Президент України має бути дорослим і поїхати на конференцію з відновлення до Гданська

Попри загострення дискусій між Києвом і Варшавою навколо історичної пам’яті, стратегічні інтереси обох держав вимагають збереження партнерства та взаємної підтримки. На тлі політичних заяв і взаємних образ автор закликає не піддаватися емоціям, пам’ятати про спільну загрозу з боку Росії та брати приклад із поляків, які сьогодні воюють і допомагають Україні, не дозволяючи минулому руйнувати майбутнє.

Про це розміркову аналітик Сергій Марченко: "Стати поляками, чи лишатися українцями? Це дилема, бо скажу чесно – дуже хочеться відповісти симетрично. Відмовитися від польських нагород, не їхати до Польщі, відмовити у захисті Польщі, коли росія нападе і на них.

Але це буде максимально тупо – українцям повторювати польські помилки і РАЗОМ іти у російське ярмо.

Ми маємо лишатися українцями і не сваритися з поляками, хай би як несправедливо не діяли деякі польські політики. Для цього є мінімум три причини.

Перша – ми дуже споріднені народи і в нас тече багато польської крові, а в поляках – української.

Друга – Польща критично потрібна Україні. Я писав, що ми вистоїмо, навіть якщо Польща зрадить і залишить нас сам-на сам із росією. Але чим менше ми будемо дружити з Польщею, тим вища буде ЦІНА нащої перемоги у ЛЮДЯХ. Багато хороших людей ЗАГИНЕ, якщо ми не знайдемо з Польщею порозуміння.

Третя – так само, як нас, росіяни НЕ БАЧАТЬ Польщу самостійною країною, а вважають своїми слугами і рабами. Так само, як нас, росіяни хочуть захопити Польщу і не гребують нічим – навіть збивають літак з польськими політиками, які не влаштовують Москву.

Тому в наших національних інтересах НЕ РОЗПАЛЮВАТИ конфлікт між Польщею та Україною. Не кидатися нагородами, не спілкуватися через різкі газетні заголовки, а працювати над стосунками наших держав дипломатично, непублічно, зважено і холоднокровно.

Обидві наші країни зараз стоять на межі знищення і в таких умовах НЕ МОЖНА ризикувати, відволікаючись на дурні історичні чвари.

Президент України має їхати на Конференцію з відновлення і БУТИ ДОРОСЛИМ. Це значить, не давати різких інтерв'ю, не поглиблювати інспірований польською стороною конфлікт і працювати на МАЙБУТНЄ наших держав, а не порпатися в минулому і образах.

Саме така, ДОРОСЛА, позиція є ЄДИНО можливою у ситуації, коли Польща треба Україні для виживання.

Правда, є нюанс. Скандал із Польщею сильно піднімає рейтинги не тільки Навроцького в Польщі, але й Зеленського в Україні. Це та сама ситуація, коли навколо президента згуртувалися українці, коли його принижували два тупих недоумка в Білому Домі.

Скандал з Навроцьким так само підніме рейтинг Зеленського, бо очевидно, що Навроцький створив цей скандал штучно і звинувачення на адресу Зеленського несправедливі. І електоральна спокуса Зеленського стати в позу ображеного, роздмухати скандал з Польщею і підняти рейтинг дуже велика.

Власне, дуже скоро побачимо, який шлях вибере президент України: національні інтереси чи власний рейтинг. Хочеться сподіватися, що національні інтереси.

Тому, поки політики роздирають наші країни на шмаття, я хочу нагадати про поляків, які служать в ЗСУ. Хочу віддати честь полякам, які загинули за нашу і вашу свободу. Безмежно вдячний полякам, які незважаючи на все, що несеться, залишаються людьми і підтримують Україну...".

Згодом Сергій Марченко додав: "Вчора була ціла епідемія розлогих постів про польські нагороди, де автори писали дуже багато букв, пояснюючи полякам, чому не варто було забирати у Зеленського орден Білого орла.

Не хочу нікого образити, але такі пости не мають сенсу. Полякам не треба нічого пояснювати. В переважній своїй більшості вони не гірше нашого чудово розуміють, хто справжній ворог і від кого з сусідів очікувати реальної небезпеки.

Проблема не в тому, що поляки чогось не розуміють і їм треба пояснити. Проблема в тому, що польсько-українські міждержавні відносини стали заручниками політики. де лідери країн думають не про добробут і безпеку своїх народів, а про дрібні тактичні вигоди і збільшення лояльного електорату.

Проблема і України, і Польщі, і десятків інших країн в тому, що розумна меншість думає про співпрацю, а тупа, агресивна, малоосвічена більшість щиро ненавидить сусідів і вважає, що всі проблеми їхній державі створили інші народи, ЛГБТ, на крайняк масони і вакцинація.

Тому коли президент Польщі Навроцький почав ганебну сварку із Зеленським, він отримав підтримку тих, хто не хоче думати, а хоче звинуватити українців в тому, що його жінка гуляє, чи її чоловік пропиває всі гроші.

Для таких не мають значення жодні аргументи, бо вони не хочуть шукати ПРИЧИН, вони хочуть перекласти з себе ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє життя. І їх ніхто в цьому бажанні не зупинить. Тим більше не зупинять аргументи українців, яких вони звинувачують у своїх проблемах.

Для мене ця ситуація не про "поганий" народ Польщі, бо в нас теж більше половини населення люмпенів, яке дупля не ріже і не хоче ні в чому розбиратися.

Навпаки, ця історія показала мені, як багато в Польщі адекватних людей, які розуміють важливість добросусідства з Україною і не бояться підтримувати нашу країну попри антиукраїнську істерію, яку організував Навроцький.

Тому замість тисячі аргументів просто подякуйте полякам і українцям, які змогли залишитися людьми в цій ганебній історії. Подякуйте тим, хто не розпалює ненависть, а мудро і зважено будує мости примирення і порозуміння.

У нас з Польщею немає іншої дороги, крім співпраці в інтересах обох країн. Власне, від цього залежить наше існування".

Фото Сергія Марченка: "На фото поляк Мирослав Штибер передає ЗСУ машину свого загиблого у лавах ЗСУ сина, Даніеля Штибера. Переконаний, батько і син Штибери не менше Навроцького співчували жертвам Волинської трагедії і точно не захищали українців, які робили страшні речі проти польського населення. Але вони мудріші за Навроцького і билися за Україну і за Польщу сьогодні, не згадуючи минуле. Пліч о пліч з нами, як наші брати. Як і має бути між українцями і поляками".