ЛУКАВЕ ЛЮДОБУЙСТВО (ЛУКАВЕ LUDOBÓJSTWO)

Фільм “Лукаве Ludobójstwo” («Лукаве Людобуйство») – історично-документальне розслідування трагічних сторінок історії Волині 1942–43 років минулого століття.

Саме на півночі сучасного Березнівського району Рівненської області протистояння двох імперських режимів, сталінського та гітлерівського, виявило свою особливу жорстокість та дволикість по відношенню до місцевого населення – заручника грабіжницьких інтересів чужинських режимів на споконвічній українській землі. Бистричі, Немілля, Вілля,– волинські села, де і донині кожен клаптик землі є мовчазним свідком тих кривавих подій. За переконанням дослідників, представлена ними хронологія подій має відіграти важливу роль у подальшому дослідженні історії Краю, відтворенні правдивої історії україно-польських взаємин того часу.

Автори фільму намагались провести своє документальне дослідження без упередженості та фальші, надмірної політизації, яка присутня у нещирому висвітленні тих подій окремими заанґажованими істориками, що ставили за мету звинувачення власне української сторони в усіх історичних бідах. Сюжет фільму “Лукаве Ludobójstwo” побудований на українських та польських джерелах, на документах з архівів НКВД, на свідченнях з літописів УПА, і, що найважливіше, на спогадах ще живих свідків тих подій!

Фільм ставить найголовніші запитання, на які у майбутньому маємо отримати чіткі та однозначні відповіді: - які політичні плани мав Берлін та Москва, а також провідники інших військово-політичних сил на Волині, стосовно долі Краю в умовах війни? - хто допомагав німецьким окупантам активно роздмухувати етнічну ворожнечу на Волині і з яких мотивів? - хто насправді провокував етнічні чистки на місцях, та якими силами вони здійснювались? - чи кількість жертв у 42–43 роках на Волинських землях, яка озвучена польською стороною, має об’єктивні та ґрунтовні підтвердження? - яку інформацію приховують від польського народу нещодавні скандальні рішення Сейму?

Автори фільму закликають глядачів до аналізу та пошуку правди, якою б важкою та гіркою вона не була. Бо тільки об’єктивність і точність мають бути основою для написання правдивих сторінок історії взаємин двох сусідніх народів. Лишень тоді владні органи країн-сусідів матимуть право на встановлення меморіальних знаків та пам’ятників жертвам трагедії, як в Україні так і у Польщі. Зрозумілим стає й інше.

Задля досягнення цієї мети, потрібно зробити головне – відділити історичну правду від політики, перенести дослідження в наукову площину, давши можливість незаанґажованим історикам з обох сторін спокійно опрацювати усі наявні свідчення, зробивши відповідні висновки. Фільм – це заклик до такого вирішення питання!