної партії і Національно-радикального табору, натхненні католицьким універсалізмом».

У 90-х роках Бехта заснував фірму, яка поширювало платівки неонацистських груп «Honor i Konkwista 88» (від восьмої літери абетки «h»– тобто Heil Hitler). Про минуле Бехти нагадав Адріан Зандберг у дописі на Facebook, присвяченому повідомленню ІНП про «Бурого»

«У сталінській Росії ті, хто хотів дізнатися більше, читали старі видання книг. У нових фахівці із фальсифікації минулого видаляли незручні факти. Сьогодні їх слідами пішов Інститут національної пам'яті. На веб-сайті ІНП власне «скасовано» результати слідства щодо злочинів «Бурого». У анонімному [станом на 11 березня – ред. ІА «ЗІФ»] повідомленні можна прочитати, що жорстоке вбивство православних цивільних осіб не було геноцидом. Доказ? Цитую: «Адже були можливості спалити не п'ять, а набагато більше білоруських сіл у повіті Бельськ Підляський». Політичні офіцери Інституту національної пам'яті посилаються на досить особливий історичний авторитет - пана Маріуша Бехта. Пан Бехта – це відомий із донесень ЗМІ - дистриб'ютор музичних дисків із неонацистською музикою та видавець творів гітлерівського колаборанта Леон Дегреля. У просторі правих сил можна знайти дуже цікаві висловлювання пана Бехти про Армію Крайову. На його думку, АК це інструмент «ліберально-демократичних політичних кіл», яка «вносила плутанину у ряди національного підпілля, що міцніло». Тепер пан Бехта стає науковим авторитетом у справі злочинів «Бурого».Ви можете дуже старатися, панове фальсифікатори, але історію не перебрехати. Ви можете видалити із сторінки Інституту результати слідства S28/02/Zi, ви можете написати тисячу разів, що злочинець був героєм - але правду не вдасться стерти. Сім'ї жертв «Бурого» все ще живі. Пам'ять про ці злочини житиме. Треба бути моральним нулем, щоб виправдовувати вбивства жінок і дітей, злочини проти мирних жителів, спалення людей заживо. Ті, хто сьогодні відбілює геноцид у ІНП, напевно, знають це - тому, що їм було соромно підписати під цим «повідомленням».»

Біографія «Бурого»

Біографія «Бурого», яку цитують автори повідомлення, була опублікована у 2019 році Інститутом національної пам'яті Польщі. Однак важко з'ясувати, що в біографії ставить під сумнів висновки прокурорів ІНП у 2005 році. Ми лише дізнаємося, що Міхал Остапюк презентує подібні тези, як і інші автори, що цитуються у повідомленні.

У 2016 році Остапюк підписався під заявою «На захист доброго імені капітана «Бурого». Автори заяви заперечують будь-які помилки Райса під час акцій у білоруських селах на переломі січня і лютого 1946 року. Наприкінці вони пишуть про «Бурого»:

«Він входить до грона Проклятих солдат – тих, коми ми завдячуємо вільною Польщею».

Остапюк працює на посаді «спеціаліста» у відділ ІНП Польщі в Ольштині. Він є автором численних статей на тему «Бурого», які зокрема були опубліковані і виданням «Nasz Dziennik».

Білоруська точка зору

Тема «проклятих солдатів» панувала в політиці пам'яті ПіС, що проводилася насамперед за допомогою Інституту національної пам'яті. Не всі, однак, підходять до історії підпілля так само, як історики ІНП і шанувальники культу «проклятих». Бачення історія з боку жертв «Бурого» описується Білоруським історичним товариством. Товариство веде проект «Наша пам'ять», в якому хоче представити білоруську точку зору на післявоєнну драму білорусів.

Керівник Білоруського історичного товариства Олег Латишонек у січні в інтерв’ю виданню «Wyborczа» сказав:

«Завдання творців проекту «Наша пам'ять» не є боротьба із культом «проклятих солдатів», а боротьба за правду. Проект називається «Наша пам'ять», тому що ми розуміємо, що інші мають свою власну пам'ять, але ми, місцеві білоруси, маємо нашу власну, і ми не дозволимо собі нав'язати чужу точку зору».

До цього часу на Підляшші мешкають люди, серед яких живе пам'ять про злочини «Бурого» - його підрозділ вбив членів їх родин. «Наша Пам'ять» має на меті показати їх точку зору.

Переписування історії

Інститут національної пам’яті РП, не представив нових фактів, які змінюють наявні знання про події січня-лютого 1946 на Підляшші. У повідомленні подав лише кілька інтерпретацій подій авторства осіб, які схильні вірити легенді про «проклятих солдатів». І саме на цій основі вважає висновки слідства, яке тривало три роки, хибними.

Це невелике комюніке може здаватись слабким аргументом у історичній дискусії, але не можна ним злегковажити з двох причин.

  • По-перше, воно напевно буде використовуватись як аргумент у історичній дискусії, коли хтось буде посилатись на результати слідства завершеного у 2005 році. Проте слід пам'ятати, що кілька різних інтерпретацій злочину «Бурого» не перекреслюють того, що постановив прокурор ІПН 14 років тому.
  • По-друге, не виключено, що це є вступна частина до відновлення слідства по даному питанню, яке на цей раз представить висновки відповідно до історичної політики ПіС.

Комісії з розслідування злочинів проти польського народу Інституту національної пам'яті Польщі направлено запит, про те чи планується подальше розслідування у цій справі. Чекаємо відповіді.

Якуб Шимчак

Оригінал матеріалу доступний за посиланням oko.press
Переклад ІА «Західний інформаційний фронт»

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2024 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: