Парникові умови для своїх: історія одного інституту Садового

Спочатку ця громадська організація називалась «Інститут розвитку міста», а її засновником і куратором у 1997 році став тогочасний активний громадський діяч Андрій Садовий. Згодом, коли стало очевидно, що зазначена структура аніскілечки позитивно не впливає на розвиток Львова, її перейменували у 2009 році в комунальну установу. 

Згодом свою приватну й безуспішну організацію Андрій Садовий вдруге підпорядкував собі через виконавчий комітет адміністрації Ратуші та нав’язав територіальній громаді Львова, щедро оплачуючи незрозумілу діяльність цієї структури з податків львів’ян. «Інститут міста» взявся позірно об’єднувати мешканців міста, владу міста, експертів та представників бізнесу із метою розвитку Львова.

Одна із шахрайських тем, якою займаються підлеглі Садового – питання глобального потепління. Авторитетні вчені зі світовим іменем вже довели, що діяльність людини не позначається на зміні клімату на планеті. Людина не здатна впливати на сонячні спалахи та корональні викиди сонячної маси у Всесвіт, а міжнародно відома й дволика екологічна активістка  Ґрета Тунберг преспокійно переміщається по планеті за посередництвом літаків, поїздів і автомобілів, а не екологічно нешкідливою бричкою.

За бюджетні кошти «Інститут міста» взявся повторно досліджувати так звані міські «острови тепла», вже давно досліджені. Тобто досліджували фактор, чому влітку в центрі Львова значно спекотніше, аніж на околицях. Відповідь на це питання знають навіть школярі після засвоєння програми «Природознавство». Проте «Інститут міста» не відповів на ключове питання: навіщо Андрій Садовий так щільно забудовує Львів, щоб у місті виникали руйнівні для здоров’я львів’ян  «острови тепла»?

Свого часу видання «Варіанти» поцікавилось, а хто ж там у цій інституційній «рукавичці» Садового живе й процвітає, наче у казці. Сьогодні на сайті «Інституту міста» нема ані згадки ні про наглядову раду, ні про штат. Фігурує лише Максим Терлецький, виконуючий обов’язки директора з обмеженими можливостями зі славного міста Хирова, яким свого часу розгулював хвацький вояка Швейк.

Завдяки виданню «Варіанти» знаємо, що раніше, ще поки в «Інституті міста» не почало тхнути кримінальним смаженим, на сайті інституції красувалась наглядова рада. Це були дванадцятеро осіб, наче локальних апостолів і апостолок, добре знаних і  милих серцям львів’ян, до когорти яких також затесався і представник Українського католицького університету.

А ще в «Інституті міста» був чималий штат із 18 послідовників Андрія Садового на чолі з відомим Олександром Кобзаревим, який заслуговує на окрему повість. Сьогодні штат установи налічує начебто 24 працівника.

Завдяки патронату Андрія Садового наглядова рада і добірний штат «Інституту міста» функціонували фактично у парникових умовах. Нікому й на гадку не спадало подивитись на них або косо, або криво, або зачепити пальцем. Ніхто не смів прийти і перевірити, чим ці філантропи займаються за податки львів’ян, так вправно освоєні.

На сайті «Інституту міста» не вказано, з якого року аудиторські висновки не проводили. Аж раптом одного гарного дня представники Західного офісу Державної аудиторської служби таки завітали на площу Ринок до комунальної установи «Інститут міста» з метою перевірити добросовісність її працівників. На превелике здивування аудиторів добросовісності вони не знайшли, зате натрапили на численні фінансові порушення. Підлеглі Андрія Садового неефективно витратили 11,5 млн гривень, прямі втрати установи становлять 3,6 млн гривень, а частина добродійних пожертвувань для фронту наче канула у мутну воду.

Вразив іще один цинічний факт. «Інститут міста» витратив 500 тисяч гривень податків львів’ян для оплати послуг стороннім особам. Аудитори констатували, що йдеться про організацію й проведення форумів, конференцій та інших заходів. У час війни неприбутковий «Інститут міста» жирував від душі.

Виконуючий обов’язки директора Максим Терлецький не погодився із висновками аудиторів. У розмові із журналістами видання Lviv.Media він наполіг, що пів мільйона гривень «Інститут міста» не розтринькав на кулуарні забави, а оплатив юридичні послуги. Так і сказав: «Йшлося про замовлення юридичних послуг, які нам були потрібні. Це нормальна практика замовляти ті послуги, які не можуть закривати наші працівники. На той момент у нас юриста у штаті не було».

У львівській Ратуші є цілий юридичний департамент, діяльність якого оплачують львів’яни. Невже Гелена Пайонкевич, головна юристка Львова, не здатна зі своїм штатом надати юридичну допомогу інституції Андрія Садового, щоби не розтринькувати казна-куди додаткові пів мільйона гривень податків Львівської територіальної громади?

Під час ретельної перевірки працівники Держаудитслужби зафіксували, що в «Інституті міста» незаконно використали частину благодійних пожертв, що надходили для оборонних потреб. А за інформацією слідства із 99 мільйонів зібраних благодійних коштів працівники «Інституту міста» використали собі частину цих пожертв на кучеряву заробітну платню, а іншу частину розтринькали невідомо навіщо по інших фондах.

У соціальних мережах львів’яни дали оцінку персонально Андрієві Садовому та його підлеглим.

Будемо сподіватись, що найближчим часом кримінальне розслідування стосовно працівників «Інституту міста» буде скероване в Галицький суд міста Львова, де Феміда з’ясує обсяг недобросовісності окремо взятих працівників Ратуші загалом, а міського голови зокрема. Опісля вже буде про що писати.

Ярослав ЛЕВКІВ, Leopolis.news

Фото - скриншот з відео/ФБ-сторінка Андрія Садового