Що приховують білорусько-китайські «антитерористичні навчання»

На початку тижня, 8 липня, на території Білорусі розпочались спільні білорусько-китайські антитерористичні навчання «Сокіл, що атакує». Вони триватимуть до 19 липня. Оголошення цієї події відбулося на тлі неочікуваних кадрових перестановок у чиновницькому апараті Лукашенка, звільнення низки білоруських політв’язнів і помітної активізації КНР на білоруському напрямку після декількох місяців відносного затишшя.

Експерти "Української призми" Ярослав Чорногор і Павло Радь спробували з`ясувати, про що сигналізують ці навчаня і що означає більша активність КНР у контексті відносин з Білоруссю.

Отже, спільні білоруські-китайські військові навчання є першими в історії двосторонніх відносин між обома державами, і символічно, що вони почалися після вступу Білорусі в ШОС – організацію, в якій першу скрипку відіграє саме Пекін. Своєю воєнною присутністю в Білорусі КНР демонструє те, що принаймні частково розглядає РБ як сферу своїх інтересів та одну із реперних точок в Європі, а також посилає сигнал Заходу стосовно готовності використання білоруської території та воєнної інфраструктури.

Однак проведення спільних, хоч обмежених, але військових маневрів є частиною ширшого спектру дій Пекіна. Напередодні навчань у Мінську перебувала китайська делегація Головного управління підготовки та управління Центральної воєнної ради КНР, члени якої обговорили зі своїми білоруськими колегами підготовку військових кадрів. Білоруська система військової освіти, швидше за все, не має особливого інтересу для КНР, однак для Мінська, чиї курсанти не мають інших можливостей для закордонного навчання, окрім Росії, це досить важливий сигнал, який потенційно може допомогти позбавити рф статусу монополіста.

Більше того, між Мінськом і Пекіном відбуваються регулярні контакти у контексті обговорення розвитку військової співпраці. Діалог відбувається як і на рівні профільних міністерств, так і на рівні начальників генштабів, що вказує на невипадковий характер останніх подій. У майбутньому можливим є посилення матеріально-технічної співпраці між двома країнами, особливо враховуючи той факт, що РБ і КНР мають успішний досвід реалізації спільних проектів.

Протягом останніх днів також відбувся візит новопризначеного міністра закордонних справ Білорусі Максима Риженкова до КНР, де він зустрівся зі своїм візаві Ван Ї. Цей візит не просто вказує на важливість китайського треку для офіційного Мінська, але й підкреслює той рівень уваги, який протягом останнього часу Пекін демонструє стосовно Білорусі. Як стимул для подальшої правильної поведінки Мінська, китайський очільник МЗС запевнив у тому, що КНР підтримує заявку Білорусі на отримання статусу партнера БРІКС. Відтак, якщо режим Лукашенка надалі враховуватиме побажання китайської сторони, то в майбутньому може розраховувати і на повноцінне членство в об’єднанні. Хоча варто зазначити, що протягом 1-2 років повноцінне членство Білорусі в БРІКС є малоймовірним.

Підсумовуючи, слід сказати, що події останніх декількох тижнів є нетиповими у контексті функціонування Білорусі у період після 2020 року. Недавні зовнішньополітичні зрушення поки не можна сприймати як сталу тенденцію, адже минуло надто мало часу, аби робити остаточні висновки. Однак якщо цей процес продовжуватиметься і конвертуватиметься в конкретні результати, то тоді Білорусь може знову стати одним з головних ньюзмейкерів в українському та європейському інформаційному просторі.

Також читайте: Як Китай розігрує білоруську карту