У Львові судять підлеглу Садового через розтрату коштів на “Портал мешканця Львова”

НОВИНИ 02.11.2025 392

В інформаційному полі не лише Львова, а й усієї України поширене повідомлення про казус зі створенням сайту «Портал мешканця Львова», який замовили посадовці львівської Ратуші. Казус спричинив кримінальне розслідування внаслідок виявленої розтрати бюджетних коштів. За даними слідства, підлеглі Андрія Садового вірогідно безсовісно і непомірно перевитратили 400 тисяч бюджетних гривень під час оплати замовленого проєкту.

Про це пише Леополіс.

У процесі створення «Порталу мешканця Львова» ІТ-розробник або несумлінно виконав свою роботу, або виконав замовлення зі суттєвими технічними порушеннями. Штучний інтелект ввів львів’ян в оману, зазначивши, що розтрату бюджетних коштів, скерованих для створення «Порталу мешканця Львова», виявили правоохоронці, що не відповідає дійсності.

Як виникла підозра?

Насправді підозра, що підлеглі міського голови Львова Андрія Садового фривольно поводяться зі сплаченими податками Львівської територіальної громади, виникла у пильного львівського активіста Ростислава Васюти. Свого часу Ростислав Васюта був працівником управління Інформаційних технологій адміністрації міського голови Львова (не плутати із Львівською міською радою, тобто депутатським корпусом), а тому розуміється на комп’ютерній тематиці та знає зі середини внутрішні розклади і тренди зазначеної структури.

Отож Ростислав Васюта звернувся у поліцію із заявою про ретельну перевірку замовлення і оплату програми з довгою назвою: «Розробка програмного забезпечення “Портал мешканця Львова” у рамках оновлення проєкту “Особистий кабінет мешканця”». Як бачимо із назви, це не було щось новостворене на чистому місці, а лише оновлення вже існуючої програми «Особистий кабінет мешканця» і часткового її доповнення. Такі онлайн-програми поширені в Україні, їх не потрібно творчо вигадувати, цілком достатньо сумлінно скопіювати.

Тендер на розробку «Порталу мешканця Львова» очікувано здобула кіпріотсько-американська компанія ТОВ «Епам рішення» із базуванням у Києві, проте ганебно не зуміла виконати значну частину технічного завдання. Жодна львівська ІТ-компанія, ні навіть Львівська політехніка, виграти цей тендер шансів очевидно не мали.

Посадовиці Андрія Садового – тогочасна директорка департаменту розвитку адміністрації міського голови Наталія Бунда та начальниця управління інформаційних технологій Олена Гунько – підписали документ прийняття в експлуатацію айтішного напівфабрикату й оплатили його у повному обсязі. Після підписання договору на суму 1 мільйон 428 тисяч 250 гривень Олена Гунько взяла на себе координацію проєкту «Портал мешканця Львова» та, намагаючись приховати шило у мішку, практично повністю закрила інформацію про нього навіть від колег по управлінню, – так зі слів Ростислава Васюти поінформувало львів’ян інформаційне агентство «Варіанти».

У січні 2022 року Андрій Москаленко, близький соратник Андрія Садового, презентуючи недороблений портал урочисто повідомив, що у Львові на електронні послуги є великий попит. Отож чільні стратеги Ратуші вирішили зліпити докупи всі раніше створені міські електронні сервіси. Водночас Андрій Москаленко ґречно подякував київським «умілицям» за втюханий львів’янам електронний напівфабрикат.

Коли львівські журналісти взялись тестувати «Портал мешканця Львова» й знаходили чималі технічні хиби, коли здійнявся гучний скандал, представник ТОВ «Епам рішення» зазначив, що це провина львівських посадовців, які відразу не зуміли чітко сформулювати увесь комплекс завдань, а вносили їх поетапно у процесі створення порталу. Яке їхало, таке й здибало: перші не були здатними чітко сформулювати, чого вони хочуть, а другі, переробляючи одне, забували про попереднє.

Менеджер айтішної компанії-розробника Євген Мороз наголосив: «Якщо говорити про оцінку такого проєкту на глобальному ринку, то вона була б значно вищою. Проте для України, особливо для державного сектору, світовий порядок цін на цифрові продукти наразі є практично недоступним. Портал мешканця – відносно простий із технічної точки зору проєкт для нас. Тому ми й вирішили виконати його за мінімально допустимий для бізнесу кошт». Іншими словами: скільки заплатили за простий проєкт, таку якість і отримали.

Іще Євген Мороз зазначив: «Можливі технічні нюанси – це нормальна робоча ситуація для подібного комплексного проєкту. Наразі ж відбувається тестування системи в продакшині».

Лукавить менеджер Мороз. Комп’ютерні фірми, які себе поважають, перед тим як віддати продукт замовникові, кілька разів роблять так звані релізи, шліфують замовлення до прийнятного стану, а не виставляють свої допущені технічні недоліки на всенародний огляд.

Багатостраждальний портал пройшов кілька стадій свого остаточного становлення:

Видання Lviv Media повідомило, що з початком повномасштабного вторгнення роботу порталу призупинили з метою безпеки інформаційних систем. У 2024 році війна вже завершилась, інформаційні системи Львова перебувають у цілковитій безпеці?

Судові слухання у справі підсудної Наталії Бунди

Після завершення досудового розслідування кримінальну справу скерували для подальшого провадження у Галицький суд Львова, де від 24 січня 2025 року її слухає суддя Віталій Стрельбицький. Всього вже відбулось п’ять судових засідань.

У судове засідання 20 жовтня поточного року не з’явився важливий свідок, поліція не зуміла його знайти і привести у суд, зате прийшов експерт із питань інформаційних технологій. Окрім судді, секретаря та експерта у судовому засіданні взяли участь: підсудна Наталія Бунда, захисниця підсудної Руслана Юхименко, представниця потерпілої Львівської міської ради Ірина Редько, прокурор Галицької прокуратури Львова Юрій Рогаля, якого, не знати чому, не вказали у судовому реєстрі.

Не цілком зрозуміло, в який спосіб від чиновниці Наталії Бунди зазнали нещастя (потерпіли) чиновники міського голови, тобто виконавча структура Ратуші. У посадовців найближчим часом не буде заробітної платні? Їм не будуть виплачувати премії? Їх усунуть зі займаних посад? Якщо хтось і потерпів, так це мешканці Львівської територіальної громади, чиї податки вірогідно розтринькали посадовці Андрія Садового. Проте інтереси територіальної громади ніхто не представляв.

Під час судового засідання експерт із питань інформаційних технологій доводив, що Наталія Бунда і Олена Гунько таки щедро переплатили київській комп’ютерній фірмі.

Правознавиця Руслана Юхименко, яка системно спеціалізується на захисті ратушних правопорушників, допитувала експерта у традиційному й притаманному їй стилі: ставила підступні питання, не давала експертові змоги докінчити висловлювання його думки, намагалась виставити експерта як особу некомпетентну. Головна фішка неперевершеної юристки Руслани Юхименко полягає не стільки у захисті її довірителів, скільки у дискредитації протилежної сторони.

Здебільшого такий стиль захисту правознавиці спрацьовує, однак не у випадку зі суддею Віталієм Стрельбицьким. Він чотири рази напоумлював Руслану Юхименко, закликав до порядку, один раз навіть доволі жорстко. Склалось враження, що суддя ось-ось виставить захисницю Юхименко за двері судової зали. Це було би безпрецедентно, зате повчально.

Два прохідні питання стосовно «Порталу мешканця Львова» (швидше про людське око) поставила експертові представниця потерпілих Ірина Редько, а пасивний прокурор Юрій Рогаля не поставив експертові жодного питання. Склалось враження, можливо й помилкове, що прокурор Рогаля дотримується принципів закону омерти, тобто мовчання.

Після завершення слухання справи, вже в коридорі, прокурор Рогаля висловив здивування, навіщо журналіст прийшов у суд. А трохи пізніше, вже на виході з будівлі суду, представниця умовно потерпілих чиновників Ірина Редько активно допитувалась, навіщо журналіст прийшов у судове засідання? Ходить по судах взагалі чи тільки цікавиться справою Наталії Бунди? В якому виданні з’явиться публікація тощо? На відповідь, що іноді є таке бажання взяти участь у судових слуханнях стосовно злодіїв Садового, Ірина Редько обурилась: як журналіст сміє називати ратушних посадовців злодіями? Проте, як називати людей, які розкрадають бюджет Львова, не повідомила. Як і не вміла сказати, скільки львівських чиновників присіли на лаву підсудних за період перебування Андрія Садового у Ратуші. Склалось враження, що Ірина Редько не стільки представляє в суді інтереси упосліджених (потерпілих) посадовців міського голови, скільки має призначення додаткової захисниці. Такий висновок напрошується з огляду на її агресивний «наїзд» на журналіста.

Сама ж Наталія Бунда теж була незадоволена присутністю представника преси, тому що публікації про її роль у створені «Порталу мешканця Львова» нищать її послужне реноме.

Після завершення емоційного диспуту опоненти розійшлись. Три вишукані грації – Юхименко, Бунда і Редько – дружнім колективом пішли у бік Привокзальної площі, а журналіст – у протилежний.

Хтось кмітливо продумав залучення учасників цього судового слухання, так би мовити ментально «огородив» суддю Віталія Стрельбицького з усіх боків.

Неперевершена правозахисниця Руслана Юхименко – відома своєю юридичною потугою.

Ірина Редько є заступницею головної юристки Львова Гелени Пайонкевич і дружиною судді Господарського суду Львівської області Степана Коссака. Присутність у суді Ірини Редько є наче нагадуванням судді Стрельбицькому в стилі «Книги джунглів»: «Ми з тобою одного клану – ти і я».

А мовчазний прокурор Юрій Рогаля вірогідно також не буде ініціативним представником державного обвинувачення стосовно ймовірної правопорушниці Наталії Бунди, оскільки його дружина Діана Наорлевич теж працює в Андрія Садового. У Ратуші кажуть, що підсудна Наталія Бунда і Діана Наорлевич буцімто є подружками. Свого часу, коли Наталія Бунда працювала на посаді директорки департаменту розвитку, то працевлаштувала Діану Наорлевич у відділ молодіжної політики управління спорту департаменту розвитку. Сьогодні Діана Наорлевич, судячи із поданої декларації, перебуває у статусі головної спеціалістки з питань молодіжної політики Львова.

Ось така була ідилія. Учасники слухання кримінальної справи так камерно, так кулуарно зібрались на другому поверсі Галицького суду, аж тут раптом виник несподіваний подразник – така недоречна преса.

Цікаво було би дізнатись думку обласного прокурора Миколи Мерета: участь у зазначеному кримінальному провадженні прокурора Юрія Рогалі, чия дружина працює в адміністрації міського голови Львова, чи це не конфлікт суспільних інтересів? Чи цей факт може негативно вплинути на принципи Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто на об’єктивність, неупередженість і добросовісність виконання прокурорських приписів, записаних у Конституції України?

Або підпорядкування дружини судді Ірини Редько Андрієві Садовому, чи не може впливати на окремі рішення Львівського обласного Господарського суду, де міський голова судиться зі своїми опонентами щонайменше у тиждень?

Тільки за один день, 27 жовтня 2025 року, адміністрація міського голови позивається шість разів, а сам Андрій Садовий – чотири рази перебуває у почесному статусі представника позивача. Він судиться навіть із виданням «Високий Замок», яке нібито лояльно ставилось до міського голови.

Іще принагідно доцільно нагадати, що Андрій Садовий традиційно знову зневажив львів’ян, які платять йому заробітну платню.

По-перше, коли призначив уродженку міста Славута Наталію Бунду (якій у Луцьку чомусь не працювалось) уповноваженою з питань львівської культури. В очах Садового серед львів’ян уже не знайти жодної достойно кандидатури на цю посаду. Міський голова ймовірно переконаний, що львівську культуру здатні розвивати виключно іногородні громадяни.

По-друге, серед львівських комп’ютерних фірм і комп’ютерних спеціалістів Львівської політехніки для Садового не знайшлось достойних фахівців для створення «Порталу мешканців Львова». Теж потрібно запросити іногородніх вояжерів, щоби вони напартачили і дискредитували територіальну громаду Львова.

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2025, Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор R40-05228. BDS-studio.com

📲 Підписуйтесь на Telegram

⚡ maj0r_news
Оперативні новини та актуальні події
Підписатися