Українське питання у польських виборах

На початку лютого ЗІФ публікував інформацію про збільшення у польському інформаційному просторі активності російських ботів та спробу посіяти розбрат між Києвом і Варшавою. Цією публікацією ми хочемо привернути увагу до проблеми інструменталізції російської війни проти України у внутрішньо польській політиці та діях проросійських середовищ протягом останнього місяця цього року. Потрібно підкреслити, що восени цього року в Польщі відбудуться вибори до парламенту тому політичні дебати будуть гарячими.

У Ченстохові у приміщені видавництва 3dom (яке отримало фінансову допомогу від ЄС) презентували «Польський антивоєнний рух» під гаслом «Це не наша війна». Ініціатором виступив доктор Лєшек Сикульський і Себастьян Пітонь – архітектор, регіональний активіст та антиковідовий діяч.

Ініціатори закликали боротися з гегемонією США й обмежити допомогу Україні, оскільки тим самим Польща стає стороною конфлікту у війні Росії проти України. Сикульський і Пітонь розповідали про плани широкої інформаційної кампанії щодо власної пацифістської діяльності й анонсували проведення Конгресу миру у Варшаві.

Станіслав Жарин – заступник міністра координатора спеціальних служб й уповноважений уряду з безпеки інформаційного простору Республіки Польща, вважає діяльність Лєшека Сикульського, який створив структуру, що просуває пацифістські гасла, частиною ширшого напряму діяльності на міжнародній арені, меседжі якого є вигідними для російської пропаганди. Подібну думку висловила низка інших польських експертів, зокрема Міхал Марек та Якуб Мачиєвський.

Варто зазначити, що польські опозиційні ЗМІ нагадали про близькість Сикульського до партії «Право і Справедливість» (ПіС). Він працював аналітиком з безпеки у канцелярії президента Леха Качинського, був задіяний у комітеті Антонія Мацеревича, який реформував польські спецслужби (Контрольного комітету WSI), а у 2021 президент Анджей Дуда нагородив його Бронзовим хрестом за заслуги. З іншого боку, 2015 року Сикульський намагався потрапити до польського парламенту від ліберальної партії «Новочесна», а у 2019 – до Сенату від правої партії «Конфедерація». У польських ЗМІ з’явилась інформація, що на осінніх виборах Лешек Сикульський отримає перше місце у Ченстоховському окрузі у списку «Конфедерації». Рішення про включення до списку «Конфедерації» ймовірно приймав Ґжеґож Браун, адже саме його партія відповідає за означений виборчий округ, а його політична риторика збігається із заявами Сикульського.

Найбільшим контраверсійним вчинком польського політолога було інтерв’ю з послом Росії в Польщі Сергієм Андрєєвим, що відбулось у квітні 2022 вже після розкриття злочинів російських військових у Бучі.

З огляду на вибори, варто сподіватися на подальше загострення та радикалізацію риторики. Потрібно нагадати, що «українську карту» у передвиборчій боротьбі використовують і респектабельні політики з поміркованого нурту. Наприклад, євродепутат і колишній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський в інтерв’ю Radio ZET допустив імовірність того, що Польща на чолі з партією ПіС начебто розглядала варіант поділу України у перші 10 днів повномасштабного вторгнення Росії.

Реакція правлячої партії була не менше категоричною – генеральний секретар ПіС Кшиштоф Соболевський у Твіттері нагадав, що Сікорський у 2014-му звертався до українців із закликом: «Підпишіть (те, що вимагають росіяни), або ви всі помрете» (йдеться про 21 лютого 2014 р. лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем «Угоду про врегулювання кризи в Україні», що відбулось під тиском закордонних представників).   

Очільник польського уряду Матеуш Моравецький був не менш категоричним: «Заява Радослава Сікорського нічим не відрізняється від російської пропаганди».

Наприкінці січня проф. Ґжеґож Колодко опублікував статтю в газеті «Річ Посполита», у якій закликав до дипломатичного вирішення військового конфлікту, а не за допомогою чергової хвилі озброєння України. Автор наштовхнувся на хвилю критики, що пролунала від представників усіх польських середовищ.

У січні Кшиштоф Товлінський подав до суду документи про реєстрацію партії «Фронт», яку польські публіцисти вже назвали антиукраїнською і пролукашенківською. У 2022 Товлінський двічі відвідував Білорусь, а до того був заступником міністра в уряді Ярослава Качинського, у 2019 намагався потрапити до парламенту у списку «Конфедерації».

У жовтні 2022 у Варшаві у приміщені Музею Незалежності відбувся з’їзд «антисистемних патріотів», головним організатором було товариство Patria. Зареєстроване у липні 2022, воно об’єднує осіб, які співпрацювали з партією «Зміна» Матеуша Піскорського та «Х-портал» Бартоша Бекера (видавець книг Дугіна й інтерв’юер донецьких сепаратистів). На конференції були присутні представники несистемних лівих та антиковідні активісти (наприклад, Влоджім Ґуркі з «Польського руху лівих» або Мацей Маціак – блогер і лідер руху «Добробут і мир»).

Нова соціологія або зміна політичних симпатії

У січні 2023 року Maison & Partners на замовлення провів друге соціологічне дослідження щодо ставлення поляків до війни в Україні. Полякам запропонували 8 тез, що збігаються з наративами російської пропаганди.  

Ось ці тези

Причини війни

• Війна – це змова ліберальних еліт Заходу, тих самих, які планували пандемію
• Якби не розширення НАТО на Схід, Путін не напав би на Україну та українців
• Біженці з України фактично є економічними мігрантами
• Ми не повинні допомагати Україні, поки вона не покається за Волинь і не засудить Бандеру

Внутрішньої політики Польщі

• Польща не може дозволити собі біженців

Ставлення до Росії

• Росію не потрібно дратувати, оскільки вона має ядерну зброю
• Ми повинні сприяти миру будь-якою ціною – навіть ціною територіальних поступок України Росії
• Ми повинні припинити постачання зброї, тому що це ще більше розпалює конфлікт не має до нас нічого спільного

Загалом 42% респондентів погоджуються або схильні погодитись із 5-ма з 8-ми згаданих тез. 59% поляків згодні із 3-ма з 8-ми тверджень, 41% підтримує 4 тези.

Серед молоді (особливо в осіб віком 25-34 роки) помітний значно вищий ступінь згоди з озвученими тезами, ніж серед осіб у віці 45+ та особливо 55+.

Із проросійськими тезами погоджуються ті респонденти, які отримують інформацію зі соціальних мереж. А найбільш критичними є респонденти, які дивляться опозиційні телеканали TVN/TVN24 та інтернет портали.

Польські й іноземні дослідники зазначають, що не варто панікувати оскільки дослідження вказує на певні зміни й ілюструє комунікаційну проблему між суспільством і державою.

Одним з прикладів чого є евфемізми, які польська влада використовувала щодо українців, які приїжджають до Польщу, розпочинаючи із 2014. Польська влада тривалий час використовує тему війни і громадян України у внутрішньопольській і загальноєвропейській політичній боротьбі. Підчас міграційної кризи 2015 року правляча партія «Право і Справедливість» відмовилась від ідеї релокації біженців зі Сирії. Головним аргументом польського уряду була наявність українців, яких вони називали біженцями, хоча до 2022 більшість громадян України виїжджали саме через економічні проблеми в Україні, зумовлені військовими діями російської федерації. У травні 2022 президент Анджей Дуда назвав українців, які перебувають у Польщі, не біженцями, а гостями.

Описані події початку поточного року вказують, що тема російсько-української війни й українців, які мешкають у Польщі, стане однією з важливих тем передвиборчої кампанії. Опосередковані факти вказують, що реальна та неформальна комунікація між польськими й українськими урядовими структурами, політиками й експертами є дуже поверхневою. Прикладом чого може бути дискусія польських журналістів та експертів про утворення польсько-української федерації (див публікації Марека Будзіша за червень 2022) або відсутність швидкої та оперативної комунікації між Києвом і Варшавою під час інциденту з ракетою у листопаді 2022 та опісля вибух подарунку з України у штабі польської поліції у грудні минулого року. 

Попри зближення обох народів і реальне бажання дізнатися один про одного більше (див. дослідження Центр Мірошевського), політики, навіть головного нурту схильні до інструменталізації польсько-українських стосунків з огляду на політичну кон’юнктуру.

Євгеній Білоножко, журналіст ЗІФу у Варшаві і країнах ЄС