Євросоюзні союзники Кремля

Успішне стримування російської агресії Україною не гарантує їй перемоги без підтримки союзників на Заході, переконані українські і європейські експерти.

Своєю чергою, ця підтримка залежить від курсу, який провадять європейські лідери щодо Москви. Саме на цей курс, на розкол європейської єдності і пошук союзників на Заході і в країнах Азії зараз скеровані головні зусилля Кремля, вважають опитані фахівці.

Маніпулювання Кремля протиріччями між окремими європейськими країнами, інформаційна війна проти не лише України, а й цілого Заходу щораз більше турбують і офіційний Київ, і провідні європейські столиці.

На цьому тлі переговори віч-на-віч американського президента Трампа з російським президентом Путіним спричинили цілу зливу стурбованості і критики на Заході. Але німецький політолог і фахівець з російського ультранаціоналізму та авторитаризму Андреас Умланд не вважає, що хтось із західних лідерів справді довіряє Путіну і готовий піти на якісь оборудки із ним. Водночас, він зазначив, що світові політики мають удавати переговори з Путіним, щоби заспокоїти суспільну думку всередині своїх країн.

– Зараз дуже значна нервовість в Західній Європі щодо напруження між Заходом і Росією. Люди просто бояться Третьої світової війни. Тому політики, які й не бачать сенсу в переговорах з Росією, вимушені цим займатися.

На цьому тлі, на думку Умланда, Кремль посилює свої намагання скористатися з таких настроїв і отримати для себе максимальну політичну та економічну вигоду. А це можливо лише через внесення розбрату між монолітною політикою ЄС і якщо поставити під сумнів європейські демократичні і політичні цінності. Одним з таких тестів стала російська анексія Криму та агресія на Донбасі:

– Росія тестує згуртованість Заходу і як вона може тут просунути свій варіант вирішення донбаської проблеми. Я не думаю, що Україні тут слід аж так турбуватися. Бо такі трюки ще мали певний ефект кілька років тому. А зараз обережність та стриманість західних лідерів щодо цих російських спроб сягнула такого ступеню, що я не вважаю, що може статися розрив між провідними країнами Заходу, чи стануться якісь переговори на шкоду Україні. Тут явно є й такий момент, що Росія намагається спричинити недовіру до західних держав такими окремими переговорами.

Серед тих держав, які Москва розглядає, як своїх потенційних союзників, опитані експерти назвали Угорщину, Італію, Австрію, Німеччину, Туреччину та Нідерланди.

Водночас, як сказав президент Інституту світової політики Євген Магда, в Путіна є одразу кілька цілей і векторів впливу на Захід:

– Перше, це максимальна дестабілізація Сполучених Штатів і позиції президента Дональда Трампа. Я не думаю, що він підтримує Трампа. Він своїми діями намагається розхитати Сполучені Штати, як осередок демократичного світу і робить це достатньо послідовно. Другий головний вектор – зменшення санкцій Євросоюзу проти Росії. Я думаю, ми будемо це спостерігати в грудні цього року. Санкції буде збережено, бо цілком їх скасувати ЄС не може, інакше він сам себе відшмагає. Але зменшити їх, показати відсутність європейської єдності, я думаю, Путіну цілком до снаги. Бо він пропонує цілком достатній політичний хабар. З одного боку, пропонує продаж російських енергоресурсів за стабільними цінами у високих обсягах, що стимулює економічний розвиток. А з іншого боку, він готовий купувати європейські високотехнологічні товари. Тобто, товари з високою доданою вартістю. Він фактично готовий забезпечувати економічне зростання Європи. Третій вектор – це вплив на пострадянські держави. Отже в Росії є, і це треба визнати, достатньо багато ресурсів для впливу. Є союзники. І протидіяти цьому слід асиметрично.

Головним акцентом в цій асиметричній протидії Магда вважає наголос на європейських цінностях, які слід підняти на вищий рівень, ніж економічні інтереси мешканців і бізнесу європейських держав.

– Чи готові вони іти на збитки, чи готові представники істеблішменту говорити про це зі своїми громадянами? А це, до речі, стосується і України в тому числі. Піти на певні обмеження економічних можливостей заради відмови від співпраці з Росією. Це і здійснення протидії в інформаційній сфері. Бо Росія тут дуже вправно використовує існуючі демократичні традиції і правила. Західному світові доведеться їх змінювати. Підходити до них достатньо прагматично. Розуміти, що інформаційна війна вже триває і гібридна агресія проти західного світу також триває. Це і спроможність давати оцінки тим західним політикам, які спеціалізуються на "розумінні Путіна". Це теж достатньо складний момент, бо європейська політична культура не передбачала такі речі впродовж десятиліть. Але світ змінюється і Заходу доведеться на все це реагувати.

Але крім впливу безпосередньо на Захід, Кремль провадить лінію ще й на просування своїх ставлеників на найвищі посади в країнах СНД. А також використовує азійські країни, насамперед Сирію, як інструменти тиску на Захід, вважає Євген Магда.

На відміну від Магди, директор київського Центру політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов не вважає, що Росії вдається маніпулювати цілими європейськими країнами.

Він бачить, що Путін лише смикає за нитки своїх окремих маріонеток та маргінальні політичні сили на Заході:

– Це така строката команда – від ультраправих, до ультралівих популістів. Отже, можна зробити висновок, що Путін підтримує навіть не так політків, не так політичні сили, як процеси, тенденції і суспільні настрої, що руйнують підвалини західного світу. Які фактично працюють на розпад західного блоку. Всі ці політичні сили, як мінімум, є євроскептиками. Це подвійний удар і по єдності Євросоюзу, і по його економічним позиціям. Вочевидь, в перспективі це спричинить занепад європейської могутності.

Головним завданням України в цій ситуації Олександр Леонов назвав якнайскорішу розбудову демократичних і ринкових інститутів із тим, щоби Україна набула такої ж інституційної стійкості, яку зараз демонструє Америка за теперішнього президента Трампа.

Своєю чергою, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос що сказав, що Москва продовжує загравати із близькими їй за ментальністю азійськими режимами і використовує при цьому ті самі штампи, що за Радянського Союзу. Але всі ці країни не мають для Кремля самоцінності і використовуються лише для тиску на Захід і розкол його єдності, переконаний експерт.