Голі королі

Зачудовані пряничними містами Європи, наслухавшись про цінності свободи та демократії, ми, як справжні «діти природи», повірили їм.

Багато з нас повірили, що це справжні королі, одягнуті незгірш як на портретах Гольбейна, з ідеалами мало не героїв Гондору, а ми увіллємося в дружні обійми європейського братерства вільних народів.

Але довгі місяці війни якщо не розвіяли, то суттєво підкоригували ці ілюзії і переповіли по-новому знайому нам з дитинства казку.

Ми побачили, що насправді королі багатьох європейських палаців голі. Макрон – call-центр задушевних бесід, Берлусконі – старий імпотент, що вдає могутнього переговорника, Меркель – математичка, позбавлена логіки, Орбан – провінційний імперіаліст, Ердоган – ісламізована реінкарнація візантійського лукавства.

Папа Римський теж, як виявилося, дуже начитана людина, яка легковажно підманулася на Достоєвського.

Міжнародне право не працює. Щоби воно запрацювало і порушників було покарано, потрібна світова війна. Якої майже ніхто не хоче, окрім порушників цього права.

Зате працює економіка, особливо військова. Тобто, спершу військо, а потім дороги, по яких воно має їздити.

Західні університети дають погану освіту. Бо як можна штудіювати російське питання півсотні років на кафедрах та в інститутах і не вивчити патерни поведінки росіян? Чим займалися експерти з Russian studies, всі ті Think Tanks західних демократій, які консультували свої уряди та спецслужби, ще й нас повчали як правильно жити з росією?

Америка двадцять років товклася з якоюсь Аль-Каїдою, замість знищувати росію. Звісно ж, простіше утверджуватися на слабких, озброєних старою стрілецькою зброєю, ніж валити монстра, який накачується нафтогазовими та ресурсними анаболіками. Як ніж у масло впустити росію у Сирію і дозволити у себе під носом її союз з Іраном, а потім ловити санкціями дрібних виробників електроніки.

НАТО не готове воювати. Ні за нас, ні за себе. Воно буде готове, але ще не вже. Для росіі вони радше психологічна загроза, ніж фізична. Поки що.

Європейська економіка не здатна забезпечити сталий розвиток, раз роками фінансувала тих, хто загрожує майбутньому Європи.

Міжнародні інституції - моральні банкрути, які відмивають величезні кошти платників податків, а спроможні лише на стурбованість та суворі попередження.

Спорт - це політика, залежна від приватної чи державної олігархії, а його топ-функціонери лицемірять.

Культура – це політика, яка може вбивати, а європейські артисти та функціонери, які стверджують протилежне, лукавлять.

Західні філософи, які сьогодні пробують шукати містки поміж добром і злом, насправді виправдовують зло.

Карнавал голих королів.

Поміж є, звісно, і справжні. І ми повинні розгледіти тих справжніх. Справжніх друзів та союзників. Які виправдають наші сподівання та нашу кров.

Олег Яськів, проректор з науки УКУ, lиректор Центру Шептицького (сторінка у FB)