кремль готується до тривалої конфронтації: жорстка цензура вдома і новий набір фейків для світу

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Активізація блокувань Роскомнадзору та ідеологічний маніфест путіна для індійських ЗМІ, – в рамках Програми російських і білоруських студій експерти Михайло Сінаюк і Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

 Активізація Роскомнадзору

Різка активізація Роскомнадзору (РКН) у другій половині 2025 року, що проявилася в технологічному посиленні блокувань, перерозподілі рекламних ринків та законодавчих ініціативах щодо повної ізоляції, є не просто виконанням поточних завдань, а прямим індикатором стратегічної зміни курсу кремля на консолідацію внутрішнього інформаційного простору.

Ця діяльність наочно демонструє підготовку держави до глибокої та, ймовірно, довгострокової конфронтації зі світовим інформаційним полем, в основі якої лежить потреба повної політичної та ідеологічної стерильності суспільства.

Ключовим свідченням системного наступу є технологічне оновлення ТСПУ (Технічних засобів протидії загрозам) РКН. Перехід від блокування окремих IP-адрес до фільтрації специфічних мережевих протоколів VPN (зокрема SOCKS5, VLESS, L2TP) є якісним стрибком у можливостях цензури. Це знаменує відмову від "точкових" репресій на користь масштабної, глибокої фільтрації трафіку, що прямо веде до ізоляції рунету.

Цей крок засвідчує, що держава готова інвестувати значні ресурси у створення технологічного бар’єру, який мінімізує здатність громадян отримувати неконтрольовану інформацію. Паралельно з цим, робота над частковим блокуванням WhatsApp (за порушення законодавства) та розгляд законопроекту, що надає РКН право блокувати будь-які іноземні сервіси за неадекватний захист даних (що є зручним юридичним приводом), підтверджує, що кремль створює повноцінну законодавчу та технічну базу для повного контролю. Мета – не тільки обмежити, а фізично витіснити західні комунікаційні платформи, прискорюючи перехід на російські аналоги. Це пряма підготовка до існування в умовах Суверенного Рунету, повністю ізольованого від глобальної мережі.

Активізація РКН має негайні економічні наслідки, які також вказують на стратегічний вибір кремля. Скорочення рекламних витрат брендів на YouTube на третину на тлі його уповільнення та зростання реклами в Telegram підтверджує, що бізнес-спільнота в рф враховує політичні ризики. Бренди йдуть з платформ, які кремль прямо чи опосередковано атакує, переміщуючи бюджети на більш "стійкі" канали. Це легітимізує та фінансує ті платформи, які, хоча й мають ризики блокування, є менш опозиційними. Для кремля це створює потрійний ефект: дефінансування неугодних платформ (YouTube), перерозподіл ресурсів на користь внутрішніх гравців (MAX), і, найголовніше, створення економічного стимулу для операторів зв'язку та рекламних агентств підтримувати курс на ізоляцію.

Найбільш гостро причини активізації РКН висвітлюються у критиці екс-глави Псковської області Євгєнія Михайлова. Він прямо пов'язує блокування популярних платформ, як-от, Roblox – під приводом боротьби з екстремізмом та ЛГБТ, із необхідністю "покарати" населення за успіхи рф у війні. Наратив "Укради победу у русских" вказує на те, що кремль бачить у зростанні національного духу потенційну загрозу неконтрольованого піднесення, яке може бути спрямоване проти самої влади. Заборони, що торкаються переважно дітей та молоді (Roblox, YouTube), несуть деморалізуючий елемент, створюючи "отравление настроения населения". Кремль, очевидно, бореться проти свободи інформації та намагається використовувати цифрові інструменти для контролю за населенням.

Активізація Роскомнадзору не є хаотичною боротьбою з окремими сервісами. Це комплексний, скоординований процес, який відбувається на трьох рівнях:

1. Технологічний: впровадження блокування на рівні протоколів (ТСПУ).
2. Законодавчий: створення юридичної бази для блокування будь-якого іноземного сервісу (законопроект про персональні дані).
3. Ідеологічний/політичний: використання заборон для деморалізації, контролю над молоддю та нейтралізації підйому національного духу, який кремль вважає небезпечним, якщо він не контролюється державою.

Таким чином, кремль активно реалізує стратегію "запечатування" національного інформаційного простору, готуючись до довготривалого існування в умовах зовнішньої ізоляції та необхідності тотального ідеологічного контролю над власним населенням, яке сприймається як потенційно небезпечний елемент у разі неконтрольованого сплеску патріотизму чи свободи думки.

Інтерв’ю путіна для індійських ЗМІ

Інтерв'ю Владіміра Путіна телеканалу India Today у грудні 2025 року є не лише набором зовнішньополітичних заяв, а комплексним маніфестом, що розкриває поточну стратегію кремля, його ідеологічні основи та прагнення до встановлення нової глобальної ролі.

Аналіз ключових тез виявляє вдаваний стратегічний прагматизм, поєднаний із глибокою екзистенційною конфронтацією із Заходом, а також фальшиве маневрування для консолідації так званого "Глобального Півдня".

Щодо війни в Україні, риторика путіна залишається жорсткою та категоричною. Заява про те, що росія "в любом случае освободит Донбасс и Новороссию – военным или другим путем", є прямим запереченням суверенітету та фіксує незмінність максималістських територіальних цілей рф. Ця теза підкреслює, що будь-які мирні переговори розглядаються лише як засіб фіксації територіальних здобутків.

Водночас кремль активно використовує тему мирних переговорів як інструмент дипломатичного тиску на Захід та як елемент демонстрації "конструктивності" для «Глобального Півдня». Путін детально обговорює пропозицію США розбити свій мирний план із 28 пунктів на "4 пакети", що свідчить про тривалий та складний закулісний діалог. Це дозволяє москві публічно позиціонувати себе як готову до діалогу сторону, тоді як Київ, який "предпочитает воевать", виставляється як перешкода миру.

Особливо показовою є згадка про те, що пропозиції Віткоффа та Кушнера ґрунтуються на "прежних обсуждениях с Трампом". Це сигнал, адресований США, що кремль віддає перевагу трампістському консенсусу та бачить у ньому найбільш реальний шлях до "врегулювання" на вигідних для себе умовах. Заклик до європейців "включаться в работу... а не мешать" є спробою створити розкол між європейськими лідерами та Вашингтоном.

Центральним ідеологічним стержнем інтерв'ю є екзистенційна критика Заходу, який нібито "заганяє себе" в кризу. Путін використовує тему енергетичної політики – закриття атомних та вугільних електростанцій – для демонстрації "саморуйнівної ірраціональності" західних еліт. Запитання "Как жить-то?" є не лише економічним, а й філософським – це критика ідеологізованого, на думку кремля, Заходу.

Цей наратив підкріплюється тезою про ослаблення G7, чия частка у світовій економіці "сокращается, как шагреневая кожа". Путін недвозначно заявляє, що росія не збирається повертатися до G8, оскільки ця структура втрачає свою актуальність. Ці заяви є спробою ідеологічно обґрунтувати багатополярність та зафіксувати думку про неминучий занепад західного економічного домінування.

Інтерв'ю India Today було майданчиком для закріплення союзу з «Глобальним Півднем». Заяви про Індію, як про стратегічного партнера, з яким рф ділиться технологіями в оборонній сфері, підкреслюють гнучкість та довгостроковий характер співпраці. Готовність обговорювати закупівлю Індією російського палива "в тому числі з Трампом" – це демонстрація незалежності москви від західних санкцій та готовність будувати прагматичні відносини з будь-якими світовими лідерами.

Спекулятивною є заява про відновлення СССР: путін називає це "виключеним і безглуздим". Ця теза є ключовою для заспокоєння країн-сусідів та нейтральних гравців, які бояться імперських амбіцій москви. Аргументуючи відмову "зміною етнічного та релігійного складу населення росії", путін намагається відмежувати сучасну рф від радянського проєкту, що дозволяє позиціонувати нинішню агресію як "захист російської ідентичності" та "системну проблему" (а не пошук винних у розпаді), а не як спробу відтворення імперії.

Нарешті, заява про використання Telegram та інших месенджерів для роботи з молоддю (на тлі активної цензури РКН) демонструє цинічний прагматизм кремля: влада визнає неможливість повної заборони популярних платформ і переходить до стратегії "опанування" цих інструментів для просування власних наративів та ідеологічного контролю.

Таким чином, інтерв'ю путіна є багатошаровим документом, який одночасно підтверджує фіксацію територіальних завоювань в Україні, критикує Захід за його "саморуйнівність" та зміцнює позиції рф як стратегічного ідеологічного та економічного партнера для країн, що не входять до західного блоку, пропонуючи альтернативу Заходу.