Результати виборів президента у Польщі: на західному фронті без змін

12 липня в другому турі виборів президента Польщі переміг діючий голова держави Анджей Дуда з результатом 51,03 відсотка підтримки. Візаві від опозицій Рафал Тшасковький здобув 48,91 відсоток. За наявної явки виборців 68,18 відсотків. Очевидно, що результати голосування є свідченням поглиблення політичного поділу в країні, котрий впливає на ослаблення її позицій в ЄС, продовжує брак «політикі всходнєй» (зовнішньої політики щодо України і інших пострадянських країн) та створює загрозу турбулентності для регіону Східної Європи. А також втрати суспільно-політичної єдності Польщі унаслідок брудної політичної кампанії, котра полягала не на представленні ефективних відповідей на складні виклики, що постають у сучасному світі, зокрема актуальної російської загрози, наростаючих економічних проблем, а на брудному піарі спрямованому на особу конкурента або згадуючи гріхи його політичної сили.

Кожна зі сторін перегонів використовувала наявні медійні ресурси як засіб пропаганди, тим самим підриваючи довіру до офіційних медіа в широкого кола громадян.

Зауважмо, що якщо опозиція використовувала для цього приватні симпатизуючи медіа кампанії, то на користь діючого президента був задіяний суспільний мовник TVP, фінансований за кошти державного бюджету, що було виразним проявом використання адмінресурсу. В контексті, вартий уваги аспект вікового поділу уподобань виборців. Діючого президента підтримали виборці переважно 45+, натомість на боці опозиції виступив молодий електорат. Також відбувся поділ по лінії місто/село відповідно з більшою підтримкою опозиції і влади. Використання суспільного мовника ідеально покривало провладний електорат з метою його мобілізації. Натомість специфікою опозиційного електорату є черпання ним інформації переважно з соціальних мереж. Тобто молодий, переважно міський виборець, залишився значною мірою не охопленим офіційною політичною дискусією. З огляду на радикалізацію дискурсу і радикальне правішання та лівішання молодих поляків існує небезпека збільшення піддатливості на зовнішні інформаційно-диверсійні операції проти Польщі у стратегічній перспективі.

Водночас існує вірогідність подальшої самоізоляції Польщі в ЄС.

Одним з меседжів кампанії діючого президента була критика присутності в Польщі фірм з закордонним, переважно німецьким, капіталом та випади в бік уявних експансіоністських намірів Німеччини в ЄС. На тлі попереднього охолодження відносин між польською владою та євроструктурами, з огляду, перш за все, на сумнівні дії першої в галузі судочинства та поводження в ситуації останнього загострення міграційної кризи. Важливим чинником, котрий може бути вирішальним, в цьому питанні стане поведінка правлячої партії ПіС. З огляду на те, що польський парламент поділений: нижня палата – провладна, верхня – опозиційна, то збереження президентських повноважень чинного президента від партії влади -  уберегло Польщу від президентсько-парламентського клінчу. Натомість дії влади за таких умов наразі важко передбачити. Чи будуть зроблені висновки з результатів виборів і чи будуть здійснені кроки для подолання поділу в державі покаже найближчий рік, котрий і вирішить чи посилиться євроскептицизм в державній політиці, на тлі браку обмежуючого протистояння.

По лінії співпраці Польщі та США видається, що результати президентських виборів не принесуть змін.

25 червня за чотири дні до першого туру президентських виборів Анджей Дуда мав офіційний візит до Білого Дому. Він став першим закордонним лідером, з котрим зустрівся Дональд Трамп після локдауна. Характерним є те, що обидва президента перебували на той момент в статусі кандидата на чергових виборах. І попри видимість обопільності бонусів, котрі вони отримали як кандидати через цю зустріч – виглядає, що Дональд Трамп перебував у більш виграшній позиції. Беручи під увагу ослаблення його позицій у зв’язку з протестами в США та критику за політику на міжнародній арені, зустріч з президентом європейської країни мала на меті продемонструвати позиції США на в Європі. Водночас, під час зустрічі Трамп критикував Німеччину за не збільшення фінансового внеску в НАТО, таким чином демонструючи перенесення акценту стратегічної військової співпраці на східний фланг ЄС. Проте варто пам’ятати про пріоритетність внутрішніх інтересів США в політиці діючого президента. Видається малоймовірним активне нарощування співпраці через сентимент вдячності до свого польського співрозмовника, котрий залишився на посаді. За умов стабільної уваги до безпекового компоненту у співпраці Польщі та США – малоймовірним є повноправне рівне партнерство.

Негативним фактором, котрий може стримувати польську атлантичну співпрацю в стратегічній перспективі є політика теперішньої польської влади щодо Китаю, що зберігатиметься за продовження каденції нинішнього президента. За умови наростання конкуренції і протистояння між Вашингтоном та Пекіном. Тому активна польська оборонна співпраця Польща і США з одночасною підкресленою активною економічною співпрацею з Китаєм може призводити до конфлікту інтересів у майбутньому.

Український вимір результатів президентських виборів у Польщі, не дає підстав для сподівання суттєві змін двосторонніх відносин.

На загал буде продовжуватись ситуація з відсутністю комплексної  польської «політикі всходнєй» (зовнішньої політики щодо країн пострадянського простору). Тема співпраці з Україною була частиною кампанії опозиційного кандидата Рафала Тшасковського. На жаль, діючий президент не пропонував подібних тез. Тож попри свої амбіції щодо активної участі у врегулюванні проблем на схід від польського кордону, перш за все відносно російської агресії проти України, польська зовнішня політика не передбачатиме потрібної системності. Це цілком не означає, що відбуватиметься потеплішання відносин з Росією, але продовжуватиметься хаотична відрухова негативна реакція на російський фактор в регіоні без провадження системних заходів протидії.

Щодо найбільш дражливого питання двосторонньої співпраці між Польщею і Україною протягом останніх п’яти років – політики історичної пам’яті.

Вона не була темою для дискусій в нинішній політичній кампанії. Точніше були відсутні тези, котрі б апелювали до польської національної гордості і кривд з минулого. Акцент правого популізму в ній зі сторони Анджея Дуди був перенесений з питань історії на питання «боротьби з гендерною ідеологією» та ЛГБТ. Чільне місце в цьому зайняв депутат сейму Пшемислав Чарнек, будучи неофіційним рупором крайнього крила ПіС. Хоча ще два роки тому, як люблінський воєвода, він відзначився активним просуванням українофобії. Зокрема, окрім неодноразових висловлювань, в липні 2018 року ним була ініційована кримінальна справи проти голови Українського товариства Люблінщини Григорія Купріяновича за нібито антипольські висловлювання під час виступу на урочистостях зі вшанування пам’яті українських цивільних жертв у селі Сагринь, котрі загинули від рук польського підпілля 10 травня 1944 р. Така зміна його медійної активності може свідчити, що питання історичної пам’яті займатимуть менше місце в польській політиці в найближчі п’ять років. Водночас польська сторона не стане більш схильною до діалогу.

Узагальнюючи. Українська дипломатія у найближчі п’ять років буде змушена дія за принципом: «Роби те що можеш, з тим що маєш, там де ти є», при побудові українсько-польських відносин. Будуть розвиватись вже наявні напрямки співпраці, але істотних позитивних змін у зв’язку з результатами президентських виборів в Польщі сподіватись не варто.

ВІТАЛІЙ МАЗУРЕНКО

ілюстративне фото: rferl.org