Удар Орєшніком по Львову як символ стратегічної деградації кремля, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Початок 2026 року оголив системну кризу російської стратегії: показовий удар «Орєшніком» по Львову не дав військового ефекту, але посилив західну консолідацію;, перенасичений за ініціативи США глобальний нафтовий ринок, підриває бюджетні основи рф; а зовнішньополітична промова путіна вкотре відтворила ультиматуми 2021 року, демонструючи дефіцит нових ідей і щораз більшу залежність від блефу замість реального впливу, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Черговий російський удар «Орєшніком» по Україні

Станом на середину січня 2026 року застосування російською федерацією ракетного комплексу «Орєшнік» по Львову остаточно перейшло з розряду військових сенсацій у площину стратегічної деградації.

Реальна ціль цього пуску, здійсненого вночі проти  січня, мала подвійний характер: технічне випробування модифікованої ракети середньої дальності РС-26 «Рубеж» у бойових умовах та політичний шантаж нової адміністрації США.

Проте замість очікуваного «ефекту доміно» в системі західної підтримки, москва отримала зворотний результат. Вибір об’єкта — Львівського державного авіаційно-ремонтного заводу — був продиктований не лише його стратегічним значенням для обслуговування авіації, включаючи західні платформи, а й географічною близькістю до кордонів НАТО. Це був свідомий акт ескалації, спрямований на те, щоб «оскорбити», за висловом представників Вашингтона, мирні ініціативи Дональда Трампа та продемонструвати вразливість тилової інфраструктури України перед зброєю, яку пропаганда подавала як невразливу.

Реальні наслідки удару, однак, виявилися значно скромнішими за медійний шум. Попри твердження російського Міноборони про знищення цехів та складів, аналіз залишків ракети та характеру руйнувань підтверджує, що «Орєшнік» використовувався у неядерному спорядженні з інертними або низькопродуктивними бойовими блоками. Кінетична енергія болванок, що входять в атмосферу на гіперзвуковій швидкості, справді здатна пробивати бетонні перекриття, але вона не забезпечує площинного ураження, притаманного класичним фугасним БЧ. Як наслідок, стратегічний об’єкт отримав пошкодження, проте не був виведений з ладу остаточно. Ба більше, цей пуск став неоціненним подарунком для західних розвідок. Використання ракети, створеної на базі ядерних носіїв типу «Ярс», дозволило фахівцям НАТО в режимі реального часу відстежити електромагнітні сигнатури та протоколи підготовки РВСП рф. Оскільки пуск здійснювався зі стаціонарного стенда в Капустиному Яру, а не з мобільної установки, Захід отримав чіткий шаблон передпускових процедур, що робить майбутні дії російських стратегічних сил більш передбачуваними та вразливими для моніторингу.

Політично «Орєшнік» став символом безсилля. Тривалість так званої «сво», що вже перевищила час Другої світової війни, вимагає від кремля постійних ін’єкцій «переможних» новин. Проте використання дорогої балістичної ракети для підпалу кількох цехів виглядає економічним абсурдом  порівняно з дешевшими диверсіями на складах або обривами кабелів, які мають більш дестабілізаційний  ефект.

Трамп і його команда сприйняли цей удар як особистий виклик своїм дипломатичним зусиллям, що вже призвело до посилення економічного тиску, зокрема через введення 25% мит на країни, що співпрацюють з Іраном, серед яких росія займає чільне місце.

Таким чином, замість того щоб підштовхнути Захід до поступок, «Орєшнік» спровокував консолідацію навколо ідеї посилення ППО та перегляду морських санкцій. Британські наміри щодо експропріації неблагонадійних танкерів та американський «абордажний» підхід до тіньового флоту — це реальна ціна, яку москва платить за кожну «кінетичну болванку», випущену у бік Львова.

В підсумку, заміна реальної воєнної ефективності на істеричну інформаційну складову лише підкреслює, що ресурсний та технологічний ліміт рф вичерпується, а статус «стратегічної загрози» все більше базується на блефі, який перестає діяти після другого повторення.

Аналіз ситуації на глобальному нафтовому ринку та її вплив на росію

Глобальний енергетичний ринок у 2026 році опинився в епіцентрі тектонічних зсувів, які фактично позбавляють російську федерацію її головного геополітичного та економічного козиря — нафтових надприбутків. Стратегія адміністрації Дональда Трампа, спрямована на агресивне перенасичення ринку сировиною, створює умови для неминучого обвалу цін.

Ключовим елементом цього плану стало встановлення контролю над венесуельськими нафтовими родовищами після арешту Ніколаса Мадуро 3 січня 2026 року та початок реалізації програми масштабних інвестицій у видобуток у цій країні.

Паралельно з цим, загроза дестабілізації або зміни режиму в Ірані через внутрішні протести створює потенціал для повернення на ринок мільйонів барелів іранської нафти, що раніше перебувала під санкціями. У поєднанні з рекордним видобутком сланцевої нафти в самих США, це формує ситуацію хронічного профіциту, де ціна на Brent вже стрімко наближається до позначки $50 за барель, як і планував Білий дім.

Центральним інструментом фінансового задушення агресора у 2026 році стає оновлена політика цінової стелі, яка перетворюється з формального обмеження на непереборний бар'єр для російського бюджету.

З 1 лютого Європейський Союз офіційно знижує поріг цін на російську сировину ще на 7% — з $47,6 до $44,1 за барель, що зафіксовано в офіційному журналі ЄС.

Цей крок синхронізований із посиленням контролю за «тіньовим флотом» та розширенням повноважень Великої Британії та США щодо перехоплення танкерів, які намагаються обійти ліміт. Встановлення стелі на рівні $44,1 при плані Трампа знизити ціну до $50 за барель фактично заганяє російську нафту Urals у вузький коридор, де прибутковість стає математично неможливою. Будь-яка спроба продати нафту дорожче за цей ліміт тепер карається вторинними санкціями проти покупців у Індії та Китаї, що робить російський експорт токсичним активом навіть для найбільш лояльних партнерів москви.

Для росії цей сценарій є катастрофічним через унікальну комбінацію низької ціни та санкційного дисконту. Станом на середину січня 2026 року дисконт на російську марку Urals відносно Brent вже сягає приблизно $20-27 за барель через зростання витрат на логістику та активну протидію США, включаючи фізичне перехоплення суден в Атлантиці. Якщо світова ціна на Brent впаде до $50, а дисконт збережеться або зросте через політику «зашморгу», реальна ціна реалізації Urals опуститься до $25-30 за барель. Враховуючи, що повна собівартість видобутку на багатьох російських родовищах з урахуванням складної логістики обходу санкцій коливається в межах $30-40, російські нафтові компанії будуть змушені продавати нафту собі в мінус. Втрата нафтогазових доходів, які впали до п'ятирічного мінімуму, змусить москву вичерпати залишки Фонду національного добробуту вже до кінця поточного року, роблячи продовження затяжної війни економічно неможливим.

Ситуація з російськими нафтогазовими доходами за грудень та весь 2025 рік

Правдивість того факту, що через ситуацію з цінами на російські енергоресурси економіка та бюджет росії перебувають у справді важкому становищі, підтверджує опублікована міністерством фінансів статистика за нафтогазовими доходами російського бюджету за весь 2025 рік. Це особливо стосується даних за грудень, який став першим місяцем, під час якого москва повноцінно зіткнулася з новою ціновою реальністю щодо її нафти марки Urals.

Так, згідно з офіційною статистикою мінфіну рф, нафтогазові доходи росії в цілому за рік знизилися на 23,8% і склали 8,5 трлн рублів. Для порівняння, у 2024 році дохід за нафту та газ складав 11,1 трлн рублів. Навіть подібне падіння вже є доволі значним, особливо беручи до уваги той факт, що проблема величезного дефіциту бюджету нікуди не ділася, і у 2026 році російському уряду доведеться якимось чином його закривати.

Але найбільш суттєвою проблемою для кремля є інша цифра – це нафтогазові доходи саме за грудень. Адже повноцінні проблеми з низькими доходами почалися саме протягом даного періоду. І тут ситуація набагато гірша.

Порівнюючи з доходами за грудень 2024 року, падіння нафтогазових доходів москви за грудень 2025 року склало 43,3%. Всього за минулий місяць росія отримала 448 млрд рублів за цією статтею проти 790 млрд рублів роком раніше. Якщо порівнювати з листопадом, то падіння доходів з нафти за місяць впало ще на 18,9% – з 530 млрд рублів до 430 млрд. І це та цінова реальність, в якій росія продовжує перебувати й на сьогодні. За останні тижні експерти Української призми систематично зазначали, що ціна на російську нафту марки Urals продовжує падати, як і її доходи. Це означає, що теоретично доходи за січень 2026 року будуть ще меншими.

Саме тому на сьогодні найбільш ефективним санкційним методом тиску у відношенні кремля та його спроможностей продовжувати ефективно фінансувати війну необхідно вважати практичні дії проти російських нафтових гігантів, а також російського “тіньового флоту”, одночасно із проведенням дипломатичної роботи щодо запобігання купівлі російської нафти Індією та Китаєм.

Аналіз першої у 2026 році першої зовнішньополітичної промови путіна

Головними новинами останнього тижня стали чергові зовнішньополітичні заяви путіна, зроблені 15 січня під час церемонії вручення вірчих грамот. Самі росіяни значно підігрівали путінську промову, заявляючи про її важливість. На практиці ж ми не почули нічого кардинально нового. Так, кремлівський очільник заявив про те, що «росія неодноразово виступала з ініціативами побудови нової, надійної та справедливої архітектури європейської та глобальної безпеки». Він додав, що кремль хоче повернутися до їх обговорення, нібито це дасть закріпити ті умови, на яких може бути досягнуте мирне врегулювання.

Подібна риторика збігається зі старими заявами російських високопосадовців, що росія не хоче бачити звичайного врегулювання війни, їй потрібен “глобальний безпековий договір”. На практиці це означає бажання кремля повернутися до російського ультиматуму від грудня 2021 року, коли росіяни хотіли домогтися обмеження можливостей розгортання сил і озброєнь у країнах, що приєдналися до НАТО після 1997 року, на додачу до юридичного закріплення неможливості вступу України до Альянсу. І судячи з усього, саме до цих російських “пропозицій” й хоче повернутися путін. Це підтверджується й тим фактом, що нещодавно, 11 грудня 2025 року, російський міністр закордонних справ Лавров в ході критики пунктів мирного плану згадав російський ультиматум 2021 року як основу “гарантій безпеки росії”.

Слід також зазначити, що ці заяви були зроблені фактично відразу після того, як Дональд Трамп зробив нову заяву про те, що путін “готовий до укладення угоди, а Україна, нібито, “менш готова до цього”, та й взагалі причиною того що досі не вдалося врегулювати війну є “Зеленський”.

До цього путін протягом останніх двох тижнів взагалі не коментував ніякі проблемні для росії актуальні зовнішньополітичні теми – Венесуелу, арешти російських танкерів та ситуацію в Ірані. А тому найбільш ймовірно, що таким чином москва хоче використати зміну американської риторики задля потенційного отримання потрібних собі рішень та поступок з боку  Сполучених Штатів. Зокрема, йдеться про юридичне закріплення невступу України до Альянсу.