Дружба Києва та Варшави – момент істини

Не історичні непрості взаємини між Польщею та Україною, не історичні постаті і ставлення до них стали причиною теперішнього розбрату між Києвом і Варшавою, а українське зерно.

У середу, 20 вересня, стало відомо, що посла України у Варшаві викликали до міністерства закордонних справ Польщі через висловлювання Володимира Зеленського. Український дипломат вислухав протест польської сторони щодо учорашніх слів глави України на Генеральній Асамблеї ООН про те. що деякі країни Євросоюзу симулюють солідарність, а побічно підтримують росію.

Гострі язики і труднощі перекладу

Як зазначив журналіст Андрій Цаплієнко у своєму ТГ-каналі, заступник міністра польського МЗС наголосив, що ця теза не відповідає дійсності стосовно Польщі, яка підтримує Україну з перших днів війни.

Цікаво, що у словах Зеленського йшлося про «деякі країни», а не конкретно пролунало слово Польща. Як кажуть, на злодієві шапка горить.

Проте епізод із викликом українського амбасадора – зернятко у великій купі довкола конфлікту щодо транзиту українського зерна через Польщу й інші країни.

Нагадаємо, в ексклюзивному інтрев’ю ЗІФу представник Польської селянської партії Анджей Ґриб пояснив, що українські експортери зерна скористалися прогалинами у законодавстві, тож на польському ринку почало з’являтися так зване технічне зерно.

Протести польських аграріїв на тлі жовтневих виборів до Сейму змусила чинну владу робити низку рішучих кроків і заяв. Офіційний Київ відповів тим же і пригрозив звернутися до відповідних інстанцій про порушення своїх торгівельних прав.

Тож замість цивілізованого вирішення проблеми політики обидвох країн почали обмінюватися гострими випадами.

До слова, Польська селянська партія пропонувала уряду у погодженні з Європейською комісією запровадити систему застав при перевезенні зерна з України. Вона дозволила би повертати застави компаніям-експортерам після виходу зерна за межі Європейського Союзу та не створила би проблем, подібних до нинішніх.

Український журналіст-міжнародник Ростислав Демчук на своїй сторінці у FB пише, що між президентами Польщі й України дорогу перебігла «чорна» кішка, а висловлювання та метафори президента Польщі Анджея Дуди, який порівняв Україну з «потопельником», котрий хапається за соломинку, - занадто різкі та неприйнятні для друзів, партнерів, сусідів.

Зауважимо, що насправді очільник Польщі не вживав слово «потопельник». «Детектор Медіа» з посиланням на ТГ-канал фактчекерів інфопроєкту «По той бік новин» пише про так звані труднощі перекладу.

Під час брифінгу довкола українського зерна для польських ЗМІ Анджей Дуда вжив фразу про Україну у війні, яка нагадує того, хто тоне, а не потонулу людину (потопельника).

«Кардинально суть сказаного це не змінює, осад на душі від його слів лишається, але різниця між «потопельником» і «тим, хто тоне» все ж таки відчутна», - відзначають фактчекери.

До слова, російські пропагандисти радісно вхопилися за висловлювання Дуди та рознесли їх по своїх стічних канавах.

Україну очікує ще одна війна – торгівельна?

Повертаючись до допису Ростислава Демчука, автор зазначає, що Анджея Дуду можна зрозуміти. Він, як президент, повинен захищати інтереси своєї держави.

«Польскі рільники і трейдери збіжжям бояться, що дешева українська сільськогосподарська продукція завалить польський ринок і таким чином просто знищить цілий економічний сектор країни й розорить польських фермерів. Це і стало предметом довгих дискусій між Україною і Польщею. Тим паче Варшава не сьогодні та не вчора заявляла, що накладе ембарго на імпорт українського збіжжя в Польщу. Одначе офіційний Київ замість того, щоби зайнятися врегулюванням цього надчутливого питання у двосторонньому форматі, почав публічно писати якісь ноти протесту, жалітися у Європейську Комісію, що Польща дискримінує українські товари тощо», - пише автор.

Це все, на його думку, призвело до вівторкового словесного випаду Анджея Дуди. Ростислав Демчук висловив побоювання про те, що cуперечка довкола зерна може невдовзі перетворитися у торговельну війну між країнами.

«У відповідь на вчорашній виступ Анджея Дуди під час засідання Генасамблеї ООН Україна пригрозила, що запровадить ембарго на цибулю, помідори, капусту та яблука з Польщі. Про це заявив заступник міністра економіки та торгівлі України Тарас Качка.

Процес конфронтації вистрілив наче пружина. Сьогодні Анджей Дуда скасовує заплановану раніше зустріч з Володимиром Зеленським (!!!). Також представник уряду Пйотр Мюллер заявив, що Польща припинить допомогу українським біженцям з 2024 року. Це стосується скасування вимог про проживання та надання дозволів на роботу, безкоштовного доступу до шкіл, медичного обслуговування та сімейної допомоги. Про це Мюллер сказав польському каналу Polsat.

Мабуть не варто було рубати з плеча ні Україні, ні Польщі. Це польсько-українське торговельне протистояння не на користь нашим двом сусіднім країнам, лише на втіху ворогам», - констатує Ростислав Демчук.

Із Польщею сварка через українських хитруватих латифундистів

Дещо під іншим кутом на зернову проблему дивиться Павло Вернівський – фахівець з економічного розвитку та фінансовий аналітик.

«Ситуація довкола відносин з Польщею в черговий раз демонструє, що в нашій країні немає національних інтересів, а є лише інтереси великого капіталу. Зараз такий великий капітал зосереджений у руках великих латифундистів. І в останні роки вони фактично направляють державну політику. Саме в їхніх інтересах приймали ринок землі. Потім саме в їхніх інтересах уряд домовлявся про морський коридор. І також про транзит через територію наших сусідів, щоб експортери зерна отримали доступ до морських портів.

А коли ж наші експортери порушили домовленості, і зерно почало не доїжджати до портів, а «пропадати» десь на шляху, то експортери почали вимагати в уряду захищати їхні інтереси», - написав він у FB.

На думку Павла Вернівського, тепер через меркантильні інтереси хитрих і недалекоглядних латифундистів є серозна загроза посваритися з Польщею.

«І тут питання навіть не в тому, що поляки хороші, а українці погані. І не в тому, що нам треба наплювати на власні інтереси, бо поляки нам допомагають.

Нам передовсім необхідно зрозуміти, що критична залежність нашої економіки від зерна – це в першу чергу наша проблема, яку наша влада не змогла вирішити до війни!

І нам нарешті треба навчитися розставляти пріоритети!

Чи є пріоритетом експорт зерна з України? Ні! Нам треба розвивати переробку.

Так чому ми зараз конфліктуємо з Польщею через напрямок, який не є пріоритетом державного розвитку?»  - риторично запитує експерт.

За його словами, аргумент, що зерно дає Україні валютну виручку не витримує критики. Він навів статистику Національного банку України, згідно з якою за 7 місяців Україна експортувала зерна на 5 млрд доларів США, а імпортували палива на 6 млрд.

«То може те зерно, яке ми хочемо експортувати, краще переробляти дома та виробляти біопаливо? Причому створити сотні маленьких і розпорошених підприємств. Однак, цим ніхто не займався раніше та не займається зараз. Якби в нашій державі була стратегія розвитку, яка би направляла бізнес у необхідному напрямку розвитку, то такої ситуації би не виникнуло», - констатував аналітик.

Підбиваючи підсумки, потрібно підкреслити декілька моментів. Першопричиною зернового питання є путін і росія – розв’язана геноцидна війна проти українців зумовила теперішні загострення у стосунках. Вибори у Польщі змушують теперішню владу тримати удар з декількох напрямків: від політичних опонентів усередині країни, різноманітного тиску з боку пов’язаних режимів путіна та лукашенка. Є сподівання, що інформаційний шум довкола збіжжя незабаром уляжеться – у Польщі, як і в Україні, державні мужі мали би мати інстинкт самозбереження. Інакше знову спрацює неписане правило: історія вчить, що нічому не вчить. Повторювати помилки минулого, що призвели до червоної чуми з її голодоморами, концтаборами і втратою незалежності нікому не хочуть ні у Польщі, ні в Україні.