Про білоруських партизанів та вдячність українців

Коли ці заголовки тільки почали з'являтися у ЗМІ, вони мені відлунювали чимось з часів Другої світової, таке, з радянського шкільного підручника чи то історії срср, чи русліт: «Білоруські партизани пустили під… укіс? три чорти! черговий військовий ешелон». Картинка виникала цілком зрозуміла і звична з дитинства, з дитсадочку 80-их, та усіляких там радянських правовірних журналів «Мурзилка», «Веселі картинки» чи «Малятко», який, до речі, був україномовним. Картинка була така: бородаті дядьки у волохатих шапках з косою стрічкою та у шубах, притримуючи автомати ППШ на грудях, підривають паровоза с фашистами сіро-зеленого кольору.

Але реальність була іншою. Це на протязі 2022 звичайні білоруські мужики виводили з ладу шляхове господарство компанії «БЧ». Тут мені відразу згадуються білі у тонку смужку пачки болгарських цигарок БТ, але то – БЧ. Розшифровується як БЕЛАРУСКАЯ ЧЫГУНКА. Тобто – білоруська залізниця. Чыгунка перекидала у цьому році багато російських військ та зброї, й це не подобалося нормальним білорусам. І вони йшли собі у вільний час до чыгунки та робили так, щоби потяги з окупантами не їхали.

Але ясно, що так не буває до безкінечності. Трьох спіймали і присудили вчора від 21 до 23 років позбавлення волі. Дмитро Равіч, Денис Дікун та Олег Молчанов – мені здалося, буде добре, якщо ми знатимемо їхні імена. Вони там терористи, зрадники великої вусатої тарганячої батьківщини й усіляке бла-бла-бла. Але то там. А тут, у нас, та для нас, я вважаю, що це герої України, нехай і без орденських посвідчень. Бо кожна нормальна людина нині воює на цій війні на нашому боці, бо, здається, що то вже війна людства проти сатани. Та в кожної людини, якщо вона людина, свій фронт у цій війні і своє місце на цьому фронті, і справа тут набагато ширша за ЗСУ, Бахмут і «петріоти» з «хімарсами», хоча особисто я люблю «зузанни» та «піони».

Я, до речі, маю що сказати про велетенські терміни ув'язнення героїв партизан. Бо я на власні очі бачив, що таке сфабрикована гебнею фальшива справа терористів. Це було ще у януковицькій Україні. Комусь треба було вирішити свої питання. Було організовано штучну справу про тероризм, що набула тоді широкого резонансу. Фігурантам світило не те що від 21 до 23, а пожиттєве ув'язнення. Бенефіціари були на самій горі, тому справу ніяк не вирішували та не розрулювали, кого би не намагалися підключати. Здавалося, що це кінець усьому. А мій родич був фігурантом – головним ікспертом-терористом!

Але прийшла Революція Гідності, Янукович чкурнув до Ростова, та любовно виліплений з гівна і палок палац януковицького правосуддя завалився – з гуркотом та смородом. Із дивовижною швидкістю людей, яких просто схопили на вулиці і призначили терористами, відпустили за відсутністю складу злочину. Бо справа трималася тільки на злочинності тієї системі.

Отже, я хочу сказати білоруським партизанам як людина, яка в темі: дуже довго ви не сидітимете, стопудово. Максимум – рік-два, доки триматиметься тиранія Лукашенка. Їжакові вже зрозуміло, що довго вона не втримається та піде у кільватері путіна за відомою адресою. Щойно завалиться цей косплей-рейх і Лукашенка скинуть, ви з дивовижною швидкістю опинитеся на волі, й тоді речі та поняття, хто де і хто чий, займуть правильні місця, згідно з купленими квитками. Та тоді й вільна Білорусь визнає той подвиг, що зробили ці люди. Так, як сьогодні його визнає та шанує Україна, яка воює.

Бо така вже фізика у Всесвіті – рано чи пізно речі займають свої законні, правильні місця. Бо, як я запам'ятав, подивившись одного разу п'ять сезонів «Секретних матеріалів» без зупинки – істина десь там. А БЕЛАРУСКАЯ ЧЫГУНКА, можливо, колись ще дасть цим людям відомчі нагороди – хто зна. В Бога надзвичайне почуття гумору, як ми всі пам'ятаємо.

Дмитро Томчук, підприємець, співзасновник проекту бойових дронів Punisher UAV (сторінка у FB)