Російське громадянство по «праву землі» - елемент гібридної війни чи новий електорат для «Єдиної Росії»?

30 грудня 2016 року, напередодні новорічного звернення російського президента до народу, в базі даних російської Держдуми було зареєстровано законопроект № 69201-7 під розлогою назвою «О внесении изменений в Федеральный закон от 31 мая 2002 года № 62-ФЗ «О гражданстве Российской Федерации» и в Федеральный закон от 25 июля 2002 года № 115-ФЗ «О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации» в отношении носителей русского языка».

      Його співавторами стало аж 11 російських депутатів, серед яких слід відмітити колишнього прокурора Криму та свідка мироточивих погрудь російських царів Наталію Поклонську, більше відому як «Няш-мяш», а також директора Інституту країн СНД Костянтина Затуліна. За довгою назвою поданого законопроекту, ховається короткий зміст – «спрощення отримання російського громадянства». При цьому автори не приховують, що розробили його в зв’язку із дорученням самого Володимира Путіна, яке він дав ще в далекому 2012 році, коли опальний український президент В.Янукович направо і наліво призначав на керівні посади в Україні російських «агентів впливу».

Не дивно, що Затулін та Поклонська навіть цитують в пояснювальній записці російського «імператора»:

«Поручаю разработать ускоренный порядок предоставления российского гражданства нашим соотечественникам, носителям русского языка и русской культуры, прямым потомкам тех, кто родился и в Российской империи, и в Советском Союзе. Тем, кто хочет переехать на постоянное жительство в нашу страну и, соответственно, отказаться от своего сегодняшнего гражданства».

      Одним із нововведень, які закладені в цей закон є узаконення давньої ініціативи К.Затуліна щодо отримання російського громадянства по «праву землі». Для повного розуміння слід зазначити, що запропоноване «право землі» (латинню – jus soli), це принцип набуття особою громадянства за місцем народження, незалежно від громадянства її батьків. Саме «право землі» набуло поширення у феодальну епоху, та домінувало у Європі до кінця 18 століття. Теоретично основною ідеєю цього права є намагання держави збільшити чисельну кількість свого населення шляхом залучення до громадянства іммігрантів. Та які цілі переслідує цим законопроектом саме Російська Федерація на даному етапі, спробуємо розібратись виходячи з кількох диспозицій.
      Аналізуючи, даний законопроект слід виділити кілька ключових тез :

• нові законодавчі ініціативи значно розширять критерії, зокрема потрапляння в групу потенційних російських громадян так званих «носіїв російської мови» («носителей русского языка»), які отримають можливість спрощеного отримання російського громадянства;
• вперше в історії Росії групу «носіїв російської мови» хочуть розширити за рахунок прямих нащадків осіб, що народились не лише на території РФ, колишнього СРСР, але й КОЛИШНЬОЇ РОСІЙСКОЇ ІМПЕРІЇ;
• претендентів на отримання дозволу на проживання або громадянство РФ в якості «носіїв російської мови» хочуть звільнити від необхідності надавати довідку про відмову від іноземного громадянства.
• європейські та зокрема польські медіа побачили в цьому законопроекті пряму загрозу особистій безпеці власних країн та зазіхання на суверенітет держав, що безпосередньо межують із непередбачуваним російським сусідом. На їх думку особи, що проживають на території ЄС, для прикладу в Польщі можуть бути використані Росією як привід для втручання у їх суверенні права під приводом захисту російських громадян, які проживають на території нашого західного сусіда. Видання jagiellonia.org із посиланням на «Радіо вільна Європа/Радіо Свобода» зокрема вважає, що

цей законопроект є елементом гібридної війни РФ, який має створити передумови для АНЕКСІЇ ПОЛЬЩІ!

      В якості доказів вказують, що отримання російського громадянства відповідно до запропонованих нововведень буде спрощено не лише для мешканців України, Білорусі, Грузії чи Казахстану, але й водночас громадянин балтійських країн, Польщі та Фінляндії, які в минулому входили в склад Російської імперії.  Більше того «Радіо Вільна Європа» зазначає, що вказаний вище законопроект, який було зареєстровано в Держдумі РФ створює Путіну можливість втручання у справи російських сусідів під приводом «захисту громадян РФ». Аргументом подається приклад 2008 року, коли під час початку російсько-грузинської війни більшість мешканців Абхазії та Південної Осетії володіла російськими паспортами. На думку видання таким чином Росія намагається відтворити колишню імперію. 

Версія бесумнівно цікава, ймовірно актуальна для Європи, в переважній більшості для безпосередніх сусідів РФ, але на нашу думку достатньо спірна. 

      Для початку спробуємо оцінити декілька аспектів:

1. Скільки громадян ЄС з числа, так званих, «носіїв російської мови» ризикнуть відмовитись від ситого та забезпеченого європейського життя, позбутись громадянства країн ЄС, яке вони отримали та кинутись в «мутний омут» російського громадянства?
2. Наскільки реальним може бути вторгнення РФ в країни ЄС, навіть під формальним приводом захисту інтересів власних громадян?
3. На яку відповідь від ЄС та НАТО наразиться РФ в разі посягання на суверенітет країни-члена Північноатлантичного Альянсу?

      Відкинувши міфи породжені російською пропагандою та, оцінивши реальність реалізації імперських амбіцій теперішньої РФ, ослабленої не лише санкціями ЄС та США, але й активним вливанням коштів у різноманітні «афери Путіна», такі як Крим, породжені РФ квазіреспубліки (хронологічно починаючи від Придністров’я закінчуючи терористичними осередками, так званих, ДНР/ЛНР), сирійська кампанія – важко уявити звідки ж РФ візьме ресурси для нового фронту, на якому їй будуть протистояти дедалі чисельніші війська НАТО та країн ЄС. Також

навряд чи слід очікувати «масово навернення» європейців в російське громадянство, які, раптом прозрівши, вирішать повторити ганебний шлях Жерара Депардьє та компанії інших невдах.

      В пошуках підтексту даного законопроекту, ми дійшли до висновку, що найбільш ймовірно слід погодитись із точкою зору відомого російського політолога та політичного географа Дмитра Борисовича Орешкіна, яку він озвучив українському виданню «Апостроф». А саме йдеться про те, що цей законопроект повинен залучити додатковий електорат для чергових виборів в РФ, які відбудуться в 2018 році. 

      Зокрема, достатньо логічними звучать аргументи на користь того,

що «Єдиній Росії» дуже вигідно мати електоральний резерв на території «псевдореспублік».

      Тобто, не визнаючи офіційно «республіки», Росія тим не менше має забезпечити право «новоприбулих» громадян РФ проголосувати та прийняти участь у виборах президента східного сусіда, як це для прикладу відбувається в Придністров’ї чи Абхазії. Очевидно, що ніхто і ніколи не перевірить скільки в ДНР/ЛНР виборців і тим більше як вони реально проголосували. Тому питання 101% підтримки Путіна тут -  «взагалі не питання». 

      Зважаючи на появу різного компрометуючих матеріалів, на кшталт викривального фільму Навального про маєтки Д.Медвєдєва, електоральна ситуація на даний час в РФ виглядає достатньо неоднозначною, і насправді кілька мільйонів голосів (Д. Орешкін вказує число від двох до трьох мільйонів) виборців можуть внести достатні корективи у виборчий розклад. Слід нагадати події нещодавнього минулого, коли в ході проведених у 2016 році виборів до Держдуми РФ лише в окупованому Криму «Єдина Росія» задекларувала 70-ти відсоткову підтримку. Але насправді ніхто ж не знає чи дійсно ці кілька сотень тисяч голосів на користь правлячої партії в РФ були реальними, адже зовнішніх спостерігачів не допускали до процесу проведення виборів. І ймовірно кремлівські маріонетки в Криму могли «намалювати» і 120% відсотків підтримки, проте провладні політтехнологи оцінили, що краще мати «візуально допустимий» результат, ніж апріорі спірний. 

      Також слід згодитись із тим, що якщо РФ була б зацікавлена у поверненні до лона російських громадян кваліфікованого людського ресурсу, то

подібного роду ініціатива «носіїв російської мови» не дає будь якого видимого фінансового посилу для цієї категорії осіб, не визначає якихось видимих бонусів для таких категорій осіб.

      Поодинокі репатріанти, які гіпотетично можуть з’явитись, або навіть будуть штучно створені для надання видимості зворотної хвилі міграції, навряд чи стануть загальним трендом, не зважаючи на всі потуги російського пропагандпрому, про що зокрема йдеться в нашій статті "Черговий фейк від Кремля - росіяни залишають ЄС в масовому порядку!"

      Не позбавлено логіки і припущення, що цей хід із громадянством свідчить про усвідомлення кремлівською клікою неможливості відновлення колишнього СРСР. Тобто імперські амбіції було ймовірно обмежено усвідомленням неможливості взяти під контроль та поширити вплив на нові території. Тепер, ймовірно, російською стороною акцент буде зроблено на посилення впливу партії «Єдина Росія» в електоральному полі РФ за рахунок новоявлених виборців, волевиявлення яких ніхто і ніколи не зможе перевірити. Водночас, як вірно підмічає пан Орешкін, при такому «розкладі» Україна також може отримати певні дивіденди, оскільки мешканці тимчасово окупованих території проголосувавши на виборах РФ як громадяни цієї країни де-юре позбавляються права голосувати на українських виборах.

Путін в погоні за кількома мільйонами голосів «гіпотетичних виборців» водночас може втратити вплив на українські вибори, які рано чи пізно відбудуться і найбільш ймовірно, що не по сценарію Кремля, а за українськими законами.

      Тут справа буде за відповідними силовими та спеціальними органами України, які зможуть відокремити «насіння від полови» та не допустити до виборчого процесу в Україні осіб, які реалізувались як «новітні громадяни РФ». 

     Отож, підсумовуючи викладене вище, хочемо залишити на Ваш розсуд, що саме стоїть за описаною законодавчою ініціативою пана Затуліна з інституту неіснуючого де-факто СНД та «мироточової» пані Поклонської. Чи дійсно це складовий елемент гібридної війни Російської Федерації чи намагання отримати віртуальний електоральний резерв для правлячої партії в Росії, яка поступово втрачає популярність, чи можливо істина в іншому?