Не допустити жахливої реальності «Від Владивостока до Лісабона»

Британський щомісячний журнал The Сritic опублікував статтю речника міністра-координатора спецслужб Польщі Станіслава Жарина під заголовком «Польща мала та має рацію щодо Росії». ЗІФ подає україномовну версію публікації.

Деякі західні столиці завжди порівнювали Польщу з яструбом з огляду на її ставлення до Росії. Можливо, це тому, що вони потрапили під російську пропаганду, яка називає Польщу русофобською. А може, вони свідомо відкидають польську перспективу. У будь-якому випадку, наші застереження щодо щораз більшого ненажерливого апетиту Кремля там применшували та не сприймали з належною серйозністю. Та не зараз. З огляду на те, що російське звіряче вторгнення в Україну відбувається саме в цей момент, Польща може лише з гірким задоволенням сказати: «Вас попереджали».

Тепер світ усвідомлює, що він мав прислухатися. Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр визнав помилковою свою прихильність до «Північного потоку-2». Польща була явним противником цього газогону та ніколи не погоджувалася з наративом Берліна про те, що це суто економічний проект. Ми бачили газовий зв’язок Росія-Німеччина (і подвійний газопровід «Північний потік-1» теж) таким, яким він і завжди був – інструментом енергетичного шантажу Кремля та великою загрозою миру.

Лише за декілька днів до російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року прем’єр-міністр Польщі зробив (ще один) тривожний дзвінок для Німеччини, закликаючи її усвідомити, наскільки небезпечно передавати цей інструмент Москві. Трубопровід зараз практично виведений з експлуатації. І це добре! Під час свого офіційного візиту до Варшави міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс сказала, що Польща «завжди чітко розуміла Росію» і «розуміла злі наміри Путіна». Зауважимо, що один із найважливіших британських урядовців похвалив Польщу за пильність, а сама Британія теж не є країною із тенденцією м’якого ставлення до Росії.

Польща вміє читати російську пропаганду

Відтоді, як Росія напала на Україну, у Польщі відбулося дуже багато політичних і дипломатичних зустрічей на високому рівні. Глави держав, високопоставлені дипломати й урядовці з усього західного співтовариства приїжджають до Варшави для консультацій та аналізу щодо подолання викликів, пов’язаних із війною, що розв’язала Росія. Польща стала центром західної підтримки – гуманітарної, матеріальної, політичної та військової – для України, яка воює. Польський уряд і президент також розпочали дипломатичний хрестовий похід, щоби забезпечити потужну міжнародну відповідь на агресію Кремля. Західна єдність проти російського імперіалізму, яка, мабуть, стала неприємною несподіванкою для Путіна, багато в чому відбулася завдяки цим зусиллям.

Західні ЗМІ, схоже, теж оговтуються. Візьмемо, наприклад, цитату зі статті у ВВС: «Польща роками попереджала Захід, що Росія планує змінити баланс сил у Європі на свою користь. На той час польських лідерів порівнювали з панікерами. Але тепер ні». Або наступна цитата зі статті, опублікованої в The Wall Street Journal: «[...] і після того, як Польща понад 10 років попереджала про російські імперські амбіції, тепер має можливість відігравати ключову роль у формуванні оборонної політики НАТО та формувати відповідь Заходу президенту Росії Володимиру Путіну». The Guardian пише про аналогічну замітку: «Вторгнення Москви в Україну стало ключовим моментом для Польщі: це доказ того, що вона мала рацію щодо Росії весь час, і початку величезних національних гуманітарних зусиль». Є уривок зі статті Politico: «Протягом багатьох років західні європейці зневажливо ставилися до політиків з Польщі і країн Балтії, коли вони били на сполох через експансіоністську загрозу, яку представляє президент Росії Володимир Путін. Тепер вони усвідомлюють, що їм варто було прислухатися до країн, які набагато глибше знають Кремль і мають гірку історичну пам’ять про насилля, яке Москва готова розв’язати для досягнення своїх цілей.

Я міг би так продовжувати ще декілька сторінок

Прозірливість Польщі щодо Росії обумовлена ​​кількома факторами. У нас є великий досвід важких стосунків з Росією, що болісно вплинули на нас, а не на росіян. Протягом століть ці землі побачили нищівні війни, жорстокі окупації, примусову русифікацію і спроби знищити польську націю чи державність. Наша здатність читати думки Росії кована у крові. Цим самим фактором пояснюється  наша відкритість та співчуттям до переселенців з України та наша підтримка тих, хто залишився захищати рідну землю. Із 24 лютого Польща прийняла майже чотири мільйони переселенців – без  жодного табору. Тут, звісно, ​​не всі зупиняються, але майже всі, хто перебуває у Польщі, знаходять безпечний прихисток у будинках простих поляків. Як неодноразово наголошували наші найвищі чиновники, ці люди є радше «гостями», ніж переселенцями.

Ніхто не може заперечити, що звитяга України у боротьбі з російськими загарбниками вражає. Проте ми повністю усвідомлюємо, що Україна веде праведну війну проти вторгнення Росії від імені решти вільного світу. Якби найгірший сценарій справдився і Київ захопили протягом тижня після нападу, Польща, важлива держава-член НАТО і ЄС, імовірно, тепер мала би розгорнуті російські війська, натхненні швидкою перемогою, на своєму кордоні з Росією, Білоруссю та Україною. Загалом це більше тисячі кілометрів. Імовірність надзвичайно небезпечного розвитку подій на порозі НАТО та ЄС була би очевидною.

Польща вміє читати російську пропаганду. За ці роки ми виробили імунітет до брехні, яку поширює Кремль. Ми викриваємо її для наших західних партнерів. Кремль боїться нашої здатності розбити його підлі наміри на друзки й у відповідь продовжує наклепницьку кампанію. Як наслідок - західна авдиторія постійно отримує дезінформацію про те, що жорстка позиція Польщі щодо Росії мотивована лише русофобією. На жаль, іноді ці фальшиві твердження все-таки знаходять сприятливий ґрунт або слугують підставою не чути нас.

Ми стали несприйнятливими до російського енергетичного шантажу

Але прислухатися до нас варто. Як уже підкреслювалося, наші попередження щодо «Північного потоку-2» виявилися пророчими. Крім того, у нас виробився імунітет до російського енергетичного шантажу. У ніч російського вторгнення в Україну польські сховища природного газу були заповнені на 57 відсотків – найвищий показник у ЄС. У той час цей середній показних для всього Європейського Союзу становив ледь 30 відсотків. Сьогодні польські газосховища заповнені на 96 відсотків від своєї потужності. ЄС - далеко позаду зі своїми 46 відсотками. Тому, коли Росія раптово припинила постачання газу до Польщі наприкінці квітня через відмову Варшави платити за паливо в рублях, цей крок нам не зашкодив. Польща планувала назавжди відмовитися від російського газу до кінця 2022 року після остаточного закінчення терміну дії так званих «ямалських контрактів». Кульмінацією зусиль Польщі диверсифікувати постачання енергоносіїв і уникнути залежності від Росії стане жовтневий запуск газопроводу Baltic Pipe для транспортування газу з родовищ Норвегії.

Міжнародні розвідки довіряють нашим судженням про Кремль. Загальні оцінки загроз від польських агенцій, виявилися брутальною реальністю. Але є ще один фактор: Польща зарекомендувала себе відповідальним, надійним і, що особливо важливо, стриманим партнером для тих країн, що надають військову підтримку українцям.

Польща також мала рацію, не піддавшись міжнародному тиску впустити на свою територію нелегальних мігрантів під час так званої мігрантської кризи на кордоні Білорусі та ЄС, що була 2021 року (і триває досі). Ми зі самого початку знали, що це була операція гібридної війни, організована режимом Олександра Лукашенка з метою дестабілізації країн-членів східного флангу ЄС. Операція, звісно, ​з ​дозволу Москви. Ті, хто спостерігав за цим здалеку, стверджували, що це гуманітарне питання. Вони помилялися. Завдяки твердій позиції польського уряду справжній кризі вдалося запобігти, і термін «інструменталізація» або «озброєння» міграції зараз проникає у важливі документи ЄС із безпеки.

Якщо би Польща не чинила жорсткого опору напливу мігрантів заради політкоректності, наші війська та військовослужбовці тепер були би зайняті нейтралізацією небезпек, пов’язаних із нелегальною міграцією, замість надання матеріально-технічної підтримки, як це належить збройним силам прифронтової країни. Враховуючи горезвісну роль Білорусі як спільниці Росії у війні, схоже, що гібридні зусилля Лукашенка були свого роду прелюдією до нападу 24 лютого чи тренуванням перед ним.

Не зрозумійте мене неправильно – ця стаття не про те, щоби когось покарати. І мова, не дай Боже, не про тріумф Польщі. Йдеться про те, щоби підкреслити той факт, що у своїх відносинах з Росією Захід пішов шляхом, що ігнорував історичний досвід і перспективи країн, які межують з Росією. Вторгнення в Україну має стати тривожним дзвоном, що пробудить світ від цього геополітичного сну. Для Росії ця війна має закінчитися вражаючою поразкою. Повертатися до звичайних справ із Кремлем – незалежно від того, хто буде його правителем – не вихід. Настав час, щоби Захід переглянув свої відносини з Росією. Якщо ні, концепція Росії «від Владивостока до Лісабона», вперше окреслена більшовиками, а нещодавно оновлена ​​одним із провідних пропагандистів Росії та колишнім президентом Дмитром Медведєвим, зрештою, стане жахливою реальністю.

На завершення пропоную цитату одного з батьків-засновників незалежності Польщі та першого глави держави після Першої світової війни Юзефа Пілсудського. В інтерв’ю французькій газеті на початку польсько-радянської війни 1919-1921 років Пілсудський сказав:

«Незалежно від того, який уряд має Росія, вона залишається люто імперіалістичною державою. Насправді це суттєва риса характеру Росії. У нас був царський імперіалізм, а тепер червоний імперіалізм - радянський».

Війна, що Росія веде проти України, лише доводить його правоту, тим більше, що цій цитаті сто років. І тепер, коли Польща каже, що для стримування російського імперіалізму потрібні більш жорсткі міжнародні санкції, це не пусті розмови, а необхідність.