на росії продовжуються політичні репресії і нові погрози путіна, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Путін погрожує поставляти зброю у “чутливі” для Заходу регіони, визнання проблем російської економіки та продовження політичних репресій - в рамках Програми російських і білоруських студій Ярослав Чорногор та Антон Оксентюк представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Відставка секретаря партії “единая россия” Андрєя Турчака

Андрєй Турчак, російський політичний діяч, високопосадовець та генеральний секретар владної партії "единая россия", був переведений зі своєї посади на місце губернатора Республіки Алтай. Він очолював партію з 2017 року. Його "переведення" на нову посаду фактично означає звільнення та можливий кінець його високої політичної кар'єри. Цікавим є те, що путін, повідомляючи Турчаку про майбутнє призначення, навіть не зустрівся з ним особисто, а провів бесіду онлайн. Усе це було знято на камеру та показано публіці. З іншими новопризначенцями та новими губернаторами путін завжди зустрічався особисто, щоб продемонструвати власну згоду з кандидатурою. Таким чином путін показово звільнив Турчака.

Найбільш ймовірною причиною звільнення Турчака є його робота на посаді керівника спеціальної комісії з питань війни, створеної за наказом путіна. Турчак мав відповідати за роботу цієї комісії, яка готувала для президента звіти з описом ситуації на фронті. Таким чином, колишній секретар "единой россии", як і інші військові чиновники та генерали, підпав під репресії, що розпочалися ще місяць тому. Ймовірно, путін шукає "винних" за недостатню ефективність армії. У такому разі політичне майбутнє Турчака буде поховане. Для російського диктатора теперішня війна дійсно стала чи не єдиною причиною існування росії. Прагнення побудувати власну ідеологію призвело до утворення єдиної мети - за будь-яку ціну перемогти Україну. У такому контексті провал Турчака в ролі одного з відповідальних за ситуацію на фронті робить його одним із тих, хто в очах путіна також відповідає за невдачі армії.

Російська економіка “перегріта”: вони досягли максимуму своїх промислових потужностей

Гєрман Грєф, президент правління сбєрбанку, у своїй промові у раді федерації (вища палата парламенту) офіційно заявив, що російська економіка на сьогодні "перегріта". Пояснюючи свої слова, він зазначив, що економіка починає зростати такими темпами, які перевищують її реальні можливості. Це пов'язано з тим, що через війну основні виробничі потужності росії працюють на рекордних 84% рівня завантаженості. За словами Грєфа, вище цієї межі рухатися буде неможливо.

У продовженні своєї позиції Гєрман Грєф виступив на петербурзькому економічному форумі та заявив, що теперішня модель економічного зростання росії є примітивною та скоро вичерпає себе. Все через те, що величезні кошти з бюджету фактично спрямовуються на споживчий ринок, при цьому товарів не стає більше, і ціни на них підвищуються. Як результат - падає рівень продуктивність праці. Мова йде про дві головні проблеми бюджетних коштів. Перша - це колосальні заробітні плати та виплати з боку держави для російських військових та контрактників, яким платять мільйони рублів при підписанні контракту. Те саме стосується ще більших виплат у випадку їх смерті. Таким чином населення отримує такий рівень заробітків, який не підкріплений рівнем виробництва. Другий елемент - високий рівень державного замовлення. Як вже було сказано, російський промисловий комплекс працює на максимумі, створюючи високі заробітні плати для працівників, але це не підкріплюється попитом економіки. Як наслідок, різке припинення цих надходжень продемонструє, що російська економіка деградувала через війну та не здатна розвиватися за межами військово-промислового комплексу.

Для України цей факт підтверджує, що кремль не здатен зупинити війну ані політично, ані економічно. Отже, заяви москви про готовність до переговорів та миру не відповідають реальності.

Російські військові втрати та мобілізація

На теренах петербурзького економічного форуму путін провів зустріч із іноземними журналістами. Подібний “діалог” відбувся вперше з початку повномасштабного вторгнення. На ній російський диктатор зробив низку заяв. Серед них виділемо два моменти. Насамперед путін обмовився щодо питання російських втрат на війні. Так, він заявив про те, що армія рф втрачає "живої" сили у відношенні 1 до 5 порівняно із ЗСУ. При цьому через деякий час він заявив про “втрати” України у 50 тисяч солдатів на місяць. Таким чином путін фактично визнав, що російська армія втрачає на війні 10 тисяч бійців щомісячно. Раніше подібна інформація з вуст їх високопосадовців ніколи озвучувалась. У разі правдивості цієї заяви перед керівництвом росії рано чи пізно постане питання необхідності провести наступну хвилю мобілізації. Саме цю тему додатково прокоментував путін. Він заявив, що влада не планує проводити мобілізацію, адже у ній немає потреби. За останні місяці російські чиновники стабільно повторюють цю інформацію. Разом із цим слід згадати, що у 2022 році протягом 7 місяців після початку повномасштабного вторгнення високопосадовці рф 14 разів заперечували проведення мобілізації, яку все ж оголосили у вересні 2022 року.

Сьогодні ми стикаємося з аналогічною ситуацією, коли російська армія потребує додаткових сил та ротації. В цьому контексті слід згадати матеріал від видання Financial Times, яке, з посиланням на близькі до військового керівництва рф джерела, заявило, що нова хвиля мобілізації стане неминучої напркінці 2024-го - на початку 2025 років. Без неї проведення майбутніх масштабних військових операцій буде неможливим. На цьому фоні стало відомо й те, що починаючи з травня російська влада розпочала масово насильно відправляти на війну тих мобілізованих, які раніше відмовились воювати та очікували суду. Все це говорить про неминучість другої хвилі мобілізації в росії.

Путін погрожує постачанням зброї у “чутливі” для Заходу регіони

Під час бесіди із представниками іноземних ЗМІ путін погрожував західних державам можливістю постачання далекобійної зброї у ті регіони, які є для них чутливими, щоб завдавати удари по тамтешнім об’єктам. Це було представлено як "відповідь" на атаки Україною за допомогою західної зброї по цілях на території Росії. Наразі подібну риторику не слід вважати настільки небезпечною. Потенційно це лише одна з нових погроз кремля, яка направлена на створення тиску на західні держави, у першу чергу європейські. Протягом усієї війни росіяни неодноразово погрожували ударами по західних конвоях зі зброєю, при цьому ні разу не втілили у життя ці погрози.

Те саме стосується й ядерної ескалації. Щодо погроз постачати озброєння у неназвані "чутливі" регіони слід розуміти, що більшість російської зброї використовується для війни проти України. За час повномасштабного вторгнення військовий експорт росії впав на 53% на момент 2023 року. Наразі ця цифра може бути ще меншою. Таким чином ми не можемо говорити про системний потенціал постачати певну зброю у інші регіони, можливо лише вести мову про поодинокі елементи. Якщо ж говорити про географію для російської акції залякування, то росіяни вже фактично оголосили список таких держав. Так, перший заступник голови комітету ради федерації з міжнародних справ Владімір Джабаров навів приклад єменських хуситів, Куби, Венесуели, Північної Кореї та Ірану. З них реальну небезпеку для західних держав викликають хусити, а також Іран, який може потенційно поставляти російську зброю для власних проксі-сил на Близькому Сході, у тому числі й іракських проіранських повстанців.

Окремі представники російського політикуму також почали погрожувати постачанням зброї певним радикальним та сепаратиським рухам всередині самих західних держав, хоче практична сторона подібної погрози вбачається малореалізуємою з практичної точки зору.