Це сигнал для Путіна та Лукашенка – Юрій Кміть

Провал Ірану шокував двох диктаторів. Ізраїль та союзники збили 99 відсотків повітряних цілей, запущених Іраном. Західні ЗМІ після цього багато писали про воєнну слабкість Тегерана. Чи спостерігали Лукашенко та Путін за цією поразкою іранської зброї? Про це сайт Charter97.org поговорив із головою української громадської організації «Західний інформаційний фронт», співзасновником Білоруського інформаційного центру у Львові Юрієм Кмітем (на фото).

«Це шок для Лукашенка та Путіна»

— Із часів Другої світової війни Росія не стикалася із реальною військовою силою. Росія та СРСР мали декілька локальних воєн, де вони у кілька разів перевищували своїми силами та технікою противника. Можна згадати Афганістан або те ж Придністров'я, – ці всі війни були такими, у яких Росія перевершувала у силі проти слабкого противника.

Війна в Україні – це перший конфлікт, що показав реальну «силу» російської армії, військових технологій і можливостей.

Показовий іранський удар по Ізраїлю — це матеріал для аналітики для російських генералів, американських генералів та інших експертів, який показав декілька важливих моментів.

По-перше, 50% балістичних ракет узагалі не долетіло до цілей, а це ті ракети, які за російськими технологіями зробив Іран. Начинка російських ракет приблизно такої ж якості.

Друге – системи ППО збили 99% ракет. Якщо Росія з тією ж якістю ракет захоче вдарити по НАТО або Сполучених Штатах, то буде той самий ефект, 99% ракет. Це показовий момент, що сили нерівні, Росія не має шансів у війні з НАТО, це шок для Лукашенка та Путіна. І добрий момент для західного світу.

«Ситуація зараз розгортається на користь України»

Я взагалі вважаю цей напад третім актом світової війни між демократіями та деспотіями, між союзом західного альянсу та союзом автократій – Росії, Ірану, Північної Кореї. Першим актом була Україна, другий акт — ХАМАС, який атакував Ізраїль у день народження Путіна, а третій акт — це безпосередній напад Ірану на Ізраїль, перший в історії.

Хочу наголосити, що цей напад не мав жодних юридичних обґрунтувань, бо Ізраїль ударив по генералу, який нібито перебував у посольстві Ірану на території Сирії. Але цей удар припав не на будівлю посольства, а на приміщення будинку біля посольства, яке не є офіційною посольською будівлею. Тому розцінювати удар як можливість розпочати війну немає жодних підстав, жодного аргументування.

Ситуація зараз розгортається на користь України, тому що ця кристалізація ворожих блоків, Іран-Росія-ХАМАС проти Ізраїль-США-Україна-Захід дуже якісно показала розстановку сил і військових потенціалів.

Ви ж бачите, що у захисті Ізраїлю несподівано брала участь Йорданія, допомагали розвідданими Єгипет, Саудівська Аравія, Велика Британія, Франція. Утворився цікавий союз. Проти кого? Проти Ірану, Росії, Північної Кореї і Китаю, що приєднався.

«Пекін перебуває у складній геополітичній ситуації»

Ще один дуже цікавий момент, на який я хотів би звернути вашу увагу. Китаю взагалі невигідна ситуація, яка зараз розгортається, бо якщо Байден програє вибори, до влади прийде Трамп. А Трамп є ворогом Китаю, його підтримує частина бізнесу, для якого Китай є конкурентом.

Мрія цього бізнесу покласти китайське виробництво в нуль, тому Пекін перебуває у складній геополітичній ситуації. З одного боку, він не може допустити, щоби Росія програла, бо це їхній стратегічний союзник у боротьбі проти Сполучених Штатів. З іншого боку, вони не можуть допустити, щоби виграв Трамп, це їм невигідно з багатьох причин, у тому числі й через свою внутрішню заборгованість, фінансову кризу, низку інших.

Китай має купу проблем, які потрібно фінансово вирішувати. Якщо вони входять у конфлікт із Заходом, то у них не буде можливості реінвестувати у борги чи якось ці борги обслуговувати. Внутрішня заборгованість китайських провінцій досягнула таких розмірів, що уряд змушений був заборонити можливість отримання нових кредитів. Дев'ять провінцій Китаю мають заборгованості, обслуговування яких забирає більше, ніж їхній річний бюджет.

Це божевільна ситуація, яку рано чи пізно треба якимось чином вирішити. Що чекає на Китай? Китай чекає чи війна, чи боргова яма у Сполучених Штатах Америки, бо цей внутрішній борг, 9 чи 12 трильйонів доларів, треба чимось гасити. Якщо цього вчасно не зробити, то станеться падіння банків, виробництва, безробіття, блекаут і революція. Вони це чудово розуміють, тому питання закінчення війни для них дуже актуальне. Але Китаю треба закінчити війну в Європі так, щоби Росія не програла, а Байден виграв на виборах. Як вони з цього викрутяться, я не знаю.

«Витримали удар? Тоді зараз отримаєте з Білорусі по Литві»

— Ви звернули увагу на показові моменти, пов'язані з перевагою західного озброєння, як це може вплинути на плани мілітаристів Путіна та Лукашенка?

— Це буде стримувальний чинник. Скажімо так, якщо Путін шалений, Лукашенко теж, то їхні генерали, аналітики, особливо аналітичні служби розвідки ФСБ РФ та білоруського КДБ, вони ж не дурні люди. Вони реально розуміють ситуацію, а після цієї атаки, природно, буде проведений аналіз, вони примірятимуть цю подію на наступні акції.

Наприклад, наступною акцією могла бути атака з боку Білорусі на Литву у бік Калінінграда, на Сувалкський коридор. Вони примірятимуть, як буде в цьому випадку. Наступною акцією з боку Путіна міг би бути якийсь прикордонний конфлікт між Північною та Південною Кореєю, якась атака.

Щоби розуміти це все, треба уявити, що Путін з Байденом грає в шахи. Вони грають у шахи по всьому полю, шахова дошка – це карта світу. Путін вважає себе таким супергравцем, який каже: «Ага, ви мені там в Україні заважаєте захопити, я зроблю вам хід ХАМАСом по Ізраїлю. Отримали ХАМАС? Зараз отримаєте Іраном Ізраїлем. Витримали удар? Тоді зараз отримаєте з Білорусі Литву. Як ви все це витримаєте? Витримали? Зараз отримаєте Північною Кореєю по Південній».

Це велика геополітична гра, в якій Путін вважає себе чимось середнім між Наполеоном і Гітлером. Ми знаємо чим вони закінчили. Думаю, кінець путінської імперії вже близький, пік її могутності вже минув.

«Україна знімає ці страхи»

— Як ви вважаєте, скільки у цій «грі м'язами» у виконанні Путіна правди, а скільки пропаганди? Чи справді Кремль такий сильний, як хоче здаватися?

— Західний світ недооцінює пропагандистську суть машини Путіна, її міць кратно більша за реальну військову міць росіян. У них працює гасло «головне – не те, що ти є, головне те, чим ти здаєшся», це такий російський варіант прислів'я «у страху очі великі».

Спекулюючи на певних речах, Путіну вдавалося довго тримати Захід у такому страху: Грузія, Придністров'я, безкарність, страх ядерного удару і так далі. Але Україна знімає ці страхи, якщо подивитися на соціологію, українці не бояться ядерного удару. Вважаю, що українська нація — єдина у світі, яка не лише не боїться росіян, а просто їх зневажає, завдає удару у відповідь.

Чому Захід програє Росії у психологічній війні? У Росії інші підходи у психології людини, вони тонше відчувають менталітет людей. Росія протягом 20 років вкладала мільярди доларів у корупцію західних чиновників і політиків, вона мільярди доларів вкладала в ідеологічну обробку власного народу.

«Єдине, де вони не можуть якось себе проявити, це Туреччина, ісламський світ і Китай»

Є два способи добре жити зі своїм народом: ділитися з людьми грошима, як це роблять розвинені країни, чи не давати грошей, але тримати в ідеологічній покорі. Ідеологія змушує бідних воювати і служити багатим панам. Такий принцип державності ми бачимо в Північній Кореї, де хліб замінили ідеологією, в шиїтському Ірані, де релігійний фанатизм замінює людям хороші заробітки та демократичні принципи.

Між Іраном та Росією немає особливої різниці в тоталітарному управлінні та мисленні. Там створили штучну ідеологію «русского міра» і штучну недоімперію, яка у покорі тримає мільйони людей – вони бідні та нещасні, але вірять у якесь світле майбутнє, дивлячись телевізор.

Росія – єдина країна, в якій інститути КДБ-ФСБ опрацьовували та навчали інженерів соціального проектування, ніде у світі такої професії немає. Ось вони і психологічно проектують своїми ботами вибори у Сполучених Штатах, проектують повстання «жовтих камізельок» у Франції, проектують протести проти допомоги Україні в Німеччині, вони всюди.

Єдине, де вони не можуть якось себе проявити, це Туреччина, ісламський світ і Китай, там російських агентів дуже швидко викривають через різку відмінність і відмінність менталітету.

У військовому плані вони жодних успіхів не зробили, тому що ті території, які вони зайняли в Україні, ці міні-успіхи досягнуті божевільною кількістю техніки та жертв з боку армії. Це успіхом назвати не можна. Якщо ти забираєш кілометр території тисячами життів, то це не успіх, це поразка.

Ілюстрація – Енді Дейві (Andy Davey). Галерея політичної карикатури в Лондоні