Полякам йдеться зовсім не про УПА

Київ та інші українські міста горять після чергового російського нападу, а в Польщі попереду ще один день війни між польськими політиками та частини суспільства із уявним ворогом. «Однак у мене чітке враження, що у цій війні загалом не йдеться про УПА. Адже про УПА ми знаємо давно», - звертає увагу у своєму дописі на Facebook польський підприємець, гід і волонтер Борис Тинка.

Масштаби обурення, що охопили Польщу після рішення Володимира Зеленського назвати військову частину імені «Героїв УПА», порушують одне фундаментальне питання: що саме сталося нового?

Адже ми не виявили зненацька, що деякі українці вважають УПА героями. Ми не дізналися цього у травні 2026 року. Ми не дізналися цього після російського вторгнення. Ми навіть не дізналися цього після Майдану.

Ми знаємо це десятиліттями. Ми роками спостерігаємо за українською політикою пам'яті. Ми бачили пам'ятники, назви вулиць, ювілейні церемонії. Ми бачили, як постаті, пов'язані з УПА, займають дуже важливе місце в історичному наративі нашого сусіда.

Із цим можна не погоджуватися. І польські політики не погодились. Можна обурюватися. І польські політики висловили своє обурення. Можна вважати це історичною та моральною помилкою. І польські політики це підкреслювали. Однак не можна вдавати здивування.

У мене чітке враження, що нинішня буря не є реакцією на саме рішення Зеленського. Це радше вивільнення певних негативних емоцій, які давно чекали нагоди вибухнути.

Слухаючи багатьох політиків, складається враження, що вони не стільки критикують конкретне рішення, скільки відчувають певне задоволення від того, що нарешті з'явився достатньо вагомий аргумент.

Якщо ми роками знали, як виглядає українська історична пам'ять, сьогодні важко поводитися так, ніби нас обдурили. Звичайно, можна стверджувати, що Україна робить помилку. Можна вважати рішення Зеленського непотрібним, провокаційним або навіть образливим для поляків. Однак не можна вдавати, що раптом нас наздогнала якась шокуюча звістка.

Коли я слухаю сьогодні політиків, які говорять про свій шок від українського культу УПА, мені спадає на думку львівський ресторан «Криївка». Він працює вже близько двох десятиліть. Не в лісовій глушині, не на околиці міста, а в самому центрі Львова.

Від початку його стилізували під криївку УПА – з усією пов'язаною із цим символікою та ритуалами. При вході гості проходили характерний ритуал з гаслом «Слава Україні», а інтер'єр був наповнений символікою та пам'ятними речами, пов'язаними з УПА. Це не був секретний чи нішевий заклад. Роками його відвідували натовпи туристів, зокрема з Польщі. І де тоді було велике політичне обурення?

Дуже важко знайти приклади масштабних публічних протестів чи політичних кампаній, спрямованих проти цього місця. Однак помітно, що роками чимало польських політиків відвідували Львів, брали участь у польсько-українських урочистостях, зустрічах місцевого самоврядування та центральної влади, тоді як сама тема «Криївки» практично не існувала. Я не знайшов жодних доказів регулярних, різких заяв провідних політиків проти існування цього закладу.

Це, звісно, не означає, що його ніхто не критикував. Найголовніше, однак, що символічна присутність УПА в українському публічному просторі не з'явилася раптово, разом із останнім рішенням Зеленського. Це не відкрило полякам невідомої реальності. Символіка та посилання на УПА публічно присутні в Україні вже дуже давно, не лише з травня 2026 року.

Велкам у срач під постом. Фото для привернення уваги, зроблене в ресторані «Криївка».

Борис Тинка, польський підприємець, гід, волонтер, сторінка у FB