Європа нарешті усвідомила загрозу з росії. Але треба залатати дірки у санкціях

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Речниця МЗС рф Марія Захарова вдалася до персональних нападок на командувача Військово-повітряних сил Німеччини генерал-лейтенанта Хольгера Нойманна після його заяв про готовність Альянсу захищати держави-члени НАТО від потенційної російської агресії. Російська посадовиця назвала німецького військового «неонацистом», коментуючи його висловлювання щодо можливих дій НАТО у разі збройного конфлікту з росією.

В інтерв’ю британському виданню The Telegraph Хольгер Нойманн заявив, що Люфтваффе готові завдати рішучих ударів у відповідь у разі нападу росії на будь-якого союзника по НАТО. За його словами, Німеччина готова виконувати свої союзницькі зобов’язання негайно та захищатиме «кожен дюйм» території Альянсу. Він наголосив, що в НАТО не існує «різних зон безпеки», а тому напад на Естонію матиме такі ж наслідки для росії, як і атака на будь-яку іншу державу-члена, включно зі Сполученим Королівством. Нойманн також зазначив, що у випадку необхідності оборони Альянсу військові об’єкти на Кольському півострові, у Калінінградській області та в акваторії Чорного моря можуть стати законними цілями для сил НАТО.

Раніше німецький генерал-лейтенант Крістіан Фройдінг заявляв, що росія потенційно може бути готовою до агресії проти однієї з країн НАТО до 2029 року. Водночас він підкреслив, що Німеччина спільно із союзниками здійснює масштабну підготовку до можливих викликів і має необхідний потенціал для відбиття будь-якої потенційної атаки.

Агресивна реакція російського МЗС є складовою ширшої гібридної стратегії кремля щодо Європи, спрямованої на підрив євроатлантичної єдності та послаблення підтримки України.

Поєднуючи дипломатичний тиск, історичні маніпуляції та інформаційно-психологічні операції, москва прагне поглибити суперечності між союзниками та ускладнити формування спільної політики стримування росії.

Коментарі Марії Захарової вкотре демонструють характерний підхід російської дипломатії, яка систематично використовує ярлики на кшталт «нацист» або «фашист» щодо європейських політиків, військових та громадських діячів, які виступають за посилення обороноздатності Заходу та підтримку України. кремль продовжує експлуатувати історичну пам’ять про Другу світову війну, намагаючись одночасно позиціонувати себе як «борця з нацизмом» і приховувати власну агресивну політику щодо сусідніх держав.

Використання образливої риторики має на меті дискредитацію конкретних осіб і підміну змістовної дискусії емоційно забарвленими звинуваченнями. Апеляція до історично чутливих понять покликана викликати резонанс серед окремих груп європейської аудиторії та надати російським пропагандистським наративам додаткової емоційної ваги. Звинувачення на адресу Хольгера Нойманна є частиною ширшої кампанії персональної дискредитації представників НАТО та військово-політичного керівництва Альянсу.

Риторика про «неонацизм» давно стала одним із ключових інструментів російської інформаційної війни та використовується для здійснення політичного тиску на європейські держави. Будь-які кроки щодо зміцнення оборонного потенціалу Європи або підтримки України російська пропаганда намагається представити як прояви «мілітаризму» чи «фашизму», що має на меті спотворення реальної природи дій демократичних держав.

На цьому тлі дедалі частіше лунають оцінки про можливість використання росією обмежених провокацій або локальних військових дій проти однієї з держав Балтії з метою перевірки ефективності механізмів колективної оборони НАТО та готовності Альянсу до виконання статті 5 Вашингтонського договору. Подібний сценарій також міг би бути використаний москвою для відволікання уваги західних союзників від війни проти України та створення додаткового тиску на східний фланг НАТО.

Заяви командувача ВПС Німеччини відображають суттєву трансформацію безпекового мислення Берліна та зростаюче усвідомлення масштабів російської загрози для європейської безпеки. Його оцінки, а також попередження німецьких військових щодо потенційної готовності росії до агресії проти держав НАТО до кінця нинішнього десятиліття свідчать про те, що європейські країни дедалі серйозніше готуються до сценаріїв прямого протистояння з москвою.

Паралельно із військово-політичним тиском росія продовжує використовувати економічні механізми для обходу санкційних обмежень. Зокрема, журналістські розслідування виявили у Польщі мережу транспортно-логістичних компаній, які фактично контролюються російськими та білоруськими бізнес-структурами і використовуються для обходу санкцій Європейського Союзу.

Ключовою фігурою цієї схеми називають білорусько-російського бізнесмена Васілія Сметаніна – власника білоруської компанії «Jenty Spedition» та російської «SDS Holding». Для ведення діяльності на території ЄС, за даними розслідування, використовується складна корпоративна структура із залученням австрійського фінансиста Флоріана Кошата та колишньої менеджерки російського «Сбербанку» Юлії Чечет.

До мережі входять польські компанії «DSPL», «Azonik», «BIRC Transport» та «Rezon Trans», а також австрійська холдингова структура «Albereta GmbH» і її дочірня компанія «Eastin Forwarding Holding». Попри чинні санкції, які забороняють російським і білоруським перевізникам працювати на території ЄС, окремі компанії отримали статус RTU (Road Transport Undertaking), використовуючи юридичні прогалини та складні схеми структурування власності.

Після запровадження у квітні 2022 року санкцій ЄС російські та білоруські перевізники втратили право здійснювати перевезення в межах Євросоюзу. Крім того, компанії, в яких громадяни росії або Білорусі прямо чи опосередковано володіють щонайменше 25 % акцій, не можуть здійснювати транспортну діяльність на території ЄС. Метою цих обмежень було запобігання обходу санкцій через дочірні структури та спільні підприємства.

Водночас виявлена схема свідчить про те, що росія та Білорусь адаптувалися до санкційного режиму та активно використовують фінансові, юридичні й корпоративні інструменти для збереження доступу до європейського ринку. Економічна діяльність дедалі частіше стає складовою гібридної стратегії кремля, а залучені до таких схем компанії та посередники фактично перетворюються на інструменти підриву ефективності санкційної політики ЄС.

Ситуація навколо польських логістичних компаній демонструє наявність системних вразливостей у санкційному механізмі Євросоюзу.

Здатність російських і білоруських бізнес-груп використовувати юридичні лазівки вимагає постійного оновлення санкційних режимів та вдосконалення механізмів контролю.

Особливого значення ця проблема набуває з огляду на роль Польщі як одного з ключових логістичних центрів підтримки України. Проникнення структур, пов’язаних із росією та Білоруссю, у транспортний сектор держав-членів ЄС створює ризики не лише для економічної безпеки, а й для функціонування стратегічних ланцюгів постачання, що мають критичне значення для обороноздатності Європи.

З початку 2025 року в Європейському Союзі кримінально караними вважаються не лише прямі порушення санкцій, а й дії, спрямовані на їх обхід. Імплементація Директиви ЄС 2024/1226 створила правову основу для переслідування фізичних та юридичних осіб, які сприяють прихованій діяльності підсанкційних російських і білоруських структур. У цих умовах забезпечення однакового застосування нових норм у всіх державах-членах набуває стратегічного значення.

Для мінімізації ризиків Європейському Союзу доцільно посилити координацію між національними регуляторами та Європейською комісією, провести комплексний аудит компаній, які отримали статус RTU, забезпечити прозорість структури власності транспортних операторів та приділити особливу увагу діяльності посередників, що сприяють легалізації бізнесу підсанкційних структур. Саме такі посередницькі мережі дедалі частіше стають ключовим елементом механізмів обходу санкцій та важливим інструментом гібридного впливу росії на держави Європейського Союзу.