Славомір Кулаковський: Польща не повинна втрачати можливості співпраці з українським ОПК

Славомір Кулаковський (Sławomir Kułakowski) — ключова фігура польського оборонно-промислового комплексу, полковник запасу та незмінний президент Польської палати виробників озброєння для потреб оборони держави (Polska Izba Producentów na Rzecz Obronności Kraju — PIPnROK). Палата об’єднує десятки провідних польських підприємств, які виробляють озброєння, оптику, ІТ-системи та військову техніку. Діяльність Кулаковського поєднує державну службу, військовий досвід, експертну роботу в адміністрації президента та багаторічне представництво інтересів виробників оборонної продукції — як приватних, так і державних.

- Як виглядає поточна співпраця між приватними виробниками озброєнь у Польщі та державним сектором з урахуванням запровадження програми SAFE? Наскільки сильним чинником залишається політика у цій співпраці: вона заважає чи, навпаки, допомагає?

- Мабуть, варто почати з кінця. Політика завжди має сильний вплив на оборонний сектор — як державний, так і приватний. Саме політика визначає напрямки його розвитку, забезпечує фінансові ресурси та впливає на рішення потенційних замовників щодо того, що і в кого закуповувати.

Тому ми не можемо уникнути політики. Це не вільний ринок, де перемагає найкращий продукт чи найкраща компанія. Існує багато політичних обмежень, які випливають із міжнародних угод. Не буду детально зупинятися на цьому.

Щодо співпраці між державною та приватною промисловістю в контексті програми SAFE, то в Польщі вона суттєво змінилася на краще. Раніше така співпраця була дуже складною: оборонна промисловість була закритою системою і майже повністю фінансувалася Міністерством оборони. Приватному сектору доводилося буквально пробивати собі шлях.

Ситуація в Україні, війна та український досвід показали, що армія і державна влада також мають бути відкритими до можливостей приватної промисловості хоча б через ризик втрати виробничих потужностей. Державні заводи відомі ворогу. Достатньо одного ракетного удару, щоб виробництво зупинилося.

Тому нам також варто переймати український досвід щодо диверсифікації виробництва. Приватний сектор уже готується до можливого перенесення виробничих процесів та створення резервних майданчиків. Я є великим прихильником розвитку приватного сектору. Тож можу сказати, що відбулися значні позитивні зміни.

- Якщо така співпраця вже працює всередині Польщі, то що відбувається на польсько-українському напрямку? Які існують виклики та проблеми?

- Буду делікатним і не заглиблюватимусь надто сильно в цю тему. З обох сторін існує підтримка співпраці. Водночас ретельна перевірка компаній, які хочуть працювати з Україною або Польщею, є цілком виправданою. Деякі підприємства під гаслом «ура, співпраця» виявляються ненадійними партнерами. Терміни виконання робіт не відповідають очікуванням іншої сторони, зокрема української.

Тому простір для покращення ще дуже великий. Найголовніше — бути відкритими до взаємодії.

Україна має унікальний досвід, адже її продукція перевірена в бойових умовах. З цього необхідно робити висновки та використовувати можливості співпраці з польськими компаніями.

Важливо розвивати співробітництво саме тут, у нашому регіоні. Немає потреби шукати партнерів за океаном, коли поряд існують можливості для швидшої та ефективнішої взаємодії.

Крім того, нас об’єднує схожий менталітет. Поляки й українці часто однаково бачать багато речей, а це допомагає швидше знаходити спільну мову у питаннях виробництва та технологічної кооперації.

Ми також готові переносити частину виробництва до Польщі в межах спільних проєктів — навіть якщо це продиктовано суто стратегічними міркуваннями для України.

- Хто мав би нести відповідальність за усунення перешкод у співпраці, формуючи довіру між сторонами?

- На найвищому політичному рівні всі погоджуються, що співпраця потрібна і має розвиватися. А щодо неякісної продукції чи сумнівних компаній, то це завдання відповідних служб — контролювати ринок, перевіряти учасників та усувати недобросовісних гравців.

Зі свого боку я закликав би польських колег бути відкритішими до співпраці з Україною і не боятися її. Вона може принести багато переваг.

Я бачу в українському оборонному секторі нову енергію. Там працює багато молодих людей. Нещодавно я зустрічався з представниками українських приватних асоціацій — багатьом із них трохи більше двадцяти років. Було відчуття, ніби я спілкуюся зі студентами під час лекції.

Це новий підхід, нове мислення і велика готовність до співпраці. Ми повинні скористатися цим шансом.

Водночас є певні тривожні сигнали: Польща не повною мірою використовує свої можливості як сусід України. Багато проєктів Україна реалізує з Данією чи Німеччиною, але не з Польщею. Отже, десь ми припустилися помилки, і наші українські партнери почали шукати можливості в інших країнах.

Чи пов’язано це з фінансуванням — сказати складно. Але це точно потребує покращення з польського боку.

- Що могло б допомогти розвитку співпраці?

- Проблема майже завжди впирається у фінансові ресурси. Для того щоб співпраця розвивалася, на урядовому рівні варто створити польсько-український фонд підтримки спільних проєктів. Він міг би фінансувати перспективні розробки, надавати гранти та підтримувати створення нових технологій.

Коли з’являються фінансові інструменти, люди з обох сторін значно охочіше об’єднують зусилля.

- Чому такі рішення досі не ухвалені?

- Я сам цьому дивуюся. Можливо, політики просто не розглядали такої можливості.

Для мене це дуже просте питання. Якщо прем’єр-міністри Польщі та України підтримають створення такого фонду або якщо президент Зеленський скаже, що це потрібно зробити, тоді рішення буде реалізоване.

Іноді політикам просто потрібно підказати, які кроки принесуть успіх і дозволять усім сторонам отримати користь від співпраці.

- Які українські оборонні технології та види озброєнь сьогодні найбільше вражають польських фахівців?

- Передусім це безпілотні системи.

Ідеться не лише про повітряні дрони, а й про наземні, морські платформи та інші рішення. Під час війни слабкі ідеї були швидко відкинуті, а найкращі отримали розвиток і пішли у виробництво.

Саме у сфері безпілотників Польща має багато чого перейняти від України.

Також дуже перспективними є українські розробки у сфері протиповітряної оборони тактичного рівня та засобів боротьби з безпілотниками.

Українська оборонна промисловість була потужною ще до початку повномасштабної війни, особливо її державний сектор. Але зараз до нього додалися дуже динамічні приватні компанії, які активно розвиваються вже понад десять років.

Тому існує великий потенціал для співпраці в багатьох сферах — від виробництва безпілотників до створення протитанкових і ракетних систем.

Розмову вів Євгеній Білоножко, спеціальний кореспондент ІА «ЗІФ» у Польщі

Фото - Славомір Кулаковський, президент Польської палати виробників озброєння для потреб оборони держави (Polska Izba Producentów na Rzecz Obronności Kraju — PIPnROK).