Нова Історична Політика (НІП) Кремля – загроза для Європи

АНАЛІТИКА 11.01.2020 Коментарі 0

Ще кілька років тому здавалося, що встановлення пам’ятника Володимиру Хрестителю у Москві неподалік Кремля в охоронній зоні ЮНЕСКО та спекуляції на російсько-українських складних моментах спільної історії буде пріоритетом у діях Кремля. Проте вереснева резолюція Європарламенту, яка пов’язала початок Другої світової війни з пактом Молотова-Ріббентропа, та наближення 75-ї річниці перемоги над нацизмом суттєво змінили тактику РФ.


Грудневі «історичні відкриття» Володимира Путіна про «подаровані Україні споконвічні російські землі» та «графа Потоцького, який вигадав українців» (які залишилися без належної відповіді офіційного Києва) і потужний виклик політиці історичної пам’яті Польщі через звинувачення в антисемітизмі та співпраці уряду Другої Речі Посполитої мають спільне коріння та аматорське виконання. Якось одразу згадалися масштабні запозичення у кандидатській дисертації юриста Володимира Путіна, рівень історичного підходу схожий.

Але є інший фактор: на території Росії зосереджено чимало архівних документів (причому не лише російських або радянських), є політичне прагнення використати їх у власних інтересах та інформаційна машина, яка може рознести відповідний сигнал практично по всьому світу.

Тому можна говорити про появу Нової Історичної Політики Кремля, спрямованої на досягнення геополітичних цілей Росії щодо підважування ЄС зсередини та руйнування перспективи його розвитку.

Путіна помітно зачепила резолюція Європейського Парламенту, серед ініціаторів якої були Траян Басеску та Радослав Сікорський. Думаю, проблема не в тому, що батько Путіна воював з німцями, а у тому, що пам’ять про Другу світову у кремлівському форматі «Великої вітчизняної» є важливим компонентом державної ідеології РФ. «Побєдобєсієм» можна прикривати провали у державній політиці, використовуючи його як елемент консолідації нації. У Росії на це грошей не шкодують, чітко розуміючи перспективність інструмента.

Чому в епіцентрі «історичних відкриттів» Путіна опинилася саме Польща?

Цьому сприяє характер польсько-російських взаємин з 2010 року, коли під Смоленськом загинув літак Ту-134, на борту якого перебувала значна частина польської політичної та військової еліти. Відтоді  відносини між Москвою та Варшавою є напруженими, і шансів на їх суттєве поліпшення небагато.

Звинувачуючи у співпраці з Гітлером керівництво Другої Речі Посполитої, Путін намагається перекласти з СРСР відповідальність за пакт Молотова – Ріббентропа. Проте є ще один чутливий момент, про який у Росії добре знають.

Тема співпраці польського населення з нацистами у питанні знищення євреїв в окупованій Польщі не лежить на поверхні, проте є помітною. Трагедія містечка Єдвабне, де місцевих єврейських мешканців знищили їх сусіди-поляки, повоєнні єврейські погроми у Кракові та Кельце – це справді страшні сторінки історії Польщі. Схоже, у Кремлі намагатимуться використати цю тему вже в останній декаді січня, коли в музеї «Яд Вашем» зберуться учасники Світового форуму пам’яті жертв Голокосту.

Путін матиме там змогу  виступити з масштабною промовою, а ось його польському колезі Анджею Дуді  слова в бажаному обсязі організатори гарантувати не змогли, і тому він до Єрусалиму не полетить.

До речі, 27 січня у Польщі відзначатимуть 75-у річницю звільнення Аушвіца – Біркенау – справжньої фабрики смерті, одного з символів Голокосту в Європі, де загинули  понад  мільйон  європейських євреїв. Зрозуміло, що там Дуда буде і виступатиме.

Між іншим, Володимир Зеленський, наскільки відомо, дав згоду відвідати Ізраїль, проте вагається щодо візиту до Польщі.

Як видається, логіка Кремля полягає у тому, щоб створити додаткові лінії напруження у відносинах всередині ЄС.

Політика Польщі й без того викликає чимало нарікань серед країн Старої Європи, і килимове бомбардування європейського інформаційного простору на чутливу для багатьох тему може спричинити політичні кризи різного масштабу. Проте у Польщі ці дії, як не дивно, можуть спричинити консолідацію, до якої, зокрема, закликав Дональд Туск, лідер Європейської народної партії. Проте я не виключаю, що у Кремлі готують історичну «бомбу», використовуючи підвищений ювілейний інтерес до теми залаштункових подій Другої світової війни та підібравши документи підвищеної потужності.

Дозволю собі припустити, що зустріч у «Яд Вашем» Путін використає, щоб збільшити кількість запрошених на 9 травня 2020 року до Москви лідерів різних держав. Еммануель Макрон, Олександр Лукашенко та Беньямін Нетаньягу російську столицю з високою вірогідністю відвідають, Володимир Зеленський аналогічне запрошення отримає. У Кремлі намагатимуться зібрати якомога більше лідерів на Красній площі 9 травня, і докладатимуть до цього максимум зусиль.

Між іншим, тема співпраці з нацистами може стати важелем російського впливу на низку європейських лідерів, адже тут відзначилися чимало країн Європи.

Варто зазначити, саме проти балтійських держав може бути спрямована чергова історична атака Путіна, який намагатиметься використати у власних цілях інтерес до подій Голокосту, зокрема, у Литві. Непрості російсько-білоруські відносини останнього часу можуть породити хвилю спекуляцій на тему білоруського колаборанства з нацистами.

фото Reuters

Я б не виключав, що Путін вправно шантажує Еммануеля Макрона якимись раніше невідомими документами про «подвиги» режиму Віші, оприлюднення яких може завадити французькому президенту претендувати на роль політичного лідера Європи.

Очевидно, що трагічні події Другої світової можуть бути використані і для розхитування ситуації на Балканах.

Втім, не лише трагічні події Другої світової війни та їх тлумачення зараз перебувають  на озброєнні Кремля. У червні цього року виповниться 100 років Тріанонському миру країн Антанти з Угорщиною, умови якого в  Будапешті і зараз сприймають як національну трагедію.

Не складно здогадатися, що Путін, у якого вельми приязні стосунки з угорським прем’єром Віктором Орбаном, не скористається шансом додати напруження до угорсько-українських відносин.

Тож  Україні потрібно вже сьогодні запасатися аргументами та фактами.


Чи можна протидіяти Новій Історичній Політиці Кремля, яку просуває особисто Володимир Путін, спираючись на потужну пропагандистську машину? Шанси для цього є, але протидія передбачатиме відкритий діалог про болісні для багатьох європейських країн проблеми, втрати та трагедії, які залишили рани, що вкрай важко заживають. Однак спроможність протидіяти кремлівським маніпуляціям на тему історії є, за великим рахунком, тестом на зрілість та міцність спільних європейських цінностей. Або – якщо говорити зовсім прямо – запорукою розвитку Європейського Союзу, на руйнування якого спрямована путінська НІП.

 

 

 

 

   Євген Магда, Інститут світової політики

  оригінальний матеріал доступний за посиланням bykvu.com

ілюстративне фото  newsland.com

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com