Що не так із білоруською опозицією?

2020 року у процесі «виборчої кампанії» (в Білорусі, - ЗІФ) найчастішими запитаннями щодо представників так званої «старої опозиції» були:

- Що ви робили усі ці 30 років?

- Чому ви нічого не зробили за 30 років?

Думаю, зараз ті, хто ставили подібні питання, отримали доволі докладні відповіді на Що? Та Чому? але вже щодо нової хвилі опозиції.

Причому «нова» опозиція, окремі її елементи прийшли до політичного занепаду та руйнування лише протягом 1-3 років. Маючи при цьому доволі комфортні умови для інституційного розвитку й існування за кордоном.

Але чому все це відбувається з білоруською опозицією?

1. Людська природа. Хочеться просто жити та жити добре. І зовсім не важливо чи в системі людина, чи ні. Політика перетворюється на бізнес.

2. Відсутність політичної (демократичної) культури. Домінанта авторитаризму перетворює будь-яку діяльність на закриту, корупційну, підданську систему. Немає довіри, спільної мети й інтересів, єдиної волі. Всі ці вади настільки в'їлися в ментальні коди суспільства (де слово нічого не означає), що сприймаються як дещо нормальне(!!!);

3. Відсутність вищої політичної ідеї та віри в неї. Ідея (демократія, свобода, незалежність) – це не потреба духу, а засоби для заробітку. Сюди ж потім оберемком увіпхають «гендер», «права сексменшин», винятково як популярні треди (товар), а не життєво важливі проблеми, які справді потрібно вирішувати.

4. Фінансова складова вже стала ключовим параметром діяльності, як результат невіри у швидкі зміни у Білорусі;

5. Відсутність ідеї та віри в неї позбавляють людей відповідальності перед співгромадянами та перед історією. Без ідеї нема історичної особистості, немає місії. Коли немає місії, людина не в змозі творити, вона здатна лише споживати та використовувати для цього творчість інших.

Отже, у структурах, які нині називаються опозицією, немає ідеї, місії, історичності, але є скороминущість, випадковість, прикольність, забавність.

Тому опозиція продовжуватиме розвалюватися, розпадатися та самознищуватися.

Цей процес пришвидшиться ще через одну причину, бачачи некомпетентність, болючість опозиційного середовища, загальне в'янення люди з досвідом, знаннями, грошима воліють триматися від цього подалі. Відповідно з'явиться більше пройдисвітів-одноденок і політичних паразитів.

Декілька ключових фігур, що з'явилися після 2020 року, залишаться і ще декілька років боротимуться за виживання.

P.S. І чим менше буде єдності в опозиції (для якої немає ціннісно-психологічних умов), тим голосніше в опозиції говоритимуть про об'єднання як самоціль, що не існує.

Павел Усов (на фото rfe), ТГ-канал