Нова білорусько-російська калійна війна

Знову жовтень і знову затримання російських «калійників» у Мінську. Отож, у Мінську відбулося давно очікуване та неждане затримання людей, безпосередньо пов'язаних з «Уралхімом» (точніше «Уралкалієм»). Цього разу під роздачу потрапили колишній співвласник «Уралкалію» Дмитро Лобяк і колишній топ-менеджер цього підприємства Євген Шавель. Обидва – в чудових стосунках (і особистих, і ділових) із теперішнім власником «Уралхіму» Дмитром Мазепіним. Усі троє разом навчалися у мінському суворовському училищі. І, що смішно, з ними Лукашенко пов'язував сподівання завершення стару війну «за об'єднання» калійних активів.

Пікантності ситуації додає той факт, що у 2013 році, теж у жовтні, на тлі інтенсифікації «інтеграційних процесів» (тоді Москва вперше зіграла у гру «допомоги з новими санкціями проти Лукашенка – отримай інтеграційний бонус») заарештовували російських «калійників». Керівника «Білоруської калійної компанії» (БКК – СП «Білоруськалію» та «Уралкалію» зі збуту добрив) Владислава Баумгертнера затримали у серпні, а в жовтні з Москви білоруське КДБ намагалося викрасти менеджера «Уралхіма» пана Самойлова.

В обох випадках офіційні претензії полягали в економічній сфері – сплаті податків і мит. Насправді йшлося про інтеграцію та політику.

Для розуміння ситуації розпочну здалеку.

Білорусь і Росія разом контролюють до 30% світового ринку калійних добрив. У Білорусі працює «Білоруськалій», у Росії – «Уралкалій» та «Сільвініт» (сьогодні вони об'єднані в «Уралхім»).

У далекі 2004-05 роки сторони вирішили уникнути конкуренції та створити спільне підприємство зі збуту продукції. Так виникла ЗАТ «Білоруська калійна компанія», де формально акції розподілили 50/50, але насправді Мінськ за рахунок нехитрих маніпуляцій отримав трохи більше, та й офіс БКК був у столиці Білорусі.

«Уралкалієм» на той момент володів Сулейман Керімов, який на початковому етапі демонстрував дружбу з Олександром Лукашенком. Але ігри у спільний збут йому не надто подобалися. Він намагався домовитися про купівлю «Білоруськалію», або злиття з «Уралкалієм». Але спочатку Лукашенко запросив надто багато, а 2007-го взагалі відмовив у прийомі. Того ж 2007 року білоруська влада спробувала налагодити відносини із країнами ЄС і вийти з-під санкцій (так, хто не знав, санкції проти Білорусі – це не новина).

Керімов, мабуть, образився. А у нього у власності була така дрібниця як «Національні телекомунікації» - компанія, яка володіла мережами кабельного ТБ і мала частки в НТВ і «Першому каналі» російського телебачення.

Як ви здогадалися, медійні атаки на Лукашенка були справою техніки, тим більше, що санкцію Кремля на такі ігри було отримано. І вже ближче до 2010 року (року виборів президента) активно ходили чутки про інтерес Керімова до білоруської політики. Опозиційної.

У грудні 2010 року відбуваються вибори, протести, арешти активістів, включаючи всіх альтернативних кандидатів у президенти. Білорусь під санкціями, РФ фактично купує членство Мінська в митному союзі та розпочинає тиснути далі. Обговорюють так звані союзні інтеграційні проекти. Більшість з яких полягає в об'єднанні низки промислових активів. МАЗ і КАМАЗ, «Білоруськалій» та «Уралкалій» та інші. Перед цим Керімов заводить у БКК свій менеджмент. І щоби Мінськ був більш зговірливий, розпочинає прикривати схеми, що дозволяли залишати більше прибутку від реалізації в Білорусі, ніж відправляти до РФ.

Далі були арешти, політичний скандал між Мінськом і Москвою. ЗАТ БКК ліквідовано, але на її місці створено ВАТ, чиї акції розділені між трьома білоруськими державними компаніями. А що Кремль? Кремль змушений був викупити Баумгертнера. А Керімов змушений був продати «Уралкалій» Дмитрові Мазепіну. на якого Лукашенко покладав велику надію. Як ніяк є «білоруське коріння», а його ключові партнери (ті самі однокласники зі суворовського училища) так і зовсім мають два паспорти – білоруський і російський.

Далі був 2014 рік, Москва не змогла повністю реалізувати план «новоросії» та були «мінські домовленості». А Білорусь раптово вигулькнула як «майданчик» для перемовин, і Лукашенко став «рукопотискним» на Заході.

Час минав, Мазепін «не виправдав сподівань» - відмовився працювати через БКК, хоча на початковому етапі висловлював готовність. Більше того, у 2018-2020 роках «Уралкалій», який сам любить пограти на зниженні ціни, звинувачував «Білоруськалій» у демпінгу. І це (о, несподівано) підхопила низка білоруських опозиційних видань. А по мінській політичній тусовці пішла чутка про Мазепіна та його інтерес в опозиційному русі.

Потім був 2020, знову санкції. У тому числі щодо БКК і Білорусі. Але паралельно з цим були проблеми з логістикою – єдиним варіантом для експорту невдовзі стала російська територія. Ідеальний варіант для «Уралхіму» та нової спроби об'єднання. Більше того, після 2022 року активи Мазепіна начебто потрапили під санкції. Але варто згадати горезвісну «зернову угоду». Однією з умов РФ було виведення з-під санкцій саме виробників добрив. Що й було зроблено – у США санкції не скасовували, але просто видали Generl License 6, яка на пів року виключала всі (!) добрива з режиму санкційних обмежень. Сьогодні діє пролонгація документа за номером 6D, підписана 24 червня. З імовірною появою у 2025 році документа під номером 6Е.

Спроби Мінська вписатися в зернову угоду транзитом через свою територію в обмін на аналогічне рішення щодо Білорусі були безуспішними. Не без допомоги РФ. Щойно дипломати Лукашенка заявляли про ініціативу чи були близькими до підписання якогось меморандуму, до Білорусі влітали російські ТУ і запускали ракети по Україні. Так було у липні та вересні 2022 року.

Таким чином, «Уралхім» не під санкціями, «Білоруськалій» - під. Мазепін веде роботу з примусу до злиття. Але втручається КНР і в 2023 році фактично рятує незалежність білоруської «калійки», зменшивши імпорт продукції «Уралхіму» у 2,5 рази та замінивши її постачанням із Білорусі. На початку 2024 року схема не повторилася – у Мінську вирішили що «впіймали Бога за бороду» та не виконали «домашнього завдання з Пекіна», яке стосувалося зміни політики, серед іншого. В результаті на китайському напрямку для білоруських «калійників» перші 6 місяців 2024 року стали провалом. А тут ще й обмеження у перевезеннях залізницею (виявляється, у РЗ буває дефіцит локомотивів). Словом, нова спроба примусу до злиття.

Але, як і у 2013, повіяв свіжий вітер. Після демонстрації готовності прислухатися до партнерів, КНР різко активізувала свою присутність у Білорусі. А в Україні (знову паралелі) запахнуло початком мирних переговорів. Та й Мінськ знову намагається розпочати гру у «нормалізацію» відносин зі сусідами.

Чинники зійшлися. І deja vu – у Білорусі знову жовтень і знову заарештовують великих бізнесменів, пов'язаних із російською калійною галуззю.

Словом, гра розпочалася. Далі буде веселіше

Ігор Тишкевич, сторінка у FB

На фото зі сайту reform.news: колишній топ-менеджер «Уралкалію» Євген Шавель і колишній співвласник цього підприємства Дмитро Лобяк, яких затримали на вихідних. За інформацією видання "Наша Ніва", затримання пов'язане з ВАТ «Юрас-Ойл» - компанії з продажу промислової  хімії та добрив, і претензіями до бізнесменів, що «мають податкову природу».