У Карабаху домовилися про припинення вогню. Але війна триватиме?

Азербайджан заявив про досягнення домовленості щодо призупинення «антитерористичної операції» на території невизнаної Нагірно-Карабахської республіки (Арцах). Таким чином військова операція фактично тривала добу. Але ці події проявили чимало цікавих моментів у світовій політиці.

У результаті обстрілів станом на ранок 20 вересня загинули 32 особи, у тому числі 7 мирних жителів, понад 200 осіб, у тому числі 35 цивільних, зазнали поранень. Такі дані оприлюднив омбудсмен невизнаної республіки Гегам Степанян.

За інформацією московитського інтернет-видання Baza, за добу армія невизнаної республіки втратила в боях майже половину своїх збройних сил (близько тисячі осіб), з боку Азербайджану виступало угрупування 60 тисяч осіб, а втрати там становили від 300 до 500 осіб.

Як уже повідомляв ЗІФ (Азербайджан розпочав у Карабаху антитерористичну операцію (zahidfront.com.ua), міноборони Азербайджану учора поінформувало, що «у рамках заходів із застосуванням високоточної зброї на передній лінії та в глибині виводяться з ладу позиції формувань збройних сил Вірменії, їх довготривалі вогневі точки, а також бойові засоби та об'єкти військового призначення».

До чого домовилися

Повідомляється, що у рамках угоди вірменські військові будуть виведені «із зони розгортання російського миротворчого контингенту» в Карабаху, а озброєні підрозділи невизнаної республіки будуть розформовані, важка техніка виведена. І відбуватимуться ці процеси у координації з російським миротворчим контингентом.

На 21 вересня у місті Євлах також заплановано зустріч представників вірменського населення Карабаху та представників влади Азербайджану. Там обговорюватимуть подальшу долю місцевих вірмен, а також подальше життя «в рамках Конституції Азербайджану».

Речник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано зазначив, що для Євросоюзу особливо важливо, аби ця військова операція не була використана як привід для примусового видворення місцевого населення з Карабаху.

А прем’єр Вірменії наголосив, що безпеку вірмен у Карабаху повинні забезпечити російські «миротворці». «Ми сподіваємося, що зробивши такий крок, російський миротворчий контингент повністю виконає свої обов’язки, щодо яких у нас були певні застереження», – додав він.

Бенефіціари та лузери «Третьої Карабахської»

Міжнародна спільнота визнає Карабах частиною Азербайджану, хоча місцеве населення там переважно складається з етнічних вірмен. Вірмени вважають Карабах своєю прадавньою землею, включно з адміністративним центром Степанакертом.

Ситуація довкола Карабаху в останні місяці відверто свідчила: усе йде до воєнних дій.

Варто пригадати, що у новітній історії перша війна за Нагірний Карабах розпочалася напередодні розвалу СРСР – тоді перемогли вірмени та відбулося масове виселення азербайджанців із завойованих територій.

Далі вже у 2020 році кількатижнева війна, в ході якої Азербайджан відвоював більшість втрачених територій, завершилась перемир’ям під егідою росії, яка ввела своїх миротворців. Щоправда, цей хиткий мир регулярно порушувався.

Наприкінці 2022 року Азербайджан фактично взяв в облогу Карабах, перекривши Лачинський коридор, яким відбувалося постачання з Вірменії товарів та електроенергії. І з того часу поступово стягував туди війська, маючи намір «демілітаризувати сепаратистів».

Нічого не дали й кілька раундів перемовин у різних форматах (миротворцями виступали і ЄС, і США, і навіть кремль). Схоже, що президент Алієв вирішив максимально скористатися ситуацією, коли усі більше зосереджені на російсько-українській війні. І навіть ОДКБ не побачило причин для втручання у карабахську історію.

Вочевидь, не обійшлося і без союзника Баку Ердогана: недаремно він днями зустрічався з ліліпутіним. Судячи з пасивності московитських миротворців, скоріш за все там були досягнуті певні домовленості. Вірменські медіа навіть писали, ніби росіянці здали азербайджанським військам місця розташування вірменських сил, після чого самі відійшли на безпечну відстань перед початком «антитерористичної операції».

Натомість найбільше втрат виявилося у вірменського прем’єра Нікола Пашиняна: радикально налаштовані вірмени вкотре влаштували мітинги та сутички з поліцією в центрі Єревана з вимогою відставки урядовця. Так він розплачується за зроблені поступки і заявлену позицію щодо «невтручання Вірменії у внутрішні справи Азербайджану». А також за надмірно різкий розворот від москви, яка учергове не дотрималася безпекових зобов’язань, на Захід.

Не варто забувати і про московію, яка тривалий час була союзником Єревану. Останнім часом кремль був відверто роздратований і вірмено-американськими військовими навчаннями, і візит дружини Пашиняна в Україну, і курс на ратифікацію Римського статуту. А тут у кремля така нагода нагадати, де чиє місце, та ще й чужими руками!

До цієї гри також залучені помітно проросійська влада невизнаного Карабаху (яка заявляла про «зраду» Пашиняна і його відповідальність за загибель місцевих вірмен, додавши оливи у вогонь протестів, які тривають у Єревані) та проросійські політичні партії Вірменії, які є найбільш активними в антиурядових сутичках.

Прикметно також, що москва офіційно (вустами машки-алкашки) закликала Баку і Єреван просто повернутися до виконання угоди 2020 року. І тут цікавий момент: з тієї угоди не виконано лише пункт про відкриття Зангезурського коридору (екстериторіальний маршрут на  півдні Вірменії, який з’єднуватиме Азербайджан із Нахічеванським анклавом). В умовах санкцій московити б не відмовилися використати цей екстериторіальний шлях для транспортування підсанкційних товарів з Туреччини.

Ну і, звісно, будь-яка нова точка напруженості (особливо із застосуванням військ) суттєво відволікає увагу від війни з Україною, що рашистам лише на руку.