Масований удар РФ по Україні як елемент стратегії примусу та залякування

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

24 травня 2026 року Росія здійснила одну з найбільш масштабних комбінованих атак за весь період повномасштабної війни, завдавши масованого удару по території України із застосуванням близько 600 ударних безпілотників, 54 крилатих ракет різних типів, двох аеробалістичних ракет Х-47 «Кинджал», трьох гіперзвукових ракет «Циркон», 30 балістичних ракет «Іскандер-М» та однієї балістичної ракети середньої дальності «Орєшнік». Основний удар був спрямований по Києву, а також по цивільній, житловій та освітній інфраструктурі в Одеській, Сумській, Полтавській і Київській областях України.

Володимир Путін заявив, що атака стала «відповіддю» на нібито український удар по гуртожитку коледжу в Бєльську на тимчасово окупованій території Луганської області. Російська сторона винесла це питання навіть на розгляд Ради Безпеки ООН, однак Україна офіційно спростувала твердження Москви. Згодом з’ясувалося, що у вказаному гуртожитку перебували оператори дронів російського елітного підрозділу безпілотних систем «Рубікон». Показово, що навіть постійний представник РФ при ООН Василь Небензя не зміг надати переконливих доказів на підтримку російської версії подій. Попри це, Кремль використав даний інцидент як привід для здійснення наймасштабнішого ракетного удару по Україні за весь час війни, спрямувавши його не по локальному військовому об’єкту, а по столиці України та інших містах.

Унаслідок атаки постраждали понад 90 мирних жителів, щонайменше п’ятеро осіб загинули. Лише в Києві зафіксовано пошкодження близько 300 об’єктів, серед яких 150 житлових будинків. Руйнувань зазнали Національний музей «Чорнобиль», об’єкти державного заповідника «Древній Київ», Національний художній музей України, будівля Малої опери, музейно-виставковий центр «Український дім», Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, Національна філармонія України, а також будівля, де розташовані гуманітарні інститути Національної академії наук України — інститути літературознавства, мовознавства, історії та сходознавства. Крім того, було знищено торговельний центр і ринок. Жодних підтверджень ураження військових цілей, про які заявляла російська сторона, не зафіксовано.

Безпрецедентна атака Росії по цивільних об’єктах України із застосуванням ракети середньої дальності «Орєшнік» викликала жорстку реакцію європейських лідерів. У країнах ЄС дії Кремля були охарактеризовані як безрозсудна ескалація, терористична тактика залякування та демонстративне нехтування міжнародним правом.

Масований обстріл України 24 травня 2026 року став черговим підтвердженням того, що Кремль не зацікавлений у реальних мирних переговорах, а заяви Москви про готовність до діалогу використовуються виключно як інструмент для виграшу часу та підготовки нових атак. Системне знищення цивільної інфраструктури свідчить про намір Росії продовжувати війну на виснаження та нав’язати Україні умови капітуляції замість досягнення справедливого й тривалого миру на основі міжнародного права.

Показово, що рішення про нову масштабну атаку на Київ було ухвалене Володимиром Путіним практично одразу після його візиту до Пекіна. Ракетний удар по цивільних об’єктах у центрі української столиці мав відверто демонстративний і хаотичний характер та не переслідував жодних військових цілей. Основною метою атаки було залякування населення, спроба посіяти паніку та підірвати морально-психологічну стійкість українського суспільства. Водночас українські громадяни та сили оборони вкотре продемонстрували високу стійкість і здатність протистояти російському терору.

Під час атаки Росія вже втретє застосувала балістичну ракету середньої дальності типу «Орєшнік», що є свідомим кроком до подальшої ескалації та спробою психологічного тиску не лише на Україну, але й на її західних партнерів. Використання такого типу озброєння проти цивільних міст може розглядатися як воєнний злочин, оскільки Росія фактично випробовує новітні ракетні технології в умовах реальної війни, використовуючи українське населення як полігон для тестування своєї зброї.

Нездатність російської армії досягти стратегічних успіхів на фронті або прорвати українську оборону дедалі більше змушує Кремль переходити до тактики терору проти цивільного населення. За попередньою інформацією, ще одна з ракет типу «Орєшнік» могла впасти на тимчасово окупованій території Донецької області північніше Донецька, що, ймовірно, свідчить про технічний збій під час польоту.

Удари по житлових кварталах України є також спробою Кремля створити інформаційний фон для приховування значних втрат російської армії у живій силі та техніці. Росія дедалі більше веде війну не проти українських збройних сил, а проти цивільного населення та критичної інфраструктури. Фактично російське командування перейшло до стратегії перетворення українських міст на непридатні для життя території, що є прямим свідченням неспроможності досягти поставлених цілей військовим шляхом.

Російська агресія вже давно вийшла за межі локального конфлікту. Масовані обстріли України поблизу кордонів НАТО створюють пряму загрозу безпеці всієї Європи. Російські ракети та дрони регулярно порушують повітряний простір сусідніх держав, що несе постійний ризик масштабної військової або техногенної катастрофи транскордонного характеру.

Використання Росією балістичних ракет середньої дальності є також сигналом європейським столицям із вимогою відмовитися від підтримки Києва. Однак у разі, якщо агресію Кремля не буде зупинено в Україні, наступними об’єктами російського військово-політичного тиску можуть стати країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія), Польща та Фінляндія. У Кремлі неодноразово лунали заяви щодо необхідності «відновлення історичного простору» Російської імперії, до складу якої до 1917 року входили згадані держави.

Росія цілеспрямовано знищує економічний та промисловий потенціал України, системно атакуючи ключові підприємства, логістичні вузли, портову інфраструктуру та транспортні артерії. Метою цієї стратегії є підрив економічної стійкості України, обмеження її можливостей фінансувати оборону та дестабілізація глобальних продовольчих ринків через перешкоджання українському експорту.

Москва свідомо загострює ситуацію саме в ті моменти, коли міжнародна спільнота намагається активізувати дипломатичні механізми врегулювання війни. Це вкотре демонструє, що Кремль сприймає лише мову сили. Саме тому адекватною відповіддю міжнародної спільноти має стати подальше посилення військової підтримки України, зняття обмежень на використання західного озброєння для ударів по військових об’єктах на території РФ, а також збільшення постачання сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони, зокрема комплексів Patriot і SAMP/T та ракет до них.

Кремль розглядає подальшу ескалацію на європейському континенті як один із можливих інструментів для нав’язування Заходу нової системи безпекових домовленостей на власних умовах. Запобігти цьому може лише глибока військово-політична інтеграція Заходу з Україною, підтримка українських оборонних зусиль, а також посилення санкційного тиску на російський оборонно-промисловий комплекс з метою перекриття доступу Кремля до західних технологій, мікросхем і компонентів, які досі виявляються у залишках російських ракет.

Інвестиції в оборону України є інвестиціями у довгострокову безпеку всієї Європи. Перемога України залишається ключовою передумовою для забезпечення миру, стабільності та безпеки на європейському континенті.

Офіційна Москва вже заявила про намір продовжувати ракетні удари по Києву та рекомендувала іноземним дипломатичним представництвам залишити українську столицю. Це є ще одним свідченням того, що Кремль свідомо використовує терор як елемент державної політики. Глава російського МЗС Лавров поінформував про це окремо держсекретаря США Рубіо. Більшість західних посольств вже відмовилися покидати Київ.

Очікується, що неформальне засідання міністрів закордонних справ країн Європейського Союзу у форматі «Гімніх», яке відбудеться 27–28 травня 2026 року на Кіпрі, стане важливим майданчиком для вироблення спільної європейської відповіді на російську ескалацію.

Під час зустрічі планується обговорення війни в Україні, перспектив переговорного процесу, вимог до Росії, механізмів безпекових гарантій для України, а також можливих російських провокацій щодо Вірменії напередодні парламентських виборів 7 червня.

Своїми діями Москва фактично кинула виклик усій Європі. Від рішучості та єдності західних держав сьогодні залежить не лише майбутнє України, а й архітектура безпеки всього європейського континенту.

Фото - уночі проти 24 травня 2026 р. росіяни вкотре здійснили масований обстріл столиці, внаслідок чого у місті виникли пожежі та зафіксовано пошкодження цивільної інфраструктури та житлових будинків/ДСНС