Вимагання, погрози, страх, зрадники: як Росія вербує українських шпигунів

Український військовий воював з росіянами на полі бою, коли ті приїхали по його батьків на окупований схід України. Їх вивели з дому та катували, повідомляє СБУ. Тоді російський агент зв’язався зі солдатом із ультиматумом: переходь на інший бік та шпигуй на користь росії, інакше твоя сім’я постраждає ще більше.

Військовий зрештою погодився допомогти росії, повідомляє Служба безпеки України (СБУ). За вказівкою свого російського куратора, як ідеться у прес-релізі СБУ, військовий планував додати отруйну речовину у водогін прального комплексу, яким користуються старші офіцери.

У відомстві заявили, що зірвали змову солдата з отруєння українського військового командування на південному сході Запорізької області після того, як росіяни погрожували його родині. Його звинувачують у державній зраді, йому загрожує довічне ув'язнення.

Цей інцидент проливає світло на тактику російських спецслужб для вербування українців.

Початковий план Москви полягав у тому, щоби її агенти проникли у найвищі верстви українського суспільства перед вторгненням росії, а потім захопили владу зі середини. Але більшість із цих людей були або відсіяні українськими правоохоронними органами, або втекли самі в перші місяці після вторгнення росії.

Зараз, після більше двох років війни, стало менше українців із проросійськими симпатіями, особливо на впливових посадах, готових допомогти Москві.

Відео, документи й обмін текстовими повідомленнями, які Тhe Washington Post надали працівники СБУ й українці, з якими контактували особи, що нібито представляють російські спецслужби, показали, що в багатьох випадках росіяни використовували вимагання для примусу українців працювати на них. А також погрожували членам родини, які ще живі та перебувають під російською окупацією або які потрапили в полон.

The Post не називає працівників СБУ чи інших осіб, оскільки публікація їхніх імен може поставити їх під загрозу, а також загрожуватиме безпеці членів родини, які перебувають у російському полоні чи живуть під російською окупацією.

У той час як деякі українці мають доступ до високопосадовців і цінної інформації, як-от солдат у Запоріжжі, багато хто з них просто звичайні люди без підготовки чи досвіду шпигунства. Вказівки російських керівників стосувалися інформування про переміщення військової техніки або підтвердження того, що ракета вразила ціль.

У війні, в якій лінії бойових дій за останній рік мало змінилися, будь-яке джерело інформації може забезпечити перевагу.

Український військовий – СБУ не розголошує його особу – спілкувався з кимось із федеральної служби безпеки росії (фсб) через зашифрований додаток для обміну повідомленнями Telegram. У СМС, які оприлюднила СБУ, агент фсб просив бійця надати інформацію про його військову частину – завдання, хто входив до командного складу та фото.

«Ми не цікавимося інформацією, яку ми не повинні знати, - відповів солдат в одному з повідомлень. – Це може викликати підозру».

«Не треба нічого питати, - відповів співробітник ФСБ. – Сфотографуйте техніку, яку має ваша частина».

Вимагання не є новим методом, який використовують російські спецслужби, але воно стало більш поширеним, оскільки росія окупувала приблизно 20 відсотків території України і захопила тисячі полонених. Співробітники СБУ заявили, що росіяни надсилатимуть членам сімей військовополонених фотографії та відео, на яких іноді зображено полоненого із приставленим пістолетом до голови.

Однією із жертв таких погроз стала Яна, мати якої була українською прикордонницею на північному сході Харківської області, коли росія вторглася. Мати відразу потрапила в полон, але через декілька місяців Яна отримала дивні повідомлення з маминого телефону. Спершу співрозмовник був ґречним, пообіцявши, що мамі нічого не буде. За це попросив інформацію та поцікавився, чи бачила Яна якусь військову техніку у своєму районі Харкова.

Тон змінився після того, як Яна відмовилася відповідати.

«Росіяни розгнівані», - йдеться в одному з повідомлень. «Жінка одна, чоловіків багато», - сказав інший.

Потім Яні подзвонила мама. Вона сказала доньці, що їй потрібно відповісти на повідомлення.

«Вона сказала, що від цього залежить її життя», - розповіла Яна.

Маму Яни зрештою звільнили, і вона більше не живе під російською окупацією після того, як Україна повернула більшу частину Харківської області у вересні 2022 року.

Однак в інших випадках, відступаючи, росіяни брали зі собою українських полонених. Один був літнім чоловіком. Через декілька місяців після того, як його взяли в полон, його син отримав повідомлення в Telegram з невідомого номера з фотографією батька. Через декілька секунд відправник видалив повідомлення. The Post не називає особу сина, оскільки його батько залишається в російському полоні.

«Він виглядав таким худим, наче був у концтаборі, - каже син. - Наступним повідомленням було: «Якщо ти хочеш, щоби твій батько жив, ти працюватимеш на нас».

Син затягував, просив ще часу подумати. Але СБУ перехопила спроби росіян та зв’язалася з чоловіком – перед тим, як він зміг передати будь-яку інформацію, сказав український контррозвідник. Тепер СБУ стежить за спілкуванням сина з росіянами та надсилає від його імені відповіді, щоби виглядало, ніби він співпрацює.

Якби СБУ не втрутилася, каже син, він би зробив те, що просили росіяни. Зараз він живе зі страхом, хвилюється, що за ним стежать і що росіяни дізнаються про його спілкування з українськими правоохоронними органами.

«Це був шок, - зізнається він. – Я не знав, що їм сказати, щоби вони не зробили йому боляче».

Навіть якщо люди потерпають від брутального вимагання, українцям, які погоджуються шпигувати на користь росії, загрожує суворе ув’язнення.

Офіцер контррозвідки СБУ, який розслідував подібні випадки, сказав, що йому «шкода» людей, чиїм родинам погрожують, але наголосив, що вони повинні звернутися до влади, як тільки російські спецслужби вийдуть на зв’язок, «щоб унеможливити або мінімізувати шкоду від варварських дій» росії.

У такому разі до них ставитимуться як до жертв, а не як до зрадників. «Якщо людина не діє таким чином, вона повинна розуміти, що за її дії передбачена кримінальна відповідальність», - сказав офіцер.

Незважаючи на напади росії на мирні українські міста, на деяких українців не потрібно тиснути, щоби вони зрадили свою країну. 60-річний Дмитро Логвінов давно був «русофілом», не зважаючи на те, що він народився і жив у Харкові. 2009 року він навіть став громадянином росії.

Коли розпочалося вторгнення, Логвінов зв’язався зі своїм двоюрідним братом, колишнім російським військовим у Бєлгороді, і запропонував допомогу загарбникам. Двоюрідний брат згодом зв’язав його з Максимом, який сконтактував Дмитра із фсб. У якийсь момент Дмитро надіслав Максимові селфі-відео про чудову погоду в Харкові, коли будівля горить на задньому плані від ракетного удару – підтвердження для росіян того, що їх ціль уражена.

Іншого разу Дмитро, який працював охоронцем, сказав, що в харківському готелі живуть іноземці, через що це місце стало мішенню.

Незабаром після цього Дмитра затримала СБУ. Біля будівлі суду в Харкові, де Дмитра судили за державну зраду, його батько Едуард Логвінов набрав номер куратора Максима. Він не підняв.

Дані надав співробітник контррозвідки СБУ. За даними СБУ, справжнє ім’я Максима було Андрій Саліцевий, також The Post надали копію підробленого паспорта з іншим прізвищем, яке, за словами СБУ, він використовував. ФСБ не відповіла на запит про коментар.

За словами Едуарда Логвінова, Саліцев запевнив Дмитра, що росія захистить його, навіть якщо його спіймають. Але після затримання Дмитра куратор перестав відповідати.

Працівник СБУ дав Едуардові номер матері Саліцева та попросив зателефонувати. Можливо, вона могла би передати повідомлення своєму синові, сказав офіцер. Вона відповіла.

«Його єдиний вихід зараз – якщо росія спробує включити його у список на обмін полоненими», - сказав Едуард жінці. «Він працював від імені росії, і він контактував з вашим сином як його агент. Чи можете ви сказати своєму синові, щоби він допоміг зрушити цей процес з російського боку?»

«Яке у Андрія прізвище?» - запитав Едуард у жінки.

«Я не скажу тобі цього, - відповіла вона. – Він злиться на мене – каже, що я не повинен говорити про це людям».

- Це Саліцев? – запитав Едуард.

«Ну, так», - сказала вона.

«Він перебуває в «іншій країні», - сказала вона, додавши, що останні шість місяців майже не спілкувалася з ним.

Не минуло й тижня після дзвінка, як Дмитра засудили до 15 років за державну зраду.

«Після затримання цих людей про них фактично забувають, - сказав офіцер СБУ на правах анонімності згідно із протоколами служби безпеки. - Росіяни просто шукають когось іншого».

Ізабель Хуршудян, Костянтин Худов, Тhe Washington Post