Меморандум капітуляції, або Чому мир Трампа з Іраном виглядає, як поразка США

Юрій Кміть

Член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА "Західний інформаційний фронт" і Білоруського інформаційного центру у Львові.

Якщо опублікований Al Arabiya текст американсько-іранського меморандуму справді близький до реального документа, то перед нами не мирна угода. Перед нами політичний акт капітуляції, загорнутий у дипломатичний папір і поданий світові як “велика перемога Трампа”.

Отже,  станом на 16 червня цього року виглядає, що меморандум ще не оголошено офіційно, але його ключові пункти вже підтвердили Al Arabiya, Reuters, AP, Axios, Iran International, Times of Israel, Guardian. Головне: 60 днів паузи, відкриття Ормузу, нафтові послаблення, можливий фонд до $300 млрд, розмороження активів і окремий механізм контролю. Це вже викликало скепсис у Конгресі США, тривогу в Ізраїлі та різку реакцію проізраїльських середовищ у США. 

Що сталося насправді?

США воювали з Іраном, погрожували йому, блокували море, били по інфраструктурі, говорили про демонтаж ядерної загрози, а в результаті Іран отримує те, чого не мав до війни: безпекову паузу, зняття блокади, право продавати нафту, розблокування активів, поступове зняття санкцій, міжнародний переговорний статус і перспективу сотень мільярдів доларів на “відновлення економіки”.

Це не перемога Вашингтона. Це перетворення Ірану з ізольованого ворога на суб’єкта великої угоди.

Що означає цей меморандум

Формально документ говорить про негайну зупинку бойових дій, 60 днів переговорів, відкриття морських шляхів, відновлення комерційного судноплавства у Перській затоці, нафтові послаблення, розблокування активів, контроль за ядерною програмою та спеціальний механізм моніторингу.

Але політично все набагато жорсткіше.

Іран не виглядає державою, яку поставили на коліна. Іран виглядає державою, з якою Америка змушена домовлятися. Не з позиції повного диктату, а з позиції страху перед нафтовою кризою, Ормузькою протокою, світовими ринками і власними виборами.

Найболючіший пункт — можливі $300 млрд для відновлення економіки Ірану. Навіть якщо ці гроші будуть не прямою американською виплатою, а фондом, інвестиційним механізмом або внеском регіональних партнерів, політичний сигнал очевидний: Ірану пропонують не покарання, а компенсаційний коридор у майбутнє.

Це історичний парадокс: режим, який десятиліттями будував антиамериканську політику, після війни може вийти з більшими фінансовими можливостями, ніж мав до неї.

Чому Трамп так поспішає

Трамп поспішає не тому, що раптом став миротворцем. Він поспішає, бо йому потрібна картинка.

Йому потрібна відкрита Ормузька протока. Йому потрібне падіння цін на нафту. Йому потрібен дешевший бензин для американського виборця. Йому потрібен біржовий оптимізм. Йому потрібна фраза: “Я закінчив війну”.

Це класична політика Трампа: спочатку створити кризу, потім героїчно продати її часткове згортання як власну перемогу.

Але тут є одна проблема. Світ читає не лише заголовки. Світ читає баланс вигод.

Якщо Іран після війни отримує нафту, гроші, статус і 60 днів на переговори, то це не “Америка змусила Іран”. Це “Іран витримав удар і змусив Америку сісти за стіл”.

Чи допоможе це Трампу на виборах

Короткостроково — так. Якщо бензин дешевшає, ринки ростуть, кораблі знову проходять Ормузом, а телевізор показує Трампа як людину, яка “зупинила війну”, частина виборців це купить. Американський виборець часто голосує не за геополітичну доктрину, а за ціну на заправці.

Але середньостроково це може стати пасткою.

Республіканські “яструби”, частина сенаторів, проізраїльські донори, AIPAC-орієнтоване середовище, євангелісти, військово-безпековий істеблішмент — усі вони можуть поставити одне просте питання: чим цей меморандум принципово кращий за іранську ядерну угоду Обами, яку сам Трамп роками називав катастрофою?

І це питання буде дуже болючим.

Бо якщо Обама давав Ірану санкційне полегшення в обмін на ядерні обмеження, то Трамп ризикує виглядати як людина, яка після війни дає Ірану ще більше — і називає це перемогою.

Чи погодиться Ізраїль?

Ізраїль формально може не зірвати документ у перший день. Але стратегічно він не погодиться з його логікою.

Для Ізраїлю головне питання — не лише ядерна зброя. Головне питання — чи зберігає Іран регіональну архітектуру впливу: “Хезболлу”, проксі-мережі, ракетні програми, вплив у Лівані, Сирії, Іраку, Ємені.

Якщо меморандум зупиняє війну, але не демонтує цю архітектуру, то для Ізраїлю це не мир. Це пауза перед наступним раундом.

Нетаньяху може публічно говорити обережно, бо не хоче прямого конфлікту з Трампом. Але ізраїльська безпекова логіка проста: якщо Іран отримує гроші, нафту і час — Іран відновлюється. Якщо Іран відновлюється — загроза Ізраїлю повертається.

Тому Ізраїль залишить за собою право діяти самостійно. І це головна міна під меморандумом.

Що зробить ізраїльське лобі у США?

Ізраїльське лобі навряд чи повністю розірве з Трампом. Політика у Вашингтоні не працює так прямолінійно. Але підтримка стане умовною, жорсткою і нервовою. AIPAC та близькі до нього кола будуть вимагати трьох речей: реального контролю ядерної програми Ірану, права Ізраїлю на військову відповідь і недопущення перетворення $300 млрд на фінансове перезавантаження іранського режиму.

Якщо Трамп не дасть цих гарантій, частина донорів і активістів може не піти до демократів, але може зменшити ентузіазм, гроші й мобілізацію для трампістських кандидатів на довиборах до Сенату.

А це вже небезпечно. Бо вибори в США часто вирішуються не лише голосами, а й інтенсивністю підтримки: хто фінансує кампанію, хто веде польову роботу, хто переконує громади, хто мовчить, а хто атакує.

Головний висновок

Меморандум із Іраном — це не мир. Це 60-денна політична операція Трампа.

Він купує час. Купує дешевшу нафту. Купує спокій на ринках. Купує телевізійну картинку переможця.

Але ціна цієї картинки може бути величезною: легітимізація Ірану, розкол із Ізраїлем, конфлікт із частиною республіканців, удар по довірі союзників і моральна поразка Америки як сили, яка обіцяла зупинити Тегеран, а в результаті відкриває йому шлях до грошей, нафти і нового статусу.

Якщо цей текст справжній, то Трамп не переміг Іран.

Він домовився з Іраном про паузу — і назвав її перемогою.

Але історія дуже рідко плутає паузу з перемогою.

Довідково

16 червня Al Arabiya опублікувала можливий текст меморандуму між США та Іраном

🔵США та Іран заявлять про негайну й безстрокову зупинку бойових дій;
🔵Сторони зобов’яжуться утримуватися від застосування сили й не втручатися у внутрішні справи одна одної;
🔵Упродовж 60 діб мають пройти перемовини про фінальну угоду;
🔵США знімуть морську блокаду й відновлять повноцінний рух суден;
🔵Іран відновить комерційні перевезення морем у Перській затоці;
🔵Вашингтон готовий вкласти щонайменше $300 млрд у відновлення економіки Ірану;
🔵Заплановане поетапне зняття всіх санкцій щодо Ірану;
🔵Іран засвідчить, що не націлений на розробку ядерної зброї;
🔵США відкриють експорт іранської нафти та розблокують іранські активи;
🔵Для нагляду за дотриманням домовленостей створять спеціальний механізм моніторингу.