«Алга» на Казахстан

Путін загруз у трясовині війни проти України, яка відбирає практично всю його увагу та наявні ресурси. Нескінченне використання терористичних методів, починаючи від стирання до заснування нескорених міст і сіл на Донбасі, гуманітарне закидання КАБами лінії фронту, і закінчуючи використання балістичних ракет «Іскандер» для ударів по обласних центрах, на кшталт Харкова та Чернігова, роблять із Росії мерзотного монстра, від якого прагнуть максимально дистанціюватися всі сусіди із так званого колишнього пострадянського простору. Допоки у Кремлі на крові майструють химеру триєдиного народу, неслов'янські нації стрімко відриваються від колишнього імперського центру.

Яскравими прикладами ослаблення Путіна стала ситуація на Південному Кавказі. Причиною цього є тиранічна і зрадлива поведінка росіян. Москва віроломно кинула Вірменію, закривши підтримуваний нею сепаратистський проект у Карабаху. У Єревані з огидою ставляться до путіноїдів, які залишили їх віч-на-віч із турками й азербайджанцями. Там усвідомили, що гарантії безпеки ОДКБ яйця виїденого не варті, і взяли курс на згортання токсичних відносин з РФ.

На цьому тлі азербайджанські товариші наполегливо попросили російських «миротворців» згорнути присутність у Карабаху і через територію Дагестану забиратися геть. Тему практично не висвітлює путінська пропаганда, адже бригада російських бойовиків із нашивками «МС» по суті допомагала Баку в депортації вірмен, які повірили у фейк «Росія в Карабаху назавжди».

У Грузії розгортається антиросійський революційний рух проти «зробленої в Росії» «Грузинської мрії» та її спроб рерадянськизації держави шляхом впровадження закону про іноагентів.
Десятки тисяч грузинів у Тбілісі борються за звільнення від ярма російських маріонеток. Російський фактор на Кавказі сягає в історію, а тому Кремль готується до великої демонстрації своєї сили для неслов'янських елементів колишнього СРСР, готуючи показову спеціальну операцію проти Казахстану.

Саме Казахстан виступає найбільш значущим компонентом відновлення російського порядку, а тому проти казахів розроблено два сценарії: м'яку інкорпорацію та силовий удар.
Концентрація російських військ на казахстанському кордоні під приводом подолання наслідків весняної повені нагадує історію з військовими приготуваннями РФ перед вторгненням в Україну 2021 року. Москва всіма силами прагне приховати від очей громадськості факти підготовки МО РФ до пацифікації Казахстану.

«М'яка інкорпорація» станеться, якщо Токаєв піде на виконання російського ультиматуму, який уже направлений до Астани для деескалації напруги, що присутня у двосторонніх відносинах. Серед пунктів ультиматуму: відмова від підтримки антиросійських санкцій та участь ЗС Казахстану у «СВО» в Україні під прапором ОДКБ; криміналізація казахстанського націоналізму; особливий статус російської мови; координація зовнішньої політики з Москвою за прикладом Білорусі; обговорення проведення референдуму у Північному Казахстані щодо його територіальної приналежності. Шаблон абсолютно той самий, шо був і з Україною. Як видно зі заяв президента Токаєва щодо небажаності нагнітання істерії навколо російської мови, в Акорді всерйоз розглядають ультиматум, і попереду на нас чекає артикуляція реакції за іншими її пунктами.

Якщо казахи раптом не прогнуться, то на цей випадок і використають зібрані на кордоні військові ресурси для бліцкригу задля створення дружньої країни на Півдні. Кремль дасть команду «Алга!» («Вперед») і скине неугодний уряд. Благо, у січні 2022 року схема була обкатана, а формальних приводів для війни хоч греблю гати. Тут тобі і провокації із запусками ударних БПЛА по Татарстану з казахської території, і звинувачення у зловмисному затопленні Уралу шляхом неузгодженого скидання води , й агресивна риторика генерала Гурульова. Путін обрав собі нову військову ціль.

ТГ-канал «Сито Сократа»