Дилема російських олігархів: або путін, або економіка, – огляд політики росії

Дефіцит федерального бюджету Росії за перші чотири місяці 2026 року перевищив річний план, а влада змушена залучати кошти олігархів і Фонду національного добробуту. Водночас у країні поглиблюються проблеми з паливом, а Петербурзький економічний форум дедалі більше виконує пропагандистську функцію, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Поточний стан російського бюджету

Ситуація в російській економіці продовжує погіршуватися. Цього тижня ми отримали одразу цілий ряд новин на цю тему.

Насамперед ведемо мову про показники дефіциту бюджету за перші чотири місяці 2026 року. Ця цифра вже сягнула 5,9 трлн рублів, що є найбільшим показником з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Нагадаємо, що кремль формував бюджет на цей рік з урахуванням дефіциту у розмірі 3,8 трлн рублів на весь 2026 рік.

У цьому контексті показовим стала новина від видання Bloomberg. Згідно з їх матеріалом, російські фінансові чиновники нащодавно проводили зустріч із путіним та попередили його про щораз більші ризики бюджетної кризи, пов’язані насамперед із високим рівнем військових витрат. Мова йде про чиновників з міністерства фінансів та центрального банку. Вони начебто  запропонували скоротити військові витрати, адже без такого кроку ситуація з бюджетом може погіршитися. Натомість міністерство оборони виступає проти будь-яких скорочень, і навпаки, вимагає додаткового фінансування для продовження війни. путін підтримав військовий блок, доручивши шукати резерви шляхом скорочення цивільних видатків. 

На цьому тлі погіршуються і макроекономічні показники. Прогноз зростання ВВП на 2026 рік було знижено до 0,4%, а в першому кварталі економіка вперше за останні три роки продемонструвала скорочення. 

Додатковим свідченням зростаючого бюджетного тиску стало залучення до фінансування державних потреб великого бізнесу. Так, після зустрічі путіна з російськими олігархами до федерального бюджету було перераховано близько 220 млрд рублів у вигляді «добровільних» безоплатних внесків, що майже в 130 разів перевищує річний прогноз надходжень від такого виду доходів.

За перші місяці року уряд також вилучив близько 500 млрд рублів із Фонду національного добробуту, що вкотре свідчить про зростаючу залежність російського бюджету від резервних коштів та поступове скорочення фінансової безпеки в країні. 

Підсумовуючи, хоча наявні фінансові ресурси поки дозволяють підтримувати високий рівень воєнних витрат, ключові тенденції свідчать про посилення ризиків економічної кризи в рф.

«Учасники сво» у праймеріз «єдиної росії»

У росії 25-31 травня відбулось попереднє «голосування» (праймеріз) партії «єдина росія» в межах підготовки до основних виборів державної думи. Праймеріз є внутрішньопартійною процедурою відбору кандидатів, що попередньо дозволяє партії сформувати список претендентів для участі у виборах. Першого червня було оголошено попередні підсумки внутрішньополітичного голосування на спільному засіданні бюро вищої ради партії та президії генеральної ради. 

За словами голови вищої ради партії Боріса Гризлова, у праймеріз взяли участь понад 10 млн осіб по всій країні, з яких понад 1 млн проголосували в Москві та Московській області. Очіковано, що особливу увагу в російських новинних медіа приділено учасникам так званої «сво». Зокрема, за словами голови партії Дмітрія Медведєва, серед 1361 «ветеранів», які брали участь у праймеріз, перемогу здобули 480 осіб. Проте потрібно розуміти важливу деталь, ця цифра не стосується виключно кандидатів до державної думи, а охоплює переможців праймеріз також інших рівнів: федерального, регіонального та місцевого. 

Водночас, очевидно, новина акцентує увагу на наративі просування учасників війни та формуванні «нової військової еліти». Якщо ж говорити безпосередньо про вибори саме до державної думи, то за підрахунками видання «Новая Газета», від партії «єдина росія» можуть балотуватися щонайменше 61 учасник війни проти України. З них 29 осіб перемогли у праймеріз в одномандатних округах, а 34 кандидати з військовим досвідом посіли перше або друге місце у партійних списках. Найбільше «учасників сво» здобули перемогу в московських одномандатних округах, де лідерами праймеріз стали шість кандидатів із військовим досвідом. Серед них є як чинні військовослужбовці, так і особи, представлені російськими медіа як «герої росії». 

У контексті попередніх заяв російського керівництва ця новина послідовно продовжує наратив про формування «нової еліти» з «учасників сво». При цьому важливо памʼятати, що такі результати далеко не означають їх автоматичне включення до остаточних виборчих списків. Перемога в праймеріз не гарантує висування кандидата, а самі результати використовуються насамперед як індикатор популярності та мобілізаційного потенціалу претендентів. Крім того, праймеріз виконує функцію насамперед мобілізації населення та підготовки до основної виборчої кампанії, виступаючи своєрідною процедурою «репетиції мобілізації». 

Як вже раніше зазначали експерти Української призми, стратегія інтеграції «учасників сво» до вертикалі державного управління в рф стикається з двома ключовими проблемами, зокрема обмеженою ефективністю їхньої адаптації до бюрократичного апарату та потенційним внутрішньоелітним напруженням. На цьому етапі можемо спостерігати, що на практиці йдеться про відносно обмежену кількість таких кандидатів, що ставить під сумнів реалізацію такої управлінської інтеграції. Це радше пропагандистська риторика Кремля, ніж повністю реалізована стратегія. 

Ситуація із дефіцитом палива в росії

Станом на червень 2026 року внутрішній ринок палива та пов'язана з ним логістична інфраструктура російської федерації зіткнулися із комплексною кризою постачання. Наростання диспропорцій між виробництвом нафтопродуктів та потребами внутрішнього споживача змусило як федеральні, так і регіональні органи влади перейти до тактики жорсткого адміністративного регулювання та ручного розподілу ресурсів.

Поточна ситуація є прямим наслідком успішного вогневого впливу на нафтопереробну галузь та хронічної деградації транспортних артерій, що вже дестабілізувало високий літній туристичний сезон та змусило промислові регіони перейти у режим екстреного накопичення резервів.

Отже, первинним тригером, що оголив глибину паливної кризи, стала інтенсифікація успішних українських атак із використанням БПЛА на ключові російські НПЗ. Прагнучи превентивно компенсувати обвальний дефіцит авіаційного пального на внутрішньому ринку, уряд рф запровадив повну заборону на його експорт терміном до кінця листопада 2026 року. Згідно з аналітичними даними компанії Vortexa, опублікованими агентством Bloomberg, зазначене ембарго спрямоване суто на стабілізацію внутрішньої інфраструктури і не матиме відчутного впливу на світові ринки. Росія не є ключовим гравцем у цьому міжнародному сегменті: у минулому році середньодобовий експорт авіапального з рф становив близько 30 000 барелів (менше 2% від загальносвітового обсягу), а за перші чотири місяці 2026 року на тлі системних уражень НПЗ цей показник скоротився до 28 000 барелів, причому основним покупцем виступала Туреччина.

Скорочення обсягів нафтопереробки в поєднанні з логістичним тупиком на залізничному та автомобільному транспорті миттєво спровокувало кризу постачання у південних та прикордонних регіонах. Найбільш критичний  дефіцит зафіксований на тимчасово окупованій території Луганської області, де через стрімке вичерпання запасів місцеве «міністерство палива, енергетики та вугільної промисловості» запровадило жорстке квотування. Відпуск палива на АЗС обмежено лімітом до 20 літрів в одні руки, причому заборона поширюється на найбільш затребувані марки – бензин АИ-95, АИ-92 та дизельне пальне. З метою недопущення формування приватних резервів населенням також повністю заборонена можливість заправки горючого в каністри чи будь-яку іншу тару.

Паралельно руйнування паливного балансу зафіксовано в окупованому Криму, що змусило місцевого «главу» регіону Сергєя Аксьонова оголосити про створення інтерактивної карти працюючих автозаправних станцій. Цей цифровий інструмент покликаний у реальному часі відображати наявність бензину та дизеля в розрізі кожного окремого муніципалітету, що фактично є публічним визнанням переходу регіону на карткову систему постачання палива. Ускладнення ситуації з бензином наклалося на загальний логістичний дефіцит на півдні росії.

Показовим є те, що симптоми паливної дестабілізації перестали бути локальною проблемою прикордонних зон та перекинулися на глибокий тил рф. Свідченням цього є екстрене розпорядження глави Кузбасу (Кемеровська область) Ільї Середюка, який зажадав від міністерства промисловості і торгівлі регіону перейти на щоденний моніторинг не лише фактичних запасів палива, а й наливних вантажів, які перебувають у дорозі. Порушення графіків постачання змусило керівництво цього сибірського промислового вузла розпочати формування довгострокових стратегічних резервів ГСМ на випадок тривалих переривів у забезпеченні. Таким чином, паливна система рф увійшла у фазу деградації ринкових механізмів, де утримання балансу можливе лише через жорстке адміністративне квотування, втрату валютної виручки від експорту та ручний розподіл залишків енергоресурсів між цивільним, промисловим та військовим секторами.

Петербурзький економічний форум

Головною медійною темою минулого тижня для росії став Петербурзький економічний форум. Не буде новиною сказати, що після початку повномасштабного вторгнення ПМЕФ фактично перетворився для кремля на майданчик із трьома головними функціями. Перша – пропагандистська, тобто демонстрація зовнішньої картинки для просування російської ідеї “альтернативи Заходу” та “багатополярного світу”. Друга – те, що можна назвати політичною самотерапієї, покликаною показати росіянам, що країна не перебуває в ізоляції. Третя – персональний майданчик для путіна, який традиційно використовує форум не лише для економічних заяв, а й для чергових зовнішньополітичних сигналів.

Офіційно кремль намагався представити цьогорічний ПМЕФ як доказ того, що “західна ізоляція провалилася”. На форумі справді були іноземні гості: президенти Узбекистану й Танзанії, заступник голови КНР Хань Чжен, представники Саудівської Аравії, зокрема міністр енергетики, а також окремі американські й німецькі учасники. При цьому в загальному коло учасників залишається практично незмінним. ПМЕФ уже давно не є тим майданчиком, яким він був до 2022 року, коли росія намагалася продавати себе як привабливий ринок для західного капіталу.

Особливо показовою стала історія з так званою “американською делегацією”. Російська пропаганда та посадові особи, зокрема помічник путіна з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков, намагалися активно хизуватися тим, що на ПМЕФ нібито приїде “офіційна американська делегація” вперше за багато років. Але дуже швидко ця картинка почала руйнуватися. Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що йому невідомо про направлення офіційної делегації США на форум і що, судячи з усього, не йдеться про високопоставлених американських чиновників. Тобто москва знову спробувала перетворити другорядний контакт на доказ ледь не політичного прориву у відносинах із Вашингтоном, але навіть у цьому випадку ефект вийшов радше протилежним.

З економічної точки зору цьогорічний форум не дуже відрізняється від попередніх років. Масштабних економічних або фінансових домовленостей, які б змінювали реальну ситуацію для росії, або ж покращували їх економічні чи навіть просто політичні позиції не відбулося. І це не дивно, з огляду на те, якою сьогодні є сама функція форуму.

Ще одним елементом, який необхідно виділити окремо, стала ситуація навколо участь голови центробанку росії на цьому форумі. Раніше Набіулліна традиційно брала в ньому участь як спікер. Цього року разу вона теж мала запланований виступ на економічній сесії, але неочікувано напередодні дня проведення ПМЕФ її участь була скасована. Цікаво й те, що тверду причину скасування схоже не погодили. Спочатку ми почули, що причиною відсутності голови центробанку стали похорони її радника, Алєксєя Можина. А пізніше представники прес-служби центробанку повідомили, що Набіулліна перебуває на лікарняному, і через це вона не зможе взяти участь у ПМЕФ-2026.

Зазначимо, що це відбулося саме на фоні попередньої інформації від Bloomberg про останню зустріч чиновників фінансового блоку з путіним та спроби переконати його зменшити військові витрати та подальшу відмову кремлівського очільника. Зазначається, що серед цих чиновників був й центробанк.

Переходячи до практичної частини форуму, слід виділити кілька суттєвих заяв путіна. У своїй економічній риториці він традиційно намагався просувати тезу, що російська економіка не просто витримала санкції, а нібито демонструє кращу динаміку, ніж Європа. Але в цьому плані нічого нового не відбулося. Практично всі путінські промови про економіку побудовані на демонстративному позитиві, де проблеми або замовчуються, або подаються як контрольований процес. Водночас реальна ситуація з російським бюджетом, зокрема дефіцит на рівні близько 6 трлн рублів, прямо демонструє межі цієї риторики.

У цьому контексті особливо важливою була заява путіна про нібито зниження залежності росії від нафтогазового сектору. За його словами, частка нафти й газу у ВВП скоротилася з 45–46% до 23%, а частка нафтогазових доходів у бюджеті – приблизно з 50% до 20%. Але на практиці проблеми російського бюджету й надалі прямо залежать від цін на нафту, дисконту на російську марку Urals, можливості продавати барелі на зовнішніх ринках та ефективності санкційного тиску. Саме падіння нафтових доходів і проблеми з експортом стали однією з причин майже катастрофічної бюджетної ситуації наприкінці 2025 — на початку 2026 року. Тому путінська спроба показати, що нафта й газ більше не є критично важливими для рф, виглядає радше як спроба заздалегідь знизити політичну вагу проблеми.

Політична частина виступів путіна на ПМЕФ очікувано показала повну незмінність російської позиції щодо війни. Реагуючи на відкритий лист Володимира Зеленського з пропозицією прямої зустрічі путін заявив, що наразі не бачить в цьому сенсу, звинуватив українську сторону в нібито “хамстві” та сказав, що спочатку мають попрацювати експерти, а зустріч можлива лише після підготовки довгострокових домовленостей. Саме у такий спосіб кремль пояснював небажання організовувати двосторонню зустріч на найвищому рівні весь попередній рік. Не повинно дивувати й те, що загальна ситуація навколо переговорів та путінської позиції залишається незмінною.