Кому потрібна напруга в українсько-польських відносинах? «Здолбунівський Пробіг - 2017», який міг стати черговим конфліктом…

На фоні триваючої «війни пам’ятників», що шириться територіями Східної Польщі та Західної України, і яка очевидно не може проводитись без активної підтримки третьої сторони (йдеться про російську присутність), наприкінці лютого 2017 року на Рівненщині, а саме у місті Здолбунів могла мати місце подія, яку навряд чи оминули б увагою російські ЗМІ.

      Мова йде про підготовку до проведення та званого «Пробігу пам'яті польських «проклятих солдатів» під назвою «Вовчою стежкою».  Місцевим ініціатором даного заходу виступила Рівненська обласна організація «Культурно-просвітницький центр ім. Тадеуша Чацького», яка 20.01.2017 року направила на адресу голови Здолбунівської районної адміністрації листа із клопотанням про проведення забігу під назвою «Вовчою стежкою». При цьому в даному листі не згадується про те, що йдеться про вшанування саме «проклятих солдатів», окремі постаті яких неоднозначно трактуються в українському суспільстві. Натомість вже 03.02.2017 та 07.02.2017 року Директор «Культурно-просвітницького центр ім. Тадеуша Чацького» Олександр Радіца на своєму профілю у мережі «Facebook» розпочав поширювати два плакати, які промовисто свідчили про ціль забігу – Вшанування «Проклятих солдат».

      Тим більше, «місцевим організатором» даного заходу було вказано і Здолбунівську районну державну адміністрацію, яка не лише не давала жодного дозволу не проведення заходу, а й навіть не знала, що вона стала «співорганізатором заходу».
      Головним ж організатором даного заходу виявилась польська організація «Свобода і Демократія», яку створив та тривалий час очолював польський політик Міхал Дворчик. На той час він був депутатом Сейму РП та керівником Комісії Сейму РП по зв’язкам із поляками за кордоном. Водночас слід відмітити, що особисто Міхал Дворчик керував рядом підкомісій в польському парламенті, насамперед йдеться про «надзвичайні підкомісії Сейму Польщі», які скликались для розгляду проектів резонансних законів РП - «Про встановлення Національного дня пам’яті мучеництва кресов’ян», «Про встановлення 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду здійсненого ОУН-УПА над польськими громадянами Східних Кресів Другої Речі Посполитої». Особисто М.Дворчик максимально доклався до прийняття польським парламентом у липні минулого року «Резолюції Сейму Республіки Польща у справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках».

Видається логічним, що керівництво організації «Свобода і Демократія», яке залишається в сфері впливу засновника та колишнього їх очільника, а тепер польського політичного діяча, повинно було б усвідомлювати негативний резонанс, який може викликати в розбурханому українському соціумі проведення на території України заходу, який вшановуватиме спірних з української точки зору «польських героїв». 

      Лише завдяки активній позиції громадськості та адекватному реагуванню керівництва району 13 лютого 2017 року Голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, направив на ім’я Директора «Культурно-просвітницького центр ім. Тадеуша Чацького» Олександра Радіци інформування про недоцільність проведення даного заходу та неможливість підтримання державною адміністрацією заходів, які загострюють увагу на непростих українсько-польських історичних відносинах та можуть призвести до конфліктних ситуацій.

      В подальшому стало відомо, що зі своєї сторони директор «Культурно-просвітницького центр ім. Тадеуша Чацького» Олександр Радіца, запевнив керівництво Здолбунівської районної державної адміністрації у тому, що запланованого на 26 лютого 2017 року пробігу не відбудеться. Приємно, що вдалось уникнути конфліктної ситуації, яку могли б використати у інформаційно-пропагандистській агресії російські спеціалісти з питань дестабілізації відносин між Україною та Польщею, але залишається ряд питань…

• невже поважні польські політики чи їх підконтрольні організації не усвідомлюють ризики від проведення подібного роду заходів на територію України, яка вже третій поспіль рік протистоїть гібридній війні Росії? 
• невже польська сторона може собі хоча б на мить уявити проведення на території Польщі аналогічного заходу, який вшановував би українське підпілля ОУН чи УПА? 
• невже польські організації, що діють в Україні не усвідомлюють, який привід для створення конфліктної ситуації та погіршення непростих польсько-українських відносин вони дають? 
• невже змагання за польський праворадикальний електорат в окремих польських політиків, гучні заяви про С. Бандеру та ОУН-УПА, поступово входять у фарватер російської інформаційної агресії? 

      Багато ще можна наводити подібних «невже», але як вірно підмітило керівництво Здолбунівської РДА в цей непростий відрізок історії Україні та Польщі слід зосередити увагу на «заходах, що посилюють дружбу двох народів, в багатосотлітніх стосунках між якими можуть мати місце й неприємні моменти, а не роз’єднують нас».