Західні Балкани - другий фронт європейської безпеки

Війна в Україні відкрила головний фронт боротьби за європейську безпеку. Але він не єдиний. Поки війна триває на сході Європи, на південному сході континенту формується другий фронт — менш помітний, але політично й безпеково вкрай небезпечний. Його епіцентр розміщений на Західних Балканах.

Протягом років цей регіон розглядали як повільне питання європейського розширення. Сьогодні це розкіш, якої Європа більше не має. Війна Росії проти України драматично змінила безпекову архітектуру континенту, а кризи на Близькому Сході потрясають енергетичні та торгові маршрути, що живлять європейську економіку. Між цими двома тисками розташовані Західні Балкани — регіон, який економічно вже пов’язаний із Європою, але досі не є частиною її безпекової системи. За таких умов Балкани перестають бути периферійним питанням європейської політики. Вони стають тестом здатності Європи захистити власний безпековий простір. Якщо залишити цей простір порожнім, його займе хтось інший.

Сіра зона Європи

Західні Балкани останніми роками дедалі більше набувають рис оперативної сірої зони між Європейським Союзом та зовнішніми акторами, які прагнуть проєктувати політичний, інформаційний і безпековий вплив у європейський простір.

Таке середовище не виникає раптово. Воно формується через повільний процес, у якому переплітаються інформаційні операції, фінансові мережі, логістичні потоки й політичні впливи, що діють поза інституційною рамкою Європейського Союзу.

Саме ця інституційна незавершеність робить регіон придатним для непрямих операцій. Так Балкани все частіше стають простором, через який проходять логістичні та фінансові зв’язки, пов’язані з операціями політичного впливу в Європі.

Такі операції не ведуться танками чи ракетами. Вони спрямовані проти довіри до інституцій та стабільності політичної системи. Коли публічний простір перетворюється на постійну кризу, суспільства стають паралізованими.

Так Європу послаблюють зсередини.

Інформаційна війна в серці Європи

Упродовж 2025 року кілька європейських спецслужб зафіксували координовані операції впливу, які поєднували кібератаки, фінансові потоки та агресивні кампанії дезінформації.

У низці європейських держав були зафіксовані атаки на медіа платформи, що супроводжувалися координованим поширенням наративів про нібито розпад європейських інституцій і політичну неспроможність Європейського Союзу.

Такі операції не є спонтанними. Вони ретельно спроєктовані, щоб уразити найчутливішу точку сучасних демократій — інформаційний простір.

Атаки на інфраструктуру можна усунути. Атаки на довіру — значно важче.

Логістика невидимого конфлікту

Західні Балкани знаходяться на перехресті головних європейських транспортних і енергетичних коридорів. Через регіон проходять ключові маршрути, що з’єднують Центральну Європу зі східним Середземномор’ям і чорноморським простором.

Саме тому Балкани мають значення, яке виходить за межі їхнього економічного розміру. Це важлива транзитна зона, через яку рухаються товари, енергія і гроші. В такому русі приховані операції набагато легше залишаються непоміченими.

А в такому середовищі політичний вплив рідко здійснюється через формальну політику. Значно частіше він приходить через гроші, бізнес-зв’язки та логістичні мережі, що проходять через регіон.

Балкани в ширшій війні проти європейського порядку

Для України питання стабільності Західних Балкан не є периферійною європейською темою. Це частина ширшої безпекової картини війни, яку Росія веде проти європейського порядку.

Від початку агресії проти України Кремль намагається розширити політичний і безпековий тиск на Європу за межі самого фронту. Балкани — природний простір для такої стратегії.

Кожна політична криза в регіоні, кожна дестабілізація чи інформаційна операція, яка б’є по європейських інституціях, має однаковий ефект — відволікає увагу, виснажує політичну енергію та послаблює здатність Європи зосередитися на війні в Україні. Це логіка стратегічного розсіювання уваги.

Якщо Європа має одночасно управляти війною в Україні, кризами на Близькому Сході та політичною нестабільністю на Балканах, її здатність до довгострокових стратегічних дій стає слабшою.

Саме тому Балкани мають набагато більше значення, ніж часто визнається. Стабільність Західних Балкан сьогодні є частиною ширшої безпекової картини Європи.

Європа надто довго розглядала цей регіон як повільне питання розширення, що має вирішуватися через переговорні розділи та бюрократичні процедури. Такий підхід більше не відповідає реальності. Війна в Україні змінила безпекову картину континенту, а нестабільність на Близькому Сході вже впливає на енергетичні та торговельні потоки до Європи. У такому середовищі Балкани вже не є віддаленою політичною проблемою. Вони стали питанням європейської стабільності.

Фронт в Україні сьогодні захищає Східну Європу. Але стабільність континенту вирішуватиметься й на Балканах. Якщо простір між Адріатикою, Дунаєм і Егейським морем залишиться поза європейською системою, він стане джерелом постійної нестабільності.

У світі, де кризи розвиваються швидкістю місяців, а не десятиліть, повільність європейських рішень перестає бути політичною проблемою і стає питанням безпеки.

Орхан Драгаш, доктор наук, Белград

Фото - від cfwbs.org

(Західні Балкани — це найменування, яке використовується зокрема пресою,^] та різними міжнародними організаціями, такими як Європейський Союз, ООН та її спеціалізовані установи, НАТО для визначення регіону Європи, який загалом включає Хорватію, Боснію та Герцеговину, Албанію, Косово, Північну Македонію, Чорногорію та Сербію, що відповідає країнам колишньої Югославії загалом без Словенії, але з Албанією. (За Вікіпедією).