Погляд на варіативну ситуацію щодо Білорусі з Литви

У разі агресії проти Литви, офіційний Вільнюс може звернутися по допомогу до України та Полку Калиновського із проханням вторгнутися до Білорусі.

Про це в радіоетері литовського національного мовника LRT розповів Ґінтаутас Мажейкіс – професор Університету Вітаутаса Маґнуса (Вітовта Великого). Текстову версію опубліковано на сайті LRT.

- В умовах зростання загрози агресії з боку лукашенківської Білорусі необхідно говорити про три різні політичні утворення в цій країні: перше – це московський Мордор і лукашенківська Білорусь, друге – добре організована опозиція у вигнанні, третє – полк Калиновського, який воює в Україні.

Мордор лукашенко за вказівкою путіна звільнив начальника генерального штабу генерала Віктора Гулевича за його неквапливість у плануванні військової інтервенції до країн НАТО, можливо, проти Польщі, Литви чи Латвії. Однак Гулевич був і залишається відповідальним за допомогу російській армії у нападі на Україну з білоруської території 2022 року. Його провина незаперечна, але йому не вистачило пропагандистського потенціалу, щоби налякати нас війною, ядерними бомбами й агресивнішими провокаціями на кордоні.

Новим начальником генерального штабу став генерал павло муравейко, який чудово ладнає з російськими спецслужбами, армією та вагнерівськими найманцями прігожина, що залишилися в Білорусі. Муравейко говорить відкрито, пропонує розпочати військову інтервенцію проти Литви, фантазує про захоплення Сувалкського коридору за два дні. Для цього він організує військову підготовку, модулює застосування тактичної ядерної зброї і планує диверсії у Литві та Польщі.

Муравейко говорить про це публічно, а міністр оборони Білорусі віктор хренін і держсекретар ради безпеки Білорусі олександр вольфович усе це підтримують. Усі ці структури чекають на ресурси та накази із кремля. Диверсії, що їх організовують підрозділи, безпосередньо координуються і координуватимуться із кремлівськими силовими структурами. Якщо не брати до уваги їхню покірність путіну та той факт, що диктатор лукашенко насправді нічого не контролює і не дуже розуміє, можна сказати, що рівень загрози на литовсько-польському кордоні зростатиме.

Єдине, чого не видно в цьому аналізі, - це велика сім'я лукашенка, троє його синів, чий вплив у Білорусі дуже великий, чий сімейний клан контролює практично все і навряд чи захоче вплутуватися у катастрофічну війну. Тут я знову повертаюся до політичної антропології, яка пропонує нам проаналізувати не лише структури держави, а й ступінь їхньої залежності від найвпливовіших сімей, де розмови на кухні відіграють більш вирішальну роль, ніж рада безпеки Білорусі.

Мордорська Білорусь і лукашенко піддаються різкій критиці з боку білоруської опозиції на Заході, яка має три основні інститути: апарат обраної президентки Світлани Тихановської, Об’єднаний перехідний кабінет міністрів, який виконує функції уряду, та Координаційну Раду, що виконує функції парламенту.

Відповідно, за кордоном існує не менше одинадцяти різних політичних рухів, які конкурують між собою та є необхідною умовою для проведення демократичних конкурентних виборів.

Парадержавні органи, сформовані білоруською опозицією, починають брати на себе зовнішньополітичні функції лукашенківської Білорусі у демократичних країнах, насамперед у Європейському Союзі. Опозиційні структури обговорюють питання безпеки, віз, прикордонні проблеми у Польщі, Латвії та Литві. Однак, незважаючи на достатню згуртованість та організованість російської опозиції на Заході, білоруська опозиція не є достатньою силою, щоби запобігти співпраці Москви та Мінська й ескалації загроз на балтійському кордоні.

Однак існує і третя білоруська сила – полк Калиновського, який бореться проти росії на передовій і має великий досвід ведення реальних бойових дій, чого не вистачає білоруській армії Лукашенка. Проте свої дії полк Калиновського координує з українськими військовими силами, а не зі штабом Тихановської та не з Координаційною Радою під впливом пана Латушка.

У разі білоруської агресії проти Литви, наша країна може звернутися за допомогою до України, а саме до полку Калиновського, щоби він вторгся на свою батьківщину. Тож дивно чути, як литовські політики критикують литвинізм цього полку. Цілком імовірно, що багато білоруських громадян чи навіть білоруських армійських підрозділів хотіли би вступити до полку Калиновського. Загроза, що походить від полку Калиновського, почасти стримує думки підлеглих лукашенка та муравейка.

Я вважаю, що Литва виграла би не лише від тіснішого контакту з білоруськими опозиційними політичними організаціями в нашій країні чи Польщі, а й від підтримки Полку, білоруських антилукашенківських військових і партизанських формувань. Така співпраця буде необхідною і корисною, коли вибухне криза, і тому краще розпочати її раніше. Важливо, щоби білоруська опозиція допомогла утримати підлеглих Ллукашенка від їхньої злочинної та катастрофічної військової операції проти країн Балтії.

На фото LRT – професор Ґінтаутас Мажейкіс