Чому саміт BRICS в Казані став провалом для москви і які наслідки для України

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Минуло вже кілька днів з  моменту завершення саміту BRICS в російському місті Казані. Москва протягом тривалого часу намагалася презентувати цю зустріч у форматі великої політичної події світового рівня. Саме так російська пропаганда висвітлювала саміт, зважаючи на розіслані методички підконтрольним владі ЗМІ.

Участь десятків лідерів різних країн у саміті мала однозначно продемонструвати – росія не ізольована, а її президент – лідер з яким бажають говорити представники великих держав. Але як ситуація виглядає наразі? Які реальні наслідки казанського саміту для України та цієї організації? Цю тему проаналізували експерти програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор. 

Безумовно, серед порядку денного усього періоду російського головування у BRICS протягом 2024 року головною темою була спроба політизувати цю організацію. Хоча прямо росіяни про це не заявляли, але їх дії у сфері фінансово-економічних відносин говорили самі за себе. Москва весь останній рік планомірно намагалася запровадити всередині BRICS ряд проектів, чиєю ціллю вбачається створення альтернативної фінансової системи.

Не секрет, що введені проти росії санкції справді б’ють по російській економіці, хоча й не так сильно, як Україна б того бажала. Разом із цим російські підприємці стикаються із постійними проблемами щодо проведення платежів за кордон для оплати товарів та послуг.

Насамперед ця тема гостро стоїть у російсько-китайських відносинах. Цього року путін особисто кілька разів порушував це питання під час переговорів із Сі Цзіньпіном, але Китай досі не бажає ризикувати перспективою вторинних американських санкцій, а тому проблема неможливості проведення міжбанківських платежів залишається системою.

Не дивно, що чи не основним питанням російського головування у BRICS стала тема створення альтернативи західній фінансовій системі. Мова йде про проект BRICS Bridge, певне об’єднання банків, чиїм завданням є створення альтернативи SWIFT, від якої росія майже повністю від’єднана.

Для москви подібна перспектива дозволила б чи не повністю нівелювати вплив західних фінансових обмежень та отримати змогу вести торгівлю зі своїми партнерами без страху перед вторинними санкціями. Відтак,  росія визначила проєкт BRICS Bridge серед основних тем для обговорення на саміті в Казані. Але в результаті ми бачимо, що і повноцінні члени цієї організації, і її партнери дуже прохолодно віднеслися до російської ініціативи. У фінальній декларації за підсумками саміту ця система напряму навіть не згадується, є лише слова про “подальше обговорення транскордонної платіжної ініціативи”.

Насправді ж про провал російських спроб створити альтернативу SWIFT було зрозуміло ще до саміту в Казані, одразу після  “міністерської” зустрічі представників країн-членів BRICS 11 жовтня.

Саме на ній росіяни й представили свою систему BRICS Bridge. Дарма, адже на зустріч міністрів фінансів не приїхали ні китайський, ні індійський високі представники, які відправили замість себе чиновників нижчого рангу. Тоді навіть самі росіяни в особі міністра фінансів Антона Силуанова заявили, що їх партнери по BRICS “обережно ставляться до російських ініціатив, адже не стикаються з зовнішніми обмеженнями в питанні проведення платежів”. Коротко – ця система потрібна тольки  москві, інші члени організації спокійно продовжують працювати в рамках поточної світової фінансової системи.

І подібних російських проєктів кілька. Це і примарна “спільна валюта”, яку презентували на саміті в Казані, хоча сам путін прямо заявив, що це питання наразі не розглядається. Це й система BRICS Pay, яка повинна була стати спільною сферою безконтактних платежів, яка в результаті можливо почне працювати виключно всередині росії. Одним словом, побудувати альтернативну фінансову систему у росії наразі не виходить.

Ймовірно ні для кого не секрет, що на сьогодні росія позиціює BRICS як організацію-альтернативу “однополярному світу” на чолі з США. Звідси випливають постійні згадки про побудову “багатополярного світу”, деколонізаційну риторику та примарну “несправедливість”, яка виходить від Заходу. Для москви, яка подавала саміт в Казані як велику політичну подію світового рівня, було б безглуздо не використати таку зустріч, аби продемонструвати – росія об’єднує “Глобальний Південь” у своїй боротьбі зі Сполученими Штатами і Європою.

Що ж,  це правда, що чи не всі члени даного об’єднання, як і запрошені країни-партнери поділяють спільну позицію про загальне незадоволення Заходом. І хоча для кожної країни причини подібного антагонізму індивідуальні, неможливо заперечити спільний наратив – західний світ несправедливо до нас відноситься. Але це тільки політична риторика, яка часто потрібніша для внутрішньої аудиторії, ніж у вигляді зовнішньополітичної стратегії.

Власне, на практиці саміт продемонстрував, що абсолютна більшість як членів BRICS, так і новоприбулих “країн-партнерів”, не бажають прямо виступати спільним фронтом проти “західного гегемонізму”. У фінальній декларації немає ні єдиної згадки про це, за винятком засудження “односторонніх санкцій”.

У цьому випадку показовою є позиція Індії. Видання Bloomberg за результатами саміту опублікували матеріал, в якому оголосили, що індійська влада ніяким чином не бажає перетворювати BRICS в антизахідну коаліцію проти США. Те саме стосується й Бразилії та ПАР, а також ОАЕ. Особливо Індії не подобається тема відмови від долара, яку так просуває москва. Замість антизахідної риторики гостей саміту більше хвилювала тема безпекової ситуації на Близькому Сході та засудження дій Ізраїлю, а це точно не те, чого дійсно бажав чути путін у Казані.

Доволі слушна думка про те, що будь-які об’єднання, побудовані не навколо спільних засад, але суто проти когось, не можуть ефективно функціонувати у довгостроковій перспективі. Не є винятком і BRICS. Із моменту свого заснування ця організація була скоріше місцем для консультацій та розмов про економічну співпрацю. У ній і на сьогодні відсутня інституційна компонента. Лише останні роки протистояння росії Заходу почали впливати на BRICS.

Москва та Пекін, хоча й з різних причин, але почали намагатися перетворити організацію у спільне антизахідне формування. А для цього об’єднанню потрібно розширятися. Тут на руку грає те саме незадоволення з боку багатьох країн світу політикою США. Для них приєднання до BRICS є чимось, що може допомогти об’єднатися з іншими подібними країнами заради спільного “засудження” теперішнього світопорядку.

Але проблема вже видніється на поверхні. У багатьох таких країн претензій один до одного більше, ніж до Заходу. І саміт в Казані відкрито це продемонстрував. Так, Бразилія заблокувала навіть надання статусу країни-партнера BRICS Венесуелі, близького союзника кремля в обличчі режиму Мадуро. Індія ж заблокувала приєднання до BRICS Туреччини через її підтримку Пакистану. Велика кількість держав, які хотіли повноцінно приєднатися до організації, на казанському саміті отримали “втішний приз” – статус країни-партнера BRICS замість повноцінного членства. На ці проблеми накладається відсутність інституційності та загальний декларативний характер будь-яких рішень на теренах BRICS. Усі ці факти доводять, що саміт в Казані ніяким чином не міг стати “проривною подією світового масштабу”. 

Попри низку описаних проблем, фактом залишається те, що BRICS є платформою для кулуарних обговорень різноманітних питань. І це стосується не лише росії. Для Індії та Китаю, які мають ряд давніх політичних конфліктів, наявність місця, де вони можуть обговорити нагальні проблеми без політичних наслідків є доволі ефективною.

У цьому аспекті було цілком зрозумілим, що тема війни росії проти України повинна була бути порушена на саміті у будь-якому разі, публічно чи непублічно. У фінальній декларації про нашу війну згадується рівно один раз - у контексті  “національні позиції у відношенні ситуації в Україні”, мовляв, необхідно діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН, а також відзначено пропозиції щодо посередництва та добрих послуг. З дипломатичної мови це означає відсутність спільної позиції.

Цікаво, що у декларації прямо не згадується китайсько-бразильська мирна ініціатива, яку Пекін намагається просунути серед різних держав. Причиною цього є розбіжності між поточною російською позицією щодо мирних переговорів та пунктами китайсько-бразильського “плану”.

Слід ще раз згадати, що у червні 2024 року путін вперше прямо оголосив про російські умови початку переговорів про завершення війни - анексія усіх територій чотирьох українських областей, відмова України від шляху щодо вступу до НАТО, а також зняття санкцій. І лише після виконання цих умов кремль готовий почати повноцінні переговори, але лише у форматі повернення до так званих “Стамбульських домовленостей”, читай повноцінне обмеження українського суверенітету.

Натомість китайсько-бразильський план, за браком конкретних кроків, фактично пропонує замороження війни по лінії фронту, позиція, яку російська влада дотепер відкидала.

Загалом у кремля нема можливості прямо відкинути китайські ініціативи через його пряму економічної залежності від Пекіну. Здебільшого російські посадовці заявляють, що вони “пояснюють” своїм партнерам власну позицію або просто “вітають” китайсько-бразильську ініціативу. 

Дотепер позиція кремля залишилась незмінною. Ми можемо лише припускати, що під час саміту в Казані на росію здійснювався тиск щодо початку мирних переговорів. Опосередковано про цей факт говорить пресконференція путіна, яку він провів за результатами саміту BRICS. Поміж стандартних звинувачень у розширенні НАТО, неповазі з боку Заходу та інших наративів нас цікавить єдиний момент. путін ні разу під час пресконференції прямо не згадав про свою червневу радикальну умову початку переговорів про завершення війни. Так, він знову заявив про необхідність “врахування реалій на землі”, ще один стандартний російський наратив. Але його за потреби можна перетворити у можливість припинення вогню по лінії фронту.

Понад те, путін заявив, що росія готова розглядати будь-які варіанти мирних домовленостей, а також сказав про потребу сісти за стіл переговорів. У цій ситуації єдиним реальним індикатором, який покаже, що позиція москви змінилася, будуть подальші заяви російських високопосадовців. Якщо вони різко припинять згадувати умови про передачу їм територій чотирьох областей, ми зможемо стверджувати, що на саміті BRICS на російську владу здійснили достатній тиск. Якщо ж нічого не зміниться, то говорити про реальні мирні переговори наразі неможливо. Ймовірно, що для України це і є головний наслідок зустрічі в Казані.

Фото з відкритих джерел