москва+Пхеньян: новий військовий альянс на тлі економічного колапсу рф — огляд політики кремля

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Поглиблення співпраці між москвою та Пхеньяном, погіршення економічної кризи в росії та зростання ролі Елли Памфілової в путінському режимі, - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, а також експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Багатофакторна економічна криза в рф

Російська економіка увійшла у фазу багатофакторної кризи, де зовнішній санкційний тиск поєднався із критичною внутрішньою фінансовою нестабільністю, що свідчить про глибоку системну проблему. Хоча кремлівська влада продовжує публічно декларувати стійкість, статистичні дані за останній квартал 2025 року свідчать про критичний збій, який охопив державні фінанси, енергетику та приватний сектор.

Криза насамперед проявляється у колапсі державних доходів та уповільненні макроекономічних показників. У жовтні 2025 року загальні доходи федерального бюджету рф впали на 11.6% порівняно з минулим роком, при цьому нафтогазові доходи обвалилися на 26.7%.

Найтривожнішим сигналом є падіння ненафтогазових доходів на 3.2%, адже це вперше, коли внутрішня економіка не змогла компенсувати втрати від енергетичного сектору, що є вже практичним доказом її "здування". Це відповідає динаміці ВВП, зростання якого систематично уповільнюється і, за різними прогнозами, в останньому кварталі 2025 року буде дорівнювати нулю. Спад фізичних обсягів випуску зафіксовано у 70% основних видів економічної діяльності, що означає фактичну рецесію. Військові вливання, які підтримували економіку, вичерпали свій ефект. У результаті, прогнозований річний дефіцит бюджету у 8.1 трлн рублів виглядає не просто критичним, а катастрофічним.

Енергетичний сектор, який є головним донором бюджету, опинився під подвійним ударом. По-перше, санкції призвели до значного зростання дисконтів: знижки на нафту Urals у портах Балтики та Чорного моря досягли майже $20 за барель – це рекордний ріст за останній рік. По-друге, рф втрачає надійні логістичні ланцюги та ключових партнерів: Туреччина звела закупівлі нафти до нуля, а вимушена переорієнтація постачання дизеля на Африку (Марокко, Сенегал) є дорожчою та складнішою.

Найбільш значущим для структури економіки є параліч приватної нафтової компанії "Лукойл". Блокування США продажу її зарубіжних активів трейдеру Gunvor загрожує компанії втратою €14 млрд та конфіскацією активів іноземними владами, через що керівництво вже готується до найгіршого сценарію. Одночасно акції "Лукойлу" обвалилися до дворічного мінімуму, а на тлі обмеженого потенціалу на внутрішньому ринку пожвавилися розмови про можливе поглинання "Лукойлу" державним гігантом "Роснефть". Цей крок, якщо він відбудеться, стане символом завершення епохи приватного капіталу у критично важливому секторі економіки та посилення державної монополії. Ускладнює ситуацію й те, що міжнародні операції "Лукойлу" вже паралізовані: санкції призвели до затримки зарплат 1,3 тис. працівників на іракському проекті Західна Курна-2, а сам Ірак припинив виплати, поставивши проект під загрозу повного виходу компанії.

Внутрішня економіка охоплена системною кризою неплатежів, що є прямим наслідком спроб ЦБ охолодити перегріту військовими витратами економіку. Опитування РСПП показало, що 39% великих компаній стикалися з простроченою заборгованістю, яка сягнула 3.841 трлн рублів, ставши головним обмежувачем діяльності бізнесу. Ця криза виникла через різке підвищення ключової ставки ЦБ, що зробило кредити недоступними, та посилюється скороченням бюджетних вливань (через обвал доходів, влада змушена "різати" цивільні витрати).

Ланцюгова реакція знищення внутрішньої економіки стала очевидною. "Об’єднана металургійна компанія" (ОМК) заморожує великі інвестиції на 50–70 млрд рублів через падіння попиту, а скорочення виробництва та зростання собівартості призвели до масового банкрутства близько 6.7 тис. транспортних компаній та гострого дефіциту вантажоперевізників. Навіть стратегічні підприємства, як КМЗ та "Оргэнергострой" (атомний сектор), не можуть виплатити зарплати співробітникам. Загальне скорочення фізичних обсягів випуску та падіння зовнішньої торгівлі (понад 3% за 9 місяців, незважаючи на успіх експорту добрив) малюють картину стрімкої деградації невійськових секторів.

На тлі цих руйнівних процесів рф демонструє парадоксальні фактори стійкості, які, втім, мають обмежений ефект. Центральний банк завдяки успішному контролю над валютним ринком забезпечив рекордне зростання золотих резервів на $92 млрд за останній рік. Крім того, "Сбербанк", ключова фінансова артерія держави, продовжує демонструвати високу прибутковість (1.42 трлн рублів за 10 місяців) і навіть був визнаний світовим лідером еквайрингу, що свідчить про довіру населення та значну внутрішню активність. Проте ці успіхи не можуть перекрити системні проблеми.

Наступний період (2026 рік) принесе російській економіці поглиблення бюджетного тиску та посилення внутрішнього спаду, оскільки спроби влади стабілізувати ситуацію через монетарні інструменти та військові вливання вичерпують свій потенціал. Головним фінансовим ризиком залишається бюджетний дефіцит. Відмова від використання ліквідної частини ФНБ ($50 млрд) у поєднанні з величезним дефіцитом (прогноз 8.1 трлн рублів) означає, що уряд продовжить фінансувати військові витрати шляхом побудови боргової піраміди через масовий продаж облігацій. Це забезпечить короткострокове покриття витрат, але ціною майбутнього різкого зростання державного боргу та неминучого скорочення цивільних витрат (яке вже розпочалося) і соціальних програм. Це, у свою чергу, посилить внутрішнє економічне "охолодження".

На внутрішньому ринку криза неплатежів та банкрутства малого і середнього бізнесу будуть наростати. Оскільки Центральний банк навряд чи різко знизить ключову ставку на тлі високої інфляції, а бюджетні вливання в цивільні сектори скорочуються, тисячі транспортних, будівельних та металургійних компаній (як це вже сталося з перевізниками) зіткнуться з неможливістю обслуговувати борги та оплачувати постачання. Це призведе до посилення спаду виробництва, нульове зростання ВВП стане реальністю, а рівень життя населення почне знижуватися через прискорену інфляцію та падіння ділової активності.

Російська економіка входить у фазу затяжної стагнації, де фінансування війни забезпечується за рахунок знищення приватного капіталу та прискореного накопичення внутрішніх боргів.

Посилення позицій Елли Памфіловой

З огляду на підготовку до федеральної виборчої кампанії 2026 року в росії, яка включатиме вибори до Державної Думи, позиція Елли Памфілової, голови Центральної виборчої комісії (ЦВК) рф, значно зміцнилася. Завершення її другого терміну в березні 2026 року, ймовірно, не стане фіналом її кар'єри, оскільки інсайдерські джерела підтверджують, що вона отримала попередню підтримку кремля і буде перепризначена на ще один п'ятирічний термін, що має глибоке значення для розуміння стратегії режиму щодо майбутніх виборів.

Елла Памфілова очолює ЦВК з 2016 року. У 1990-х вона мала репутацію ліберала та правозахисника. З часом Памфілова перетворилася на ключового адміністратора та гаранта легітимності виборчих процесів у сучасній росії. Її роль у нинішньому режимі є подвійною. По-перше, вона забезпечила технологічну стійкість виборчого процесу. Зокрема, впровадила та масштабувала інструменти, що посилюють керованість результатами. До таких належать дистанційне електронне голосування (ДЕГ) та інститут «громадського спостереження». По-друге, її функція — захищати результати виборів від будь-яких зовнішніх чи внутрішніх претензій.

Публічна риторика Памфілової після початку повномасштабного вторгнення стала різко конфронтаційною. Те, що елітні групи не намагаються претендувати на посаду голови ЦВК, а альтернативні кандидати навіть не обговорюються, показує незаперечність президентського рішення. Кремль повністю задоволений тим, як Памфілова впоралася з президентською кампанією 2024 року та іншими регіональними кампаніями під час війни.

Її перепризначення (а також готовність відкласти вихід на пенсію) свідчить про вибір кремля на користь максимальної стабільності та наступності у виборчому управлінні напередодні федеральної кампанії 2026 року.

Це матиме кілька наслідків: основний акцент у 2026 році буде зроблено не на змагальності, а на обороні результатів, а мобілізація інституту "громадського спостереження" має на меті попереднє блокування будь-яких інформаційних приводів для внутрішньої критики чи зовнішнього моніторингу. Система буде орієнтована на мінімізацію "фейків та провокацій з-за кордону", що фактично є синонімом цензури та вибіркового трактування фактів, а також буде збережено та, ймовірно, розширено використання ДЕГ як ключового інструменту для гнучкості у фінальному підрахунку голосів.

Хоча керівник залишається незмінним, анонсоване поступове омолодження складу ЦВК дозволить кремлю без різких рухів інтегрувати нові кадри, лояльні до поточної адміністративної політики, забезпечуючи передачу технологій управління виборами.

Прогнозуючи ситуацію, укріплення позицій Памфілової – це чіткий сигнал: вибори 2026 року будуть максимально "зацементовані" адміністративним апаратом. Кремль не ризикуватиме, міняючи провідника виборчої машини під час активної фази геополітичного та військового протистояння, і роль ЦВК буде зведена до технічно бездоганної легалізації заздалегідь визначених політичних розкладів, а будь-яка спроба оскарження буде кваліфікована як "ворожа провокація".

Поглиблення співпраці москви з Пхеньяном

Співпраця між російською федерацією та КНДР стрімко еволюціонує зі звичайної торгівлі у стратегічний військово-технічний альянс, що має на меті обійти міжнародні санкції та забезпечити кремль необхідними ресурсами для продовження війни. Наявні дані свідчать про те, що ця взаємодія охоплює не лише постачання боєприпасів, а й комплексну логістичну та інженерну підтримку.

Насамперед альянс демонструє рішучий намір створити санкційно-стійкий наземний коридор. Про це свідчить будівництво нового автомобільного мосту довжиною майже 5 км через річку Туманна. Цей сухопутний маршрут допоможе росії знизити ризик включення її торгових суден до санкційних списків, оскільки частина військових вантажів КНДР може доставлятися сушею, що також ускладнює міжнародне спостереження.

Водночас Північна Корея продовжує надавати росії пряму військову допомогу нелетального характеру у значних масштабах. Вже підтверджено плани щодо відправки близько 6 тис. військових будівельників та саперів для відновлювальних робіт та розмінування. Важливо, що ці сили будуть задіяні не лише на окупованих територіях України, а й безпосередньо у прикордонних регіонах рф, зокрема в Курській області. Це дозволяє москві вивільнити власні інженерні війська для участі у бойових діях. Загальна кількість перекинутих бійців може сягнути 10 тис.

Найбільш тривожним аспектом є потенційний перехід до спільного військового виробництва. Київ заявляє про плани росії завезти з КНДР до 12 тис. збірників дронів-"шахедів". Якщо ця інформація підтвердиться, це вказуватиме на стратегічний намір росії різко масштабувати внутрішнє виробництво ключового ударного озброєння, використовуючи при цьому кваліфіковану, але дешеву північнокорейську робочу силу для обходу внутрішнього дефіциту.

Співпраця буде лише поглиблюватися. Росія продовжить надавати КНДР технології (зокрема, ракетні та космічні) та продовольство, а натомість отримуватиме військову та інженерну робочу силу, а також снаряди. Ключовим моментом стане добудова мосту, що різко збільшить пропускну спроможність наземного коридору. Західному співтовариству, як закликає Київ, необхідно консолідовано перешкоджати цьому альянсу, оскільки він стає не просто тимчасовим, а фундаментальним механізмом виживання для обох режимів під міжнародними санкціями.