Європа-Україна 2019: виборчі баталії із Кремлем за спиною

31 березня 2019 року в Україні відбудуться президентські вибори. Добігає до кінця каденція чинного Президента України, яка у часових рамках збігається з українсько – російською війною. Російський вплив на вибори в Україні колосальний. Ставки Кремля у грі дуже високі…У головах московських карликів знову жевріють надії реінкарнації ідей «русского мира», адже на дворі знову весна. Але на цей раз вона календарна, а не «русская...»

Президентські вибори в Україні, які закріплять тверде рішення мільйонів українців – «Геть від Москви» збігаються у часі з передвиборчою кампанією наших європейських сусідів до Європейського парламенту.

Московський спрут через свої щупальці - агентуру впливу хоче розхитати ЄС, посіяти хаос та страх перед майбутнім, вселити у голови європейців бацили ультранаціоналізму та євроскептицизму. Адже з такою розрізненою Європою, з правими та лівими маргіналами у владних кабінетах Брюсселя легше домовлятися про призупинення санкцій, легалізовувати свою політику агресора стосовно України.

Від того хто з’явиться ближчим часом у владних кабінетах у Києві на Банковій та у Брюсселі у великій мірі залежить європейське майбутнє України. І це без пафосу та перебільшень…

Інтернет мережа останні пів року готує інструменти для впливу на виборчі рішення європейців на виборах до Європейського парламенту. До чергового волевиявлення в ЄС, яке може змінити палітру політичних вподобань Європи, залишилось зовсім мало часу. Вибори до Європарламенту відбудуться у травні 2019 року.

В ЄС переконані, що Росія буде використовувати чергові вибори до Європарламенту, як шанс зміцнити свої позиції у Європі у підтримці різного роду відцентрових течій та дезінтеграції самого ЄС.

Аналізуючи протестну активність у Франції - сценарій зрозумілий. Максимально розхитати ЄС, посіяти хаос, соціальні заворушення і страх, міграційні фобії. Це значно збільшить шанси євроскептиків потрапити у Європарламент.

Однак, чи повірить їм стара і мудра бабця Європа…

Російський сценарій впливу на вибори до Європарламенту не відрізняється оригінальністю. Полягає у підтримці та фінансуванні в якомога більшій кількості країн ЄС антиунійних груп. В разі проходження їх у Європарламент, вони самі запустять дезінтеграційні механізми всередині ЄС. Довгострокова мета - руйнування Європейського Союзу, як інституції.

З наближенням виборів до Європарламенту у інтернет мережах спостерігається активізація російської пропаганди.

За інформацією польського видання ОКО.press, яке дослідило активність у соцмережах, протягом 2018 року спостерігається найбільший приріст ботів у твіттерових акаунтах польських політиків впізнаваних на європейському рівні. Інша характерна тенденція - різкі збільшення кількості фальшивих фоловерів у соціальній мережі Тwitter.

У той же час можна спостерігати за діяльністю трьох груп, що підтримують Polexit на Facebook. Також характерною є поява веб-сайтів польською мовою, які були «зроблені» настільки швидко, що навіть при застосуванні мінімальної кількості технічних навиків, стає очевидно що написані вони із використанням шаблону підготовленого російською мовою.

Набагато серйознішою загрозою є сайти, що створені для впливу на політиків і чиновників ЄС

Для прикладу - портал euanticorruption.com. Веб-сайт, який нібито пов'язаний, судячи із назви, з ініціативою ЄС, насправді ж не має нічого спільного з ЄС. Його анонімні автори стверджують, що вони є групою фрілансерів, які працюють на громадських засадах. На порталі немає редакційної адреси, тільки порожня контактна форма.

Портал публікує (англійською) сенсаційні доповіді з питань корупції в різних країнах. Домен був зареєстрований 16 серпня 2018 року, ідентифікаційний номер - IP - вказує розташування в Нідерландах, але вже поштові сервери працюють у Малайзії.

Чи готовий Євросоюз до такого роду викликів? Чи зможе аполітичний середньостатистичний європейський виборець розібратися у хитросплетіннях російської пропаганди. Хотілося б у це вірити, хоча б тому, що своїх європарламентарів будуть обирати наші найближчі європейські сусіди. А там далеко все не безхмарно… Розглянемо на прикладі Польщі.

Вибори до Європарламенту в Польщі будуть своєрідними «праймеріз» та апробацією основних політтехнологій напередодні парламентських виборів, що відбудуться в Польщі осінню поточного року та президентської кампанії 2020 року.

За висновками польських експертів, вибори до Європарламенту суттєво не змінять палітру основних політичних сил РП: правлячої партії «Право і справедливість» (ПІС) та основної опозиційної партії «Громадська платформа» (ГП). Правляча партія плекає надії звитяжних перемог на фоні катастрофічних репутаційних втрат, які супроводжують ПІС останнім часом.

Що стосується опозиційних сил, то покращення результату буде прямо пропорційне їх спроможності до утворення коаліційних груп. А ці плани стають дійсністю. 24 лютого цього року п’ять опозиційних партій: «Громадянська платформа», «Сучасна», «Союз демократичних лівих сил», «Польська Селянська Партія», «Зелені», об'єднались в єдиний виборчий альянс під назвою «Європейська коаліція». Метою є спільна участь у виборах до Європарламенту, парламентській та президентській кампаніях.

Особливістю тогорічної передвиборчої Єврокампанії є не тільки жорстке протистояння між ПІС та ПО, а й значна активізація праворадикальних середовищ Польщі, які потенційно можуть поповнити лави євроскептиків у новообраному Європарламенті.

Не зважаючи на низьку підтримку крайнє правих сил в Польщі (за окремими оцінками 3%), передвиборча кампанія вже переросла у протистояння між демократичними силами та антиліберальними і антиєвропейськими.

Що цікаво, з точки зору постійного загравання ПІСу з радикалами, значні репутаційні втрати несе саме правляча партія. Зважаючи на надзвичайну активність радикальних середовищ в Польщі в інтернеті, робиться не тільки антиунійний посил, а й нарощується антиурядова риторика, і саме цим польські радикальні сили здатні впливати на суспільні настрої у Польщі, охоплюючи широкий спектр правої, тобто потенційної аудиторії правлячої партії ПІС.

Коротко відрекомендуємо основних дійових осіб польської правиці, які вже бачать себе у владних коридорах Брюсселя, хоча вони у більшості знайомі українському читачеві, і не завжди з кращого боку.

06 грудня 2018 року, найбільші ультраправі угруповання Польщі - Національний рух та партія «KORWiN» уклали угоду про створення виборчого коаліційного комітету та про спільну участь у виборах до Європарламенету.

У січні 2019 року до виборчого комітету долучилося об’єднання «Пробудження» (Pobudka) під керівництвом Гжегожа Брауна, який кандидував на посаду президента Польщі у виборах 2015 року, та об’єднання «Ефективні» (Skuteczni) Пьотра Лірой-Мажеца, діючого депутата Сейму від партії Kukiz’15, (припинив членство у травні 2016 року). Про свою участь у виборах до Європарламенту в складі даної коаліції також заявила лідер польського руху проти абортів Кая Годек, польська активістка, яка вбачає у радикалах здатність законодавчо заборонити аборти у Польщі та ввести за це кримінальну відповідальність.

27 лютого 2019 року оголошено офіційну назву виборчого комітету – «Конфедерація KORWiN Браун Лірой Націоналісти»

06 березня до даного об’єднанням правих сил долучився відомий спонсор антиукраїнського онлайн-порталу Kresy.pl, депутат Сейму від партії Kukiz’15 Марек Якубяк, очільник партії «Федерація для Речі Посполитої», яка на даний час проходить процедуру офіційної реєстрації.

Переговори щодо участі у коаліції, або її підтримці задекларували також «Рух Реальна Європа» (Ruch Prawdziwa Europa), заснований євродепутатом Мірославом Піотровські, польським істориком, професором Люблінського католицького університету, якого тісно пов’язують із відомим польським священником та громадським діячем Тадеушем Ридзиком.

Окрім цього у січні 2019 року президентом «Конгресу нової правиці» євродепутатом Станіславом Жултек створено партію «Polexit», метою якої є звісно ж «вивести Польщу з ЄС».

Як бачите хороша кампанія підбирається… Але як у такому товаристві без представництва «кресових» організацій.

Першим хто відгукнувся на пропозицію «Конфедерація KORWiN Браун Лірой Націоналісти» посилити їх ряди був сумнозвісний Володимир Осадчий. Як подав це польський портал «Kresy.pl.» поляк зі Львова… Зразу на думку спадає виборча кампанія Національного руху Польщі до Європарламенту у 2014 році, коли також було необхідно показати нерозривність історичної політики сучасної Польщі та давніх «кресів». Тоді на таку роль готувалася полячка зі Львова Пиж Марія, але безрезультатно…

Довкола особи Володимира Осадчого багато незрозумілого. Адже він і керівник Інституту Пам’яті та Кресової Спадщини, і «польський» (???) історик зі Львова, і професор Люблінського католицького університету (ЛКУ), і колишній очільник центру української культури UCRAINICUM при (ЛКУ).

Наступною скандальною особою, що пристала на пропозицію «Конфередерації» є Анджей Запаловскі, відомий у Підкарпатському воєводстві політик, історик, юрист, доктор воєнних наук (2003 р., Академія національної оборони м. Варшава), депутат Сейму РП у 1997-2001 роках, депутат Європарламенту від РП у 2005-2009 роках, керівник Жешувського відділу Польського геополітичного товариства. Саме того «товариства», керівник якого Лешек Сикульський у січні цього року проводив зустрічі у Москві із лютим україноненависником Дугіним та колишніми (???) офіцерами ФСБ Росії.

Трійцю замикає пані Люцина Куліньска – особа також добре відома профільній аудиторії, яка активно займається боротьбою із всім українським у Малопольському воєводстві .

На сьогодні навіть вже відомо, що В. Осадчий отримав третє місце у виборчому списку «Конфедерації» на виборах до Європарламенту у Люблінському воєводстві, А.Запаловський кандидуватиме у Підкарпатському, а пані Кулінська прогнозовано потрапила у виборчий список по Малопольському воєводстві.

Гра польських праворадикалів на одному електоральному полі з ПІС змушує правлячу політичну партію радикалізувати свій наратив,

Ймовірно цим і можна пояснити введення на початку цього року до складу уряду (на посаду заступника міністра цифризації) Адама Андрушкєвіча, колишнього лідера право-радикальної, антиукраїнської організації «Всепольська молодь». Політична верхівка правлячої партії йде і на інші непопулярні рішення аби втримати у сфері свого впливу праворадикалів. Тут доречно буде згадати антинімецьку риторику чинного прем’єра Польщі М. Моравецького в Освенцумі, де ним було підкреслено німецьку, а не нацистську відповідальність за злочини Другої світової війни, чергове загостренні відносин з Ізраїлем.

Уся ця суперечлива риторика спрямована на праворадикальний електорат, де антинімецькі та антиєврейські погляди є домінуючими.

Зараз правляча партія Польщі залишається перед важким вибором, адже подальша радикалізація та намагання задовольнити очікування радикалів веде до нових репутаційних втрат у самому ЄС, і водночас наражає на реакцію єврейського лобі в США. Як виявилось, на прикладі внесення скандальних поправок у закон про Інститут національної пам’яті Польщі, їх слово виявилося визначальним у відносинах з США.

Ймовірно це змушує ПІС шукати нових союзників у Європі. Саме так можна пояснити візит в Польщу віце-прем'єр-міністра Італії, міністра внутрішніх справ і голова політичної партії «Ліга Півночі» Маттео Сальвіні, який відбувся у січні 2019 року. Головною причиною візиту було обговорення з головою ПІС Ярославом Качинським майбутнього політичного союзу в контексті майбутніх виборів до Європарламенту.ВВВ Що ж, доволі ризикований союзник, зважаючи на репутацію партії «Ліга Півночі», та їх контакти з керівництвом Росії.

Зважаючи на прогнози щодо можливості збільшення у новообраному Європарламенті майже на третину кількості депутатів антиєвропейських партій, результати виборів будуть мати визначальний вплив на конфігурацію основних політичних сил у ЄС. Це натомість зумовить формування нового складу керівних органів ЄС, зокрема Європейської комісії та Європейської ради.

Наостанок слід зазначити, що дійсно поганою новиною для України є прогнозоване майбутнє збільшення впливу у Європарламенті ультраправих політичних сил. Сил, які прямо чи опосередковано, але постійно перебувають у сфері впливу Росії. У більшості своїй, вони, на прикладі праворадикальних середовищ Польщі, є антиукраїнськими, що звісно може мати негативний вплив у питанні підтримки України на міжнародній арені, збереження європейської коаліції країн, які підтримували санкцій щодо Росії.