Білоруські репарації для України: чи не зарано ділити шкуру невбитого ведмедя – думки політиків та експертів

Наша держава зазнала та зазнає величезних збитків від співучасті Білорусі в російській агресії. Режим лукашенка своїм злочинним рішенням надати територію країни рашистським загарбникам для підступного нападу на Україну втягнув білоруський народ у процес спокутування провини, що може затягнутися на десятиліття. І тут мова не лише про фінансову складову, але й моральну. Білоруський інформаційний центр у Львові зібрав думки білоруських та українських політиків та представників експертного середовища щодо теми, яка зараз циркулює в засобах масової інформації та соцмережах, - про виплату репарацій Україні. Її понад місяць тому порушив волонтер Сергій Притула, який записав на відео доволі жорстке звернення. Відтоді тема репарацій з боку Білорусі отримала новий поштовх у колах експертів і політиків.

Насправді ж розмови у публічні площині про роль та юридичний статус Білорусі у повномасштабні війні проти України розпочали ще минулого року. Так, політолог та співробітник варшавського Центру східних досліджень Каміль Клисінскі, як писало німецьке видання DW всередині травня минулого року, однозначно вважав країну агресором: «Згідно з міжнародним правом, Білорусь є співагресором, тому що добровільно надала свою територію для російських збройних сил, щоби ті здійснили акти агресії проти України. Завдяки цій підтримці російські війська за два дні підійшли до Києва, взяли Чорнобиль та інші міста на півночі України».

Пан Клисінскі свою думку тоді аргументував тим, що Білорусь надавала свою інфраструктуру російській армії – з білоруської території летіли ракети на Україну, росія для нападу задіяла білоруську залізницю, медичну інфраструктуру та, ймовірно, паливо з Мозирського НПЗ.

У тій же статті DW йдеться, що надання своєї території для здійснення нападу однієї держави на іншу чітко кваліфікує як агресію резолюція Генеральної асамблеї ООН «Визначення агресії» від 1974 року. Окрім цього документу, Білорусь своїми діями порушила й інші. Про це виданню розповіла білоруська юристка-міжнародниця, експертка Білоруського Гельсінського комітету Катерина Дейкало.

«Надавши свою територію для нападу, Білорусь порушила низку своїх зобов'язань щодо України, зокрема, принцип незастосування сили або погрози силою. Крім того, у країн було укладено «Договір про дружбу, добросусідство та співробітництво», який виключає можливість агресії. Загалом агресія Білорусі визнана міжнародною спільнотою», - зазначала понад рік тому юристка.

Відтоді спливло понад рік часу, але режим лукашенка не відчув на собі всієї повноти тиску міжнародної спільноти. Не квапився і офіційний Київ. На міжнародному рівні Київ продовжує відносно пасивно себе поводити щодо режиму лукашенка. А всередині України щойно тепер розмови про відповідальність Білорусі вийшли на новий виток і з’явилася інформація про підготовку юридичних кроків.

Так, заступник директора Міжнародного центру протидії російській агресії Дмитро Громаков у білоруському проекті «Пара!» («Пора!» - укр.) нещодавно висловив сподівання, що український парламент прийме постанову про визнання Білорусі країною-агресором і цим поставить крапку у всіх хитаннях української еліти та політичного керівництва України щодо білоруського питання.

«Білоруси повинні навчитися відповідати, - каже Дмитро Громаков. – Білоруси не взяли на себе відповідальність за свою державу, за те, хто керує цією державою. У 20-му, з 1996 року вся боротьба білорусів за те, щоби повернутися до демократичних початків, які закладалися, існували з часів Великого князівства Литовського. Коли все це було суб'єктним і керувалося та були розвинені демократичні інститути, чомусь вирішили вибрати собі диктатора, підтримувати цього диктатора та не противитися цьому диктатору. Це питання відповідальності народу за долю своєї держави. Тому відокремлювати державу та народ чи країну неможливо та не можна. Україна 2004 року зробила перший крок до цього всього та за часів Помаранчевої революції, коли люди відстояли своє право вибору. Так, еліта тоді хитнулася, еліта пішла на третій тур і таким чином було збережено державу та було зроблено перший крок суб'єктивізації, зрощування державного апарату та народу – те, що записано в Конституції кожної країни, будь-якої – Білорусі в тому числі. Це те, що джерелом влади у країні є народ. Тому відокремити державу та народ неможливо. Як тільки ви це зробите, ви позбавляєтеся і держави, і народу. Тому питання солідарної відповідальності держави та народу він є базовим у цьому визначенні. А це означає, що ви повинні будете прийняти щонайменше вибачитись, заплатити за завдані Україні збитки у зв’язку з актом цієї агресії. І не боротися з цим, а знайти формат і форму того, як ми будемо, скажемо так, визнання своєї провини вести далі діалог і розвиватися всі разом».

За його словами, Білорусь може компенсувати завдані Україні збитки частиною активів флагманських підприємств. Наприклад, Україна могла би отримати частину корпоративних прав у великих підприємствах Білорусі, це дозволило би їм вийти з-під санкцій.

У Верховній Раді справді є проект закону про визнання Білорусі державою-агресоркою. Депутат українського парламенту, який входить у міжфракційне депутатське об’єднання «За демократичну Білорусь», Богдан Яременко у розмові з ведучим білоруського проекту «ПАРА!» (відео з 29-ої хвилини) виклав свої думки щодо можливих виплат репарацій Україні.

«Для того, щоби говорити про майбутнє українсько-білоруських відносин, Україні потрібно трошки більш активно себе поводити стосовно Білорусі, - вважає колишній дипломат. – Тому що одна ситуація, якщо білоруси якимось чином самі розберуться, інша справа, якщо це відбудеться з допомогою України. Одна справа, якщо лукашенко більше не спробує перетинати кордон і в історії залишиться тільки те, що зроблено, а не додадуться якісь нові темні сторінки. Інша справа, якщо він піде все ж таки на це безумство. Тобто сценаріїв є дуже багато і ситуація для цих розмов про репарації не сформувалася».

Богдан Яременко вважає, що Білорусь із 24 лютого 2022 року стала державою-агресором. Дії режиму лукашенка підпадають під визначення міжнародних конвенцій про надання території своєї країни для ведення війни.

«Я думаю, що там є більше, ніж тільки це. Але як людина, яка все ж таки – я вважаю себе відповідальним політиком, - що в жодному разі ми не повинні перекладати зараз, особливо на емоційному рівні, відповідальність із білоруської держави на білоруський народ. Бо оце мене лякає, що ми погіршуємо своє ставлення до білорусів вцілому. А це дуже неправильно, несправедливо. А решту питань – нам треба перемогти у війні. Зрештою, з ким нам вести переговори про репарації? Якщо ми не скинемо лукашенка, з нами ніхто ці переговори не буде вести ніколи. Він (лукашенко, - ред.) ніколи на це не погодиться. І ми не зможемо вести, тому що ми не визнаємо його легітимність. Прийде нова влада – яка вона буде, що це буде – цілком може буть, що це будуть люди і країна буде в такій ситуації, що навіть з міркувань гуманізму, з міркувань добросусідства треба буде свої підходи до цієї ситуації змінювать, спрощувать. А, можливо, ми знайдемо якісь форми співробітництва, якщо вони будуть запропоновані Білоруссю, які не будуть сприйматься як репарації, але тим не менше, які дозволять компенсувати ті великі збитки, які ми понесли через рішення Білорусі та нелегітимного президента лукашенка надати білоруську територію для атаки на Україну. Але я не бачу жодної практичної причини зараз говорить на цю тему. Зараз треба говорити – тема тільки одна в нас може бути: яким чином ми прибиремо лукашенка, яким чином ми викинемо його на смітник історії і відновимо демократію, свободу в Білорусі».

Народний депутат також згадав промову у стінах Верховної Ради Президента України в День Конституції. У ній Володимир Зеленський говорив трохи про Білорусь. За його словами, Перемога України означатиме і свободу та стабільність для Білорусі.

«От про це сьогодні треба говорити – як, чи готові ми допомогти білорусам повернути свободу, чи хочуть білоруси повернути свободу – до речі, про це теж треба говорити. Ну, в мене немає сумнівів у цьому питанні – вони є в інших людей в Україні – це треба пояснювать, показувать, що білоруський спротив існує, він реальний, є певні обставини у країні. Тим не менше є люди, які жертвують собою. Так само як в Україні, якщо говорять про протести, то цих жертв було аж ніяк не менше в Білорусі, ніж під час Майдану», - каже український парламентар.

Голова Народного антикризового управління (НАУ) і представник Об’єднаного перехідного кабінету демократичних сил Білорусі Павел Латушко переконаний, що допоки при владі лукашенко, розмови про репарації, контрибуції чи інші форми компенсацій не варто й розпочинати.

За його словами, ця тема не втрачає своєї актуальності та викликає бурхливі обговорення. Її білоруський політик вважає справді важливою. Він сформулював основні моменти та питання, без вирішення яких дискусії про компенсації так і не перейдуть з емоційної у практичну площину.

1. Допоки при владі лукашенко – розмов про репарації, контрибуції чи інші форми компенсації вести безглуздо. Лукашенко абсолютно точно нічого не компенсовуватиме Україні. І це потрібно чітко розуміти, щоби не мати ілюзій.

2. Ми виходимо з того, що лукашенка на момент вирішення питання про репарації при владі не буде. Якщо сам режим збережеться в особі, наприклад, наталії кочанової або ж на зміну лукашенкові прийде інший проросійський наступник чи російський ставленик – розмова про компенсації просто не має сенсу.

3. Говорити про репарації можна лише з цивілізованим демократичним урядом незалежної Білорусі, який, на відміну від росії та режиму лукашенка, поважає міжнародне право.

4. Щоби право на компенсації настало, потрібне рішення трибуналу, який і встановить відповідальність Білорусі за агресію. Поки що ми не бачимо, щоби питання трибуналу щодо Республіки Білорусь, де державу незаконно узурпував режим лукашенка, обговорювали так само широко та відкрито, як питання компенсацій.

5. Після проведення міжнародного трибуналу і зміни влади в Білорусі на демократичний уряд, він, дотримуючись норм міжнародного права, має виконати відповідні рішення трибуналу. Відповідно важливо починати обговорення питання не з кінця, а з початку.

Представник із закордонних справ Об'єднаного перехідного кабінету (ОПК) Білорусі Валерій Ковалевський у розмові з Білоруським інформаційним центром сказав, що своєчасність питання про виплати репарацій потрібно обговорювати. Адже є не лише режим лукашенка, а й війна, що триває, і в якій потрібно ще перемогти росію та повернути Україну в межах її територій 1991 року. .

«Мені здається, коли ми переводимо свою увагу на питання неактуальні, не теперішнього дня, то ми губимо енергію, фокус на те, чому сьогодні потрібно приділяти цю увагу», - каже дипломат.

Що стосується відповідальності Білорусі за участь у війні проти України, то цей факт беззаперечний, і він триває з 24 лютого минулого року.

«До сьогодні ця участь не завершена та залишається дуже важливою для росії. І також дуже шкідливою для України. Бо з території Білорусі як і раніше можуть загрожувати Україні новим наступом, Білорусь надає допомогу росії найрізноманітнішу: матеріальну, організаційну, політичну і пропагандистську. Постачає озброєння, боєприпаси, тренуються мобілізовані, надає медичні послуги. Тобто ми кажемо, що лукашенко майже повноцінно бере участь у цій агресії. Те, що дотепер не ввійшли білоруські війська на територію України – це заслуга виключно білоруського суспільства, яке до цього часу каже рішуче «ні» цій війні та не хоче брати участь у цьому. І саме антивоєнний настрій білорусів спинив участь білоруських військових власне у бойових діях на території України», - сказав співрозмовник БІЦу.

Представник Об’єднаного перехідного кабінету демократичних сил Білорусі також виклав своє розуміння понять «держава Білорусь» і «білоруське суспільство».

Участь у війні режиму лукашенка відбувається всупереч волі білоруського народу, переконаний Валерій Ковалевський. Бо «люди цього не хотіли», з ними про це не радилися. І ті, хто цьому противиться, зазнають покарань.

Він також згадав інші форми спротиву білорусів проти агресії та форми допомоги від білорусів на користь українського народу. А це і протести, що вибухнули одразу після початку російської агресії, дії рейкових партизанів, які спробували зупинити російські ешелони, пошкоджений літак А-50, після якого з Білорусі перестали злітати МіГ-31, робота «народної розвідки» у вигляді проекту «Білоруський Гаюн», білоруські добровольці у складі ЗСУ, волонтери, що залишилися в Україні, та допомагають усім можливим. А також фінансову та гуманітарну допомогу білорусів для перемоги у війні проти росії та політичну підтримку Світлани Тихановської і демократичних сил Білорусі на всіх можливих світових майданчиках.

«Якщо враховувати, що в білорусів на сьогодні нема своєї держави фактично – у тих білорусів, які опинилися за кордоном, то допомога, яку надають білоруси Українській державі, українському народу – вона доволі значна. Якщо порівнювати з іншими країнами, які мають ресурси, мають свої бюджети, податки та мають можливість організовувати це все, то я не буду соромитися сказати, що вона вельми значна. Можливо, вона перевершує допомогу від деяких інших країн. І звичайно наша моральна підтримка – вона повсюди з вами. Ми поділяємо ваш біль, ми з вами та будемо разом до Перемоги. І, сподіваюся, що й опісля Перемоги… Коли буде бажання української сторони обговорити це питання (репарацій, - ред.) Тоді, коли для цього буде насправді правильний час, коли ми всі будемо до цього готовими, то звичайно, ми сядемо за стіл перемовин і будемо обговорювати те, що було зроблено поганого, але будемо також оцінювати те, що було зроблено доброго», - пояснив свою позицію Валерій Ковалевський.

Представник ОПК також сказав, що питання репарацій оговорювали в Офісі Світлани Тихановської, але не у всіх є однакова позиція щодо репарацій. Можливо тому, що це питання «не сьогоднішнього дня». Адже є більш нагальні виклики, що стоять перед демократичними силами: розміщення ядерної зброї в Білорусі, передислокація «вагнерівців», поступове поглинання країни росією, як незалежної держави й окремої одиниці. До цього клубка проблем Валерій Ковалевський додав і внутрішньополітичну кризу у своїй країні, де тривають репресії, щодня арештовують людей, у тому числі за підтримку України.

«Питання репарацій ми на сьогодні не можемо розглядати як термінове, тому що нам потрібно пройти дуже довгий шлях до того, щоби ми насправді розглянули це питання та обмінялися думками... Це питання може бути поставлене українською стороною перед Білоруссю, яка залишається такою, якою є зараз – режим лукашенка, диктатура антиукраїнська. Чи це демократична Білорусь, з якою можна розмовляти, з якою можна домовлятися, яка буде абсолютно зацікавлена в тому, щоби розбудовувати нові відносини з Україною. Тож навіть коли переможе Україна, але в Білорусі ще не відбудуться зміни, то постановка цього питання, скажемо так, буде на майбутнє. Коли ж це буде демократична Білорусь, то звичайно, ми відгукнемося одразу, і ми будемо готові сісти за стіл перемовин», - каже співрозмовник БІЦ.  

Валерій Ковалевський також виклав своє розуміння трактувань про те, чи вважати Білорусь окупованою росією та чи не знімає це з неї відповідальність.

«Ми говоримо про це не з точки зору, що це нас звільнить від відповідальності за ті дії, що вчиняв режим. Ми говоримо це для того, щоби підкреслити, що режим нелегітимний, і що його повинні відмовитися визнавати усі країни цілковито. Сьогодні це невизнання часткове. І воно поверхневе... Нам не потрібно відмовлятися від відповідальності. Нам потрібно визнавати те, що відбулося. Нам потрібно буде обов’язково проводити роботу далеко більш складні, ніж репарації – це примирення з українським народом. Нам потрібно буде просити пробачення за те, що відбувається сьогодні, що відбувалося до цього з території Білорусі. Нам треба буде розуміти краще один одного в розумінні того, хто ми такі та чого би ми хотіли. І разом з тим вибудовувати абсолютно нові відносини між нашими державами. Тоді, коли для цього настане потрібна пора. Тому репарації, вважаю, це тактичний момент у наших відносинах. Набагато серйозніші, складніші та доленосні завдання стоятимуть перед білорусами й українцями, коли закінчиться війна, це те, щоби наші народи насправді були близькими, щоби це були партнерські взаємини, а не холодні відносини сусідніх народів, які з підозрою ставляться один до одного, конкурують у чомусь. Вважаю, що Білорусь і Україна будуть зацікавлені в тім, щоби вибудовувати новий формат відносин, що зблизить нас значно глибше, ніж просто вирішення питання репарацій», - розповів політик.    

У межах всеукраїнської дискусії про вимоги України до Білорусі щодо репарацій за співучасть режиму лукашенка в російській агресії свої думки висловив і співзасновник Білоруського інформаційного центру у Львові та Західного інформаційного фронту Юрій Кміть: 

- Найбільше, що дивує, це невчасність такої дискусії. Особливо з огляду на те, що ми не маємо часових рамок ані закінчення війни, ані розуміння того, як і в який спосіб злочинний режим лукашенка позбудеться влади.

Тому підігрів температури настроїв між українським і білоруським суспільством темою перерозподілу власності на ключові білоруські підприємства в користь України в рахунок репарацій нічого, окрім негативу для відносин, не принесе.

Але українські експерти мають рацію щодо того, що частина білоруської опозиції та активістів громадянського суспільства, перебуваючи у промінні любові від Євросоюзу, хочуть оминати неприємні теми розмов з українцями. Вони і надалі вважають, що всі їм щось винні, бо, мовляв, не було світової реакції на дії лукашенка. Ми – країна, окупована росією, що з нас візьмеш – це взагалі не ми…

Тому, для початку: Білорусь не є окупованою державою.

Будь-хто зі знавців міжнародного права наведе із десяток аргументів щодо цієї тези. Не будемо зупинятися на цьому.

Білорусь, як держава, повинна та відповідатиме перед Україною за завдану шкоду та військову агресію зі своєї території. Але розмір цієї компенсації і форми визначатимуть на міждержавних переговорах високого рівня після звільнення Білорусі від злочинного режиму самопроголошеного президента лукашенка. На жаль – це буде нескоро.

Будь-які попередні розмови на цю тему вважаю передчасними і провокативними.