Якщо би Київ зробив декілька жестів у бік Польщі, то симпатії поляків до України були би більшими – Марцін Пшидач

Восени 2023 партія «Право і Справедливість» (ПіС) виграла парламентські вибори у Польщі, але не була спроможна утворити коаліцію. Відповідно після 8-ми років правління ПіС перейшла в опозицію. Проте, президент Анджей Дуда належить до ПіС і має можливість протистояти коаліційному уряду на чолі з Дональдом Туском. Журналіст Західного інформаційного фронту зустрівся з польським депутатом від ПіС і колишнім очільником управління міжнародної політики канцелярії президента Республіки Польща Марціном Пшидачем, щоби поговорити про актуальний стан польсько-українських відносин та плани опозиції з огляду на нинішню політичну кризу. Варто підкреслити, що Марцін Пшидач був одним із героїв книги Polska na wojnie («Польща на війні») журналіста Збіґнєва Парафяновича, яку широко обговорювали в Києві та Варшаві.

- Пане міністре, як можете прокоментувати теперішню ситуацію в Польщі: протести фермерів, дебати в Сеймі щодо резолюції про торгівлю з росією та Білоруссю. Чому все це сталося тільки зараз? Адже команда вашої партії була при владі 8 років, вона, напевно, могла би підготуватися до більшості нинішніх викликів. Проблеми агросектора не нові. ПіС від самого початку виступала за вступ України до ЄС. Голова партії ПіС Качинський у Києві 2013 року на Майдані висловлював промови про європейське майбутнє України. Він, до слова, був першим європейським політиком на Євромайдані. Тож можна було підготуватися до того, що станеться в результаті скасування цих митних обмежень, поточної ситуації з польськими фермерами, до фактично вступу України в ЄС.

- Пане редакторе, Польща вже багато років підтримує Україну, підтримує Україну не тільки в боротьбі з російським окупантом, не тільки в боротьбі за суверенітет і незалежність, а й у її внутрішніх реформах. Реформи, які покликані забезпечити краще функціонування української держави й адаптацію української економіки до європейських вимог.

Упродовж багатьох років, почувши про європейські амбіції України, ми хотіли підтримати її в політиці реформ. Ці реформи мали стосуватися не лише боротьби з корупцією в Україні, яка, як ми всі знаємо, є великою проблемою не лише щодо політичних реформ, а й економічних. Коли Польща адаптувалася до європейського ринку в 1990-их роках, їй довелося пройти низку змін і реформ, щоби бути готовою до входу в єдиний ринок і водночас не створювати викликів та проблем на єдиному європейському ринку.

Звичайно, в лютому, два роки тому, все змінилося. Повномасштабна військова агресія проти України спричинила пришвидшення багатьох процесів. Але ми, підтримуючи Україну, надсилаючи зброю, боєприпаси, створюючи коаліцію, наприклад, для постачання танків чи іншої важкої техніки для України, коли керували як «Право і Справедливість», вказували Києву, що необхідно створити такі інституції, як, наприклад, Польсько-Українську комісію. Для того, щоби належним чином прогнозувати потенційні проблеми, які можуть виникнути в економічній сфері між Варшавою та Києвом, і спробувати їх пом’якшити або заздалегідь боротися з ними. Українська сторона не була в цьому зацікавлена тоді, і маю враження, що частково не зацікавлена в цьому й сьогодні. На жаль, ми чуємо багато таких слів від української влади, які доводять, що вона не зовсім готова до такого повноцінного діалогу з Польщею для вирішення цих проблем.

Одного тільки політичного тиску, медійного тиску недостатньо для вирішення проблем. Для цього потрібна чесна розмова і спроба вирішити ці проблеми. Я не хочу повертатися до цих дуже шкідливих, як на мене, слів, як-от слова одного з міністрів уряду прем’єр-міністра Шмигаля, який говорив про економічний геноцид, який нібито чинить Польща.

Пам’ятайте, що для того, щоби допомогти Україні, Польща також має бути економічно стабільною. Впродовж останніх двох років ми погодилися на транзит українського зерна до клієнтів українських агропідприємців. Через закриття Чорного моря це не було можливим через чорноморські порти, але це мав бути транзит.

Тим часом багато з цих продуктів заливали польські ринки, що викликає реакцію та роздратування польських фермерів. Сьогодні в Польщі не править «Право і Справедливість». При владі – Дональд Туск і Радослав Сікорський. Це їхній обов’язок вирішити ці проблеми, але, на мою думку, прем’єр-міністр Шмигаль та президент Зеленський мають такий же обов’язок спробувати знайти рішення.

- Безсумнівно, але ембарго на українське зерно діє вже рік. Про саму проблему в агросфері було відомо давно, про це говорили експерти. У квітні 2022 року тодішній віцепрем’єр Качинський одним із перших сказав, що варто розважити можливість введення військ НАТО в Україну. Тобто, він має візеонерське бачення. Як так сталося, що коли ви були при владі, ви не змогли підготувати Польщу до того, щоб її не заливало збіжжя? Хто не виконав свої обов’язки: польські митники чи хтось інший?

- Запитайте, будь ласка, уряд у Києві, як вони адаптували українську економіку до європейських вимог, і водночас запитайте політиків у Брюсселі, чому протягом останніх 10-ти років не вдалося охопити Україну різного роду перехідними програмами, хоча Польща виступала за це.

Сьогодні Україна не є частиною спільної аграрної політики ЄС. Ті самі вимоги, які висувають європейським фермерам, не діють для українських фермерів. Необхідно було, як постулював голова «ПіС» Качинський і як постулювала Польща в останні роки, спробувати частково охопити Україну програмами, які дозволили би реформувати українську економіку.

Але я також вважаю, що багато політиків, особливо українські олігархи, не були зацікавлені у проведенні реформ. Сьогодні, посилаючись на українського класика, «маємо те, що маємо», чи не так? Це, я би сказав, не ідеальна ситуація, тому потрібна наполеглива дипломатична робота, але також і готовність до компромісу, і, на жаль, я не дуже чітко бачу цей компроміс сьогодні з боку уряду в Києві.

- Як ви ставитеся до фермерських протестів, у яких, як я розумію, брала участь опозиція від імені вашої партії, одночасно підтримуючи протести, які відбуваються в координації із блокуванням кордону? Начебто, партія «Право і справедливість» не підтримує блокування. Польські фермери виступають проти «Зеленого курсу» ЄС і одночасно проти продуктів з України. В польській конституції стверджується, що аграрна політика держави спирається на родині господарства. Чому ми дійшли до ситуації, коли ферми мусять протестувати у такий радикальний спосіб ?

- Так, з радістю відповім, чому виникли протести. До лютого 2022 року Україна продавала багато сільськогосподарської продукції на світові ринки.

Україна – багата землею, дуже якісною землею, чи не так? Роками цю сільськогосподарську продукцію, насамперед зерно, продавали в Африку та на Близький Схід. Коли росія заблокувала чорноморські порти, Україна втратила можливість експорту.

Україна попросила нас дозволити транзит, і ЄС відкрив кордон для транзиту через польські, а також німецькі та литовські порти. Зерно мало йти на ринки Африки і Близького Сходу, але туди воно не пішло, а почало йти на Люблінщину, Підкарпаття та Мазовію, що, природно, похитнуло стабільність нашої економіки. Тож питання, які ви тут ставите, мають бути також адресовані аграрним олігархам України.

Чому вони користуються цією відкритістю на польському кордоні?

- Спільний європейський ринок. Україна отримала дозвіл від ЄС і розпочала діяти згідно з законодавством ЄС.

- Пане редакторе, кордон відкрили, але переважно через бажання допомогти Україні з транзитом. Насправді Польща розраховувала, що це зерно піде транзитом. Я дуже добре пам’ятаю розмови із представниками Києва.

Можу запевнити, що якби Київ звернувся до будь-якої сусідньої країни – Словаччини, Угорщини чи Румунії, відкрити кордон, щоб українські продукти заполонили ринки Словаччини чи Румунії, такої згоди не було би. За всієї моєї симпатії та відкритості до України, я вважаю, що цю проблему не можна вирішити лише вимогою повної відкритості ринку для сільськогосподарської продукції з України, бо це в кінцевому підсумку призведе до таких протестів, як зараз. Цей кордон повинен бути щільним.

Україна має бути охоплена відповідними програмами, але на цей перехідний період ЄС повинен виділити відповідні кошти, не тільки ЄС, а й, я сподіваюся, США, щоби транзит української сільськогосподарської продукції здійснювати до країн, що її потребують. Проте аграрні протести – це масові протести, вони не мотивовані жодною політичною партією, включно з «Правом і Справедливістю». «Право і Справедливість» має багато виборців серед фермерів, і фермери просять нас про допомогу. Але це їхні протести, і вони виправдані. Погляньте, яка ціна на зерно була раніше, і яка ціна на зерно сьогодні. Водночас вимоги до польського фермера набагато, набагато вищі, ніж для українського фермера.

Це теж елемент конкуренції, яка не зовсім чесна, тому, будь ласка, зрозумійте теж. Польща останнім часом дуже допомогла Україні, і ми також вважаємо, що наша допомога має бути аргументом для тих, хто приймає рішення. І політиків у Києві, тому що Україна завжди могла розраховувати на Польщу. А зараз польські фермери мають проблеми і, здається, українська влада має проявити більше розуміння до польської вразливості.

- Останнє запитання про сільське господарство і протести. В польській соцмережі Х (Твіттері) – велика кількість коментарів про російських агентів на кордоні. Як це можливо, якщо при владі були чудові міністри, такі як Вонсік і Камінський, що боролись з російською агентурою, а виявляється, що вона лише причаїлась – про антиукраїнські й антисемітьскі плакати я не згадую? Наведу конкретний приклад у такому разі: депутат Коваль захищав одного з лідерів протесту – Меклера (політика з «Конфедерації»), якого заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Качка звинувачував у вбивстві українців.

- Я не маю наміру коментувати заяви, які з’являються десь в анонімних онлайн-акаунтах у Твіттері чи Фейсбуці, тому що там також може відбуватися інформаційна війна чи інформаційна гра

Пан Качка, на мою думку, значно зловживає мовою, далекий від мови дипломатії в польсько-українських відносинах і, на жаль, багато разів висловлював думки, які не створювали доброї польсько-української атмосфери, тому я б теж не хотів це коментувати.

- Чи були інші приклади недоречних висловлювань або мовних зловживань у двосторонніх розмовах?

- Я тут кажу про публічну комунікацію. Простіше кажучи, пан Качка, на жаль, відомий своєю інколи надто різкою мовою, яка не створює доброї атмосфери в польсько-українських відносинах.

Я далекий від такої мови. Я намагаюся зрозуміти ситуацію в Україні, яка, звісно, непроста, але я би також очікував розуміння від українських осіб, які приймають рішення, щодо ситуації в Польщі. Цей випадок нібито економічного геноциду стосувався дозволів на транспортні перевезення, тому що роками це також було елементом, який створював напругу у відносинах між Києвом і Варшавою.

Але щодо цих російських слідів, то не таємниця, що будь-яка напруга між Варшавою та Києвом може бути використана росією для того, щоби вбити клин і розірвати наші відносини. Я би не називав це шпигуноманією, тільки намагався би підійти до цього зі здоровим глуздом, щоби не давати задоволення третій стороні, якою є росія. Саме вона виграє через наші суперечки. Але, з іншого боку, ми не можемо допустити ситуації, коли від Польщі очікують, що вона на все погоджуватиметься, бо інакше цим скористається росія.

Україна отримує підтримку, вона повинна отримувати підтримку у боротьбі з росією, але вона не може зловживати своїм становищем для дестабілізації економічної ситуації в сусідніх країнах, якщо Польща не буде економічно стабільною, вона не зможе допомогти Україні так, як допомагала. Тож не намагаймося все пояснювати російським впливом, але, з іншого боку, будьмо свідомі того, що будь-яка польсько-українська суперечка може бути використана росією для нашого взаємного послаблення. Ось чому сьогодні потрібна хороша дипломатія, і я, як опозиційний депутат, очікую від польського уряду, що він вестиме хорошу дипломатію та належним чином переслідуватиме польські інтереси також у відносинах з Україною.

Натомість, як спостерігач, а також давній учасник польсько-українських переговорів, я хотів би, щоб українські політики проявляли більше розуміння та готовності до розмови, а не ставили польських політиків до стінки в таких публічних дебатах, бо це в жодний спосіб не будує добру атмосферу.

- Дозвольте поставити вам декілька запитань, пов’язаних із дипломатією та міжнародними відносинами. Повертаючись до першого візиту західних лідерів в Україну під час вторгнення, йдеться про візит у березні 2022, під час якого голова ПіС Качинський заявив про можливе введення військ НАТО. Потім над цим сміялися. Через два роки та сама розмова повертається на рівні інших лідерів країн ЄС та НАТО. Як ви оцінюєте можливість самих дебатів з перспективи часу? Ми вже знаємо відповіді польського президента, інших президентів і відповідь української сторони, що вона не очікує і не запрошує жодних військ.

За яких умов можна очікувати введення військ НАТО, чи країни-члени готові понести такі видатки, ввівши війська на територію України для допомоги в обороні чи для стримування на білоруському кордоні, чи у будь-якій іншій формі? Ваша оцінка як дипломата і політика?

- Декілька уточнень. Це був візит польських представників, Чехії та Словенії (перший візит західних лідерів після вторгнення росії у лютому 2022, - ЗІФ). Там був прем’єр-міністр Янош Янша зі Словенії, і тоді голова «ПіС» Качинський фактично говорив про можливий сценарій, за яким війська із заходу Європи під егідою НАТО, ООН чи будь-якої іншої організації забезпечуватимуть канали передачі різного роду підтримки. Ось як це треба пояснити. Ідея полягала в тому, щоби війська зайшли в Україну не воювати, а підтримували та забезпечували гуманітарні потреби (наприклад, допомога значній кількості біженців). Це була гіпотетична ситуація, остаточно не було такої потреби. Сьогодні Україна потребує, передусім, військової підтримки, наприклад ракет «таурус» від Німеччини.

З одного боку, пам’ятайте, що це було через місяць після нападу на Україну, через декілька днів після того, як було згорнуто наступ на Київ. Тоді пан Качинський був у Києві. Ще був страх, що російські війська атакуватимуть захід України через Білорусь, що перекриють шляхи постачання для України, а водночас буде відтік біженців, бо тоді їх було тисячі – сотні тисяч біженців, тому ця концепція, яку озвучив Качинський, означала, що можливо, настане момент, коли західним військам доведеться забезпечити канали постачання та, водночас, гуманітарну охорону біженців.

Саме так і треба було розуміти слова віцепрем’єра Качинського з огляду на історичний контекст, але, як часто буває в ЗМІ, згадані слова трохи спотворили. Сьогодні ми перебуваємо в зовсім іншій ситуації. Україна де-факто відстояла свою незалежність і успішно відбила ці наступи.

На жаль, не відбулось успішного контрнаступу, не було звільнено окупованих земель, навпаки, було втрачено Бахмут та Авдіївку. З одного боку, треба по-справжньому оцінити героїзм українських воїнів, а з іншого боку, необхідна подальша підтримка України, і ця підтримка повинна надходити передусім з боку тих країн, які, на мій погляд, ще недостатньо запропонували допомоги. Я кажу тут про найбільші західноєвропейські економіки.

Польща зробила дуже багато, як на свої можливості. Зараз також час для таких країн, як Німеччина і Франція. З’являються дискусії, президент Макрон запропонував введення військ НАТО.

Сьогодні, на мій погляд, такої можливості немає: ні Україна про це прямо не просить, ні повної згоди в НАТО немає, і в Польщі не має такої дискусії щодо подібної допомоги. По-перше, треба дати Україні найсучаснішу техніку, сучасну авіацію, ракети великої дальності. Сьогодні Німеччина обговорює дані питанням. Чому вони так довго приймають рішення щодо Taurus? Чим більше обладнання буде в Україні, тим вона буде ефективнішою на полі бою.

Зосередьмося на зброї, а не на дискусії щодо присутності військ НАТО на території України.

- Ми чекаємо виборів у США. Ваша команда безпосередньо пов’язана з республіканцями і Трампом. Якщо будуть зміни в Білому домі, як ви та ваша партія їх оцінюєте? В ЗМІ багато різних спекуляцій, тож не хочу говорити про чутки, але запитую прямо про ваші очікування. Є також підозри, що «ПіС» хотів би перемоги Трампа. Міністр Сікорський у дивний спосіб закликав «ПіС» тиснути на республіканців… Але будьмо чесними – республіканці фактично блокують допомогу для України. Все вказує на те, що вже зараз реалізується план Трампа щодо примусу України до перемовин з росією. Тож перемога Трампа не є хорошою перспективою, хоча яким президентом буде Трамп у другій каденції – ми не знаємо, але це наразі єдина обнадійлива новина.

- Спочатку трохи пояснення. Уряд «Права і Справедливості», а також президент Анджей Дуда мають дуже добрі стосунки як із демократичною, так і з республіканською адміністраціями. Тому що ми працювали над польсько-американськими відносинами, а не над відносинами лише з республіканцями чи лише з демократами. Ми – не міністр Сікорський, який робить ставку лише на одну людину своїми гострими та недипломатичними коментарями щодо республіканців та президента Трампа. Міністр Сікорський фактично позиціонує себе як частину американських політичних дебатів. Ми хочемо мати найкращі стосунки з усіма можливими адміністраціями. Не ми вирішуємо, хто буде президентом США, а американські виборці. Тому відносини з демократами є хорошими, про що свідчать два нещодавні візити президента Байдена до Варшави та візит президента Дуди до Білого дому, який розпочнеться наступного тижня (інтерв’ю записане до візиту – ЗІФ), ці стосунки дуже добрі. Будьмо серйозними, американські війська розміщені в Польщі завдяки президенту Дуді, тут присутні американські інвестиції, польсько-американська торгівля процвітає, ці відносини дуже хороші. І жодні 1, 2, 5 чи 10 твітів не можуть зіпсувати ці відносини, хоча деякі політики, включно з Дональдом Туском і Радославом Сікорським, дуже би цього хотіли.

І окрім демократів, ми також маємо дуже хороші стосунки з республіканцями, як із пострейганівськими республіканцями, так і з республіканцями під проводом Дональда Трампа. Це свідчить про наші хороші дипломатичні здібності, а не про якісь преференції. Я не знаю, хто переможе на осінніх виборах у США. Хто би не переміг, я хотів би, щоби він проводив політику, яка буде не тільки корисною для США, але й забезпечить безпеку в Центральній та Східній Європі. Саме за часів Дональда Трампа зросла американська військова присутність у Центральній Європі. Дональд Трамп, як колишній бізнесмен і людина зі, я би сказав, специфічним підходом до міжнародної політики, часто говорить різні речі, про дуже прості рішення, які потім іноді змінюються на практиці в його міжнародній політиці. Так було, наприклад, у контексті переговорів із Північною Кореєю, ось тут містер Трамп сказав одне в компанії, а потім у практиці дипломатії він уже зробив це трохи інакше. Ну, іноді в політиці буває, що певні речі потрібно перевіряти. Я не знаю, яку політику він проводитиме. Якщо переможе Дональд Трамп, ми будемо використовувати наші канали, щоби спонукати його продовжувати політику стримування росії, зміцнення американської присутності в Центральній та Східній Європі, збільшення військових витрат, і тут президент Трамп має рацію, закликаючи Західну Європу витрачати більше на військові потреби. Не може бути так, що витрати на європейську безпеку несуть українці, поляки, витрачаючи велику частину свого бюджету, чи американці, а деякі з найбагатших країн Західної Європи не витрачаются. Ми очікуємо тут повної солідарності. У цьому відношенні президент Трамп в основному має рацію. Тільки зараз постає питання про дипломатичну практику – як переконати західноєвропейців, у тому числі німців, наприклад, більше зосередитися на безпеці, якщо не на своїй армії. Вважаю, що українська армія з великим задоволенням прийме німецьке євро, щоби розширити свій потенціал.

- Останнє запитання щодо риторики та якості політичних дебатів у Польщі. Наведу два приклади. До 2022 року ПіС говорив про біженців з України в Польщі, а у травневій промові за 2022 рік президент Дуда сказав, що українці в Польщі – гості. Пригадую ваш коментар і його несприйняття в Україні.

Аналогічну риторику використовує прем’єр Дональд Туск, який у своїх заявах для польських ЗМІ каже, що ми тут будемо за Україну, а його міністр Колодзєйчак їде на протести фермерів і каже, що ми вас підтримуємо, ви на правильному шляху, я – за вас. Припускаю, що для пересічного поляки або українця це трохи баламутить сприйняття політичної реальності.

Незалежно від того, чи усвідомлюють це політики чи ваша команда, але запитаю прямо – за останні пів року перед виборами ваша партія зробила поворот, назвемо його україноскептичний, не лише щодо України як країни, але й українців у Польщі. Маю на увазі пропозицію скасування соціальних виплат для українців, яке дивним чином збіглося з однією із вимог «Конфедерації».

Я міг би навести й інші приклади, які породжують плутанину і страх, підтверджують певні упередження щодо поляків та українців, які живуть як у Польщі, так і в Україні, у найгіршому їх сенсі. Але ми знаємо, що Польща є останньою країною, яку можна звинувачувати в русофільстві чи будь-якій антиукраїнській діяльності в сенсі недоброзичливості до України, тому що вона знає, в якому становищі перебуває Україна та чому.

- Я не бачу тут зміни риторики, коли президент Дуда каже біженці чи гості. Гості – у польські мові має позитивні конотації, саме через це його вжито у промові.

Когось, хто є гостем, приймають як гостя, пропонують підтримку, проживання, їжу тощо. Тож дивіться на це крізь цю призму. Щодо мого висловлювання, то я із задоволенням його процитую.

Я сказав, що Польща багато зробила для України і було би добре, щоб Україна це усвідомлювала та реально в якомусь сенсі оцінювала те, що Польща зробила для України. Я зовсім не вважаю це образливим. Якщо хтось комусь дуже допомагає, то маю надію, ця допомога буде корисною. Відповідно, якщо Київ хоче будувати справжні, добрі, дружні, сусідські стосунки, я вважаю, що варто бути справедливим і чесним зі собою. 

Реакція київської влади була дуже емоційною, потрібно сказати, що це засмутило багатьох у Польщі, все це відбувалося у специфічній ситуації. Польща пожертвувала багато зброї, надала велику економічну підтримку, прийняла багато біженців з України. І коли Польща мала свої очікування щодо України, які, на нашу думку, не повинні були коштувати дуже багато – йшлося про жести політичного чи історичного характеру, наприклад, просто дозволити ексгумацію і поховання людей, убитих в Україні, вона не отримала таку згоду. Тож якщо ви хочете будувати справжні, добрі, дружні, сусідські стосунки, я вважаю, що варто бути справедливим і чесним зі собою.

Певні політики в Києві хочуть тільки отримувати, але ніколи не буває так, щоб один тільки давав, а інший тільки брав, а якщо має невелике прохання, то отримує відмову або окозамилювання.

У спільних стосунках має бути взаємоповага. Мої слова – це вияв поваги та надання суб’єктності Україні. Україна є повноправним членом міжнародного співтовариства, це велика країна, велика нація зі своєю історією, і ми маємо право розмовляти з Україною і як з партнером, а не просто з молодшим братом.

Я не хочу так ставитися до України. Ми також можемо ставити певні очікування перед Україною.

- Тобто, Польща вже не адвокат?

- Мені це твердження «бути адвокатом» не особливо подобається, тому що воно показує, що є хтось, хто важливіший, а інший – менш важливий.

Є дві держави, просто один і той же суб’єкт міжнародного права. Але покажіть мені, будь ласка, які конкретні жести зробила Україна за останні два роки щодо питань, які хвилюють Польщу.

- Я не відчуваю себе адвокатом України, з того, що я пригадую, то досягненням можна назвати зняття дерев’яних ящиків з левів на цвинтарі Орлят, але, я підозрюю, в законі, який регулює зовнішній вигляд кладовища, не змінили нічого, якщо я не помиляюся. Це був просто жест символічного характеру.

- Погодитися на левів у місті Лева, хіба це тяжко? Питання в тому, чому цих левів раніше прикривали? Але добре, що міський голова нарешті вирішив їх відкрити, можливо, ще й під тиском львів’ян, які, я думаю, від поляків безпосередньо відчули багато хорошого. Проте в історичних та економічних питаннях було сформульовано багато польських вимог.

- Прийнято також закон, що надає польським громадянам фактичну рівність щодо українців.

- Як відповідь на польський закон. Саме поляки першими надали низку прав громадянам України, які проживали і працювали в Польщі. Природно, поляків, які виїжджають з Польщі на роботу в Україну, сьогодні менше, ніж українців, які працюють у Польщі. Так що це не... Це рішення і жести. Рішення і жести, звичайно, хороші, але ...

Історична тема, яка є дуже важливою для поляків, дуже важливою для того, щоби пересічний поляк міг знайти кістки людей, які поховані десь у безіменних могилах. Позитивного рішення немає. Пошуки були заборонені, і в останні роки, незважаючи на таку гарну атмосферу у відносинах, Київ не був готовий до певних позитивних і конкретних рішень, які, на жаль, не створили позитивного іміджу України серед пересічних поляків. Тож, мабуть, варто також поміркувати з боку Києва, чи не було зроблено помилок у політиці щодо Польщі.

Так само і в економічних питаннях. Я не підходжу до відносин емоційно. Я вважаю, що відносини Польщі з Україною є стратегічно важливими, але відносини з Польщею мають бути не менш важливими для України, тому що ми – сусіди та завжди будемо цими сусідами.

Тут нічого не зміниться. Я розумію, що в Києві є ті, хто вірить, що можна просити допомоги у Польщі, коли це потрібно, а потім, коли польський сусід чекає якогось кроку від Києва, можна відійти і сказати, що нас ця справа не стосується, тому що сьогодні ми маємо більш важливих друзів трохи далі на захід або сьогодні ми дружимо з кимось іншим. Ви не можете побудувати тривалі, добрі стосунки таким чином. Мої твердження можуть звучати емоційно, але це так, я прагматик. Переконаний, що більшість українців, переважна більшість, сьогодні позитивно ставляться до поляків, і я переконаний, що якби Київ зробив декілька жестів у бік Польщі, то почуття симпатії до України серед поляків було би значно вищим.

Розмовляв Євгеній Білоножко, власний кореспондент ІА «Західний інформаційний фронт» у Польщі і країнах ЄС 

Фото – з відкритих джерел