Патріотизм із кулаками

Авторитет верховної влади у Кремлі неухильно падає. «Щасливого дідуся» посадили в теплу ванну і прагнуть переконати його в народній любові, священному слідуванні населенням аморфним цілям війни, правильності обраного курсу на знищення ресурсно-демографічної бази Росії.

Це має сумні наслідки: після втрати близько 200 тисяч російських військових, тобто у 3,5 рази більше, ніж США втратили за 8 років війни у В'єтнамі, удавана кгбшна мерзота скиглить про «справжню війну». У речекряку з нагоди 9 травня безнадійний нелюд патякає про те, як «захистить» безпеку Росії та мешканців Донбасу. Апокаліптичні пейзажі стертої з лиця землі Мар'їнки, згарище Бахмута, ракетні удари по багатьох інших містах Донецької області – приклади дій «захисника». Так що мовчазному стаду варто задуматися, про що крекчить вічний господар російської галери. Москвичам, пітерцям, білгородцям, ростовцям, смолянам та іншим бажано своєчасно ознайомитися з особливостями путінських «захисних» заходів на прикладі наслідків вторгнення до сусідньої країни. До речі, напередодні у Брянській області густо попадали «аси» Суровікіна. За щасливим збігом обставин, цього разу не на житлові квартали. Але це неточно, спробуй дізнатися, адже в новинах про це не розповідають.

Тому поступово пробивається народна злість. Зашкарублий самодур разом зі своїми поплічниками-мілітаристами починають сприйматися розсадниками всіх безглуздих скорбот. Негативна селекція дала свої результати: ніхто не може хоч у чомусь бути кращим за посередність Путіна, відповідно, дебілізація керівництва РФ зашкалює. Гаразд, якби простим людям жилося непогано, і жертви були би в ім'я майбутнього країни. Проте все зовсім інакше.

Путін хоче здаватися добрим для будь-кого, крім росіян, що нині живуть. Він дбає про гранітні плити та бетонні боввани, а живі люди йому байдуже. Все на радість могильним черв'якам і конторам ритуальних послуг.

Він дбає про добробут іноземних нахлібників – китайців, індусів, африканців, тоді як росіянам – дірка від бублика. Як показало миле спілкування Пєскова з Пугачовою, зрада у верхах – норма. Внутрішня нікчемність лукавих заохочує бісівщину та радість від убивств, а не культуру творення. Дуже швидко весь гній, що накопичується, прорветься і затопить кожен куточок країни.

Де тут хоч якийсь елемент патріотизму? Суцільний набір його протилежностей: зрада, сором, пекельна жадібність, зневага до долі рядових солдатів та взагалі громадян. Вертикаль Молоха ледь-ледь тримається на недопущенні будь-якої альтернативи, подібно до порожніх магазинних полиць останніх років СРСР.

Не треба бути великим провидцем, щоби розгледіти найближче майбутнє: спресовування суспільства до точки сингулярності призведе до величезного вибуху. Провідна сила, яка за умов зачистки політичного поля підніме владу – войовничі патріоти. Гримуча суміш учасників війни, сиріт та вдів «СВО», всіх тих, хто зазнав втрат від путінської авантюри та покинутий напризволяще. Своїми кулаками вони змітатимуть кожного виродка в кабінетах влади: від районного держиморди до ватажка у бункері. Так було з царизмом Романових, так розпочиналася листопадова революція у кайзерівській Німеччині. Комітет із порятунку батьківщини просто дозрів і перезрів.

Загрозу дуже серйозно почали сприймати на рівні спецслужб. За фактом, патріот зараз – найголовніший ворог режиму, якого потрібно будь-що дискредитувати. Саме для цього є медіа-персонаж Прігожин, який заполонив інформаційний простір своїми трупними перфомансами. З метою охаяти патріотизм, вирощений Луб'янкою, реконструктор Гіркін, який заявив разом з іншими покидьками про створення опереткового «Клубу розсерджених патріотів». Ці конвульсії потрібні, щоби відтермінувати знесення дідуся і всієї його потьомкінської вертикалі. Але від куркулів справжніх синів вітчизни антинародний режим це вже не врятує.

ТГ-канал «Сито Сократа»