Хтось це має робити, - історія матері добровольця, який 5-й рік на війні

У грудні 2021 року синові Мирослави Чайки виповнилося 33 роки. Мати написала йому тепле привітання. Вона ще не знала, що за кілька місяців її син, який через хворобу Крона не підлягав мобілізації, наполягатиме, щоб його взяли до війська, а згодом п’ятий рік поспіль служитиме на сході України. Попри тяжкі захворювання, перенесені операції та постійне лікування, чоловік не залишає службу, а його мати разом з іншими родинами військових бореться за справедливі терміни служби та чекає на законну демобілізацію.

«Я народила сина для чоловіка»

Мирослава Чайка розповідає, що син став її третьою дитиною. Каже, народила його насамперед тому, що чоловік дуже хотів сина.

«З часом розумієш, що все, що робиш для когось, насправді робиш для себе. Син найбільше схожий на мене. Я завжди сподівалася, що в старості він мене не покине», – каже жінка.

За її словами, син успадкував працьовитість від батька і ніколи не боявся роботи.

«Я жартую, що в нього дві праві руки. Що б він не взявся робити – усе вміє», – додає пані Мирослава.

«Хтось це має робити»

24 лютого 2022 року син, який через хворобу Крона не підлягав мобілізації, вирішив стати добровольцем. У нього навіть не було військового квитка, тому спочатку його не хотіли брати. Однак він наполіг на своєму.

«Я не впливала на його рішення. У 33 роки людина вже достатньо доросла, щоб самостійно робити вибір. Думаю, тоді ніхто не уявляв, що війна триватиме так довго. Він просто встав і пішов допомагати. Як сам казав: “Хтось це має робити”», – говорить мати.

Перші місяці служби минули на Львівщині, а в грудні 2022 року підрозділ вирушив на схід України.

«Для мене це була катастрофа», – зізнається пані Мирослава.

П’ятий рік війни попри важкі хвороби

Проблеми зі здоров’ям у сина почалися ще у 2014 році. Згодом він переніс дві операції через тромби, а частину ураженої вени довелося видалити.

Попри це він продовжив службу.

«Йому заборонена важка фізична робота, але він риє окопи, будує бліндажі, носить дерева. Здоровій людині важко п’ять років жити під обстрілами, а що вже казати про хвору», – каже пані Мирослава.

За словами матері, син хоче дочекатися демобілізації законним шляхом.

«Він каже: я хочу піти з чистою совістю. Хочу дочекатися закону і звільнитися чесно. Бо здоров’я вже немає».

Віра, яка допомагає вистояти

У жовтні 2023 року пані Мирослава разом з іншими матерями почала виходити на пікети, вимагаючи чітких термінів служби.

«П’ятий рік – це дуже багато. Має бути справедливість. Я навіть не знаю, як людина може пройти через це фізично й морально», – говорить вона.

Жінка зізнається, що на початку війни їй було важко бачити здорових молодих чоловіків у цивільному житті, тоді як її хворий син перебував на фронті.

«Я вірю, що рано чи пізно все закінчиться. Якщо віриш – у тебе все вийде», – каже Мирослава Чайка.

Нагадаємо, днями віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров оголосив про запуск першого етапу масштабної трансформації системи військової служби, яка передбачає нові контракти, чіткі терміни проходження служби, підвищення грошового забезпечення та поступове звільнення військовослужбовців, які найдовше перебувають у лавах Сил оборони.

Втім, найбільший резонанс у суспільстві викликала саме остання теза. У коментарях під дописом Федорова у Facebook військові та члени їхніх родин масово звертають увагу на відсутність конкретики щодо механізму демобілізації для тих, хто служить із 2022–2023 років.

Користувачі наголошують, що після понад чотирьох років повномасштабної війни очікують не лише покращення умов служби та підвищення зарплат, а й зрозумілих термінів повернення додому.

Також значна частина коментаторів висловлює занепокоєння чутками про можливе запровадження п’ятирічного терміну служби для мобілізованих військових. На їхню думку, люди, які безперервно перебувають у зоні бойових дій протягом кількох років, потребують не нових зобов’язань, а реальної перспективи демобілізації та відновлення.

Таким чином, попри позитивне сприйняття анонсованих змін у системі контрактної служби та грошового забезпечення, саме питання звільнення військовослужбовців, які найдовше перебувають на фронті, залишається головним суспільним запитом до влади та потребує чітких відповідей уже найближчим часом.

Автор - Аліна Демчук

Фото - Мирослави Чайки