Заперечення права України на існування: розсекречені розмови путіна і Буша

Національний архів безпеки при Університеті Джорджа Вашингтона оприлюднив стенограми зустрічей і телефонних розмов між президентом Росії путіним та президентом США Джорджем Бушем-молодшим за 2001–2008 роки. Документи стали публічними після судового позову за Законом про свободу інформації (FOIA).

Матеріали свідчать, що негативне ставлення Путіна до України, її суверенітету та євроатлантичних прагнень сформувалося задовго до 2014 року й неодноразово озвучувалося в приватних розмовах із президентом США.

Під час першої особистої зустрічі Путіна і Буша в червні 2001 року Путін виклав власну інтерпретацію розпаду СРСР, назвавши його «добровільною поступкою» Росії світові. Згідно зі стенограмою, він заявив:
«Україну, яка століттями була частиною Росії, віддали. Казахстан — віддали. Кавказ — також».

За оцінкою дослідників Архіву, ці слова демонструють раннє неприйняття Путіним української незалежності та закладають ідеологічну основу майбутніх територіальних претензій.

Ключовим моментом стала зустріч у квітні 2008 року в Сочі — одразу після саміту НАТО в Бухаресті, де Україна і Грузія отримали політичну обіцянку майбутнього членства в Альянсі.

Путін відкрито заявив Бушу, що вступ України до НАТО є неприйнятним для Росії, та попередив про активні дії у відповідь. Згідно зі стенограмою, президент РФ сказав, що Москва буде «постійно створювати проблеми в Україні», оскільки Росія вбачає загрозу у «розміщенні військових баз і нових військових систем поблизу своїх кордонів».

Ці формулювання фактично передбачали подальше втручання РФ у внутрішні справи України.

У відповідь на жорсткі заяви Путіна щодо України та Грузії Буш не заперечував по суті, а натомість похвалив російського лідера за стиль і рішучість. Згідно з документами, він сказав:
«Одне з того, чим я вами захоплююся, — ви не побоялися сказати це НАТО прямо в обличчя. Це було дуже переконливо».

Дослідники Архіву наголошують, що така реакція фактично легітимізувала російські «червоні лінії» щодо України.

Під час тієї ж зустрічі 2008 року Путін пов’язав українське питання з ядерним стримуванням і розміщенням американської системи ПРО в Європі. Він попередив, що запуск ракети з Північної Європи до Москви займе лише шість хвилин, і заявив:
«За кілька хвилин уся наша ядерна відповідь буде в повітрі».

Ці слова пролунали в контексті обговорення безпеки України та східного флангу НАТО.

Національний архів безпеки зазначає, що розсекречені документи надають прямі докази того, що:

• Путін системно заперечував історичну та політичну суб’єктність України;

• Кремль ще у 2008 році відкрито заявляв про намір дестабілізувати Україну;

• західні лідери були поінформовані про ці наміри, але не дали їм належної політичної оцінки.

Документ №1.
Меморандум про переговори. Тема: Зустріч у обмеженому режимі з Президентом Росії Володимиром Путіним
16 червня 2001 року
Джерело: позов Національного архіву безпеки за FOIA, Бібліотека Джорджа Буша-молодшого

Під час першої особистої зустрічі в замку Брно в Словенії Володимир Путін і Джордж Буш висловлюють взаємну повагу та бажання встановити тісні стосунки. Путін розповідає Бушу про свої релігійні переконання та історію хреста, який уцілів під час пожежі на його дачі.

Під час короткої зустрічі віч-на-віч вони обговорюють ключові питання американо-російських відносин: стратегічну стабільність, Договір про ПРО, нерозповсюдження зброї масового ураження, Іран, Північну Корею та розширення НАТО. Буш каже, що вважає Росію частиною Заходу, а не ворогом, але порушує питання свободи преси та військових дій у Чечні.

Путін зосереджується на темі боротьби з тероризмом, домінує в розмові та уникає відповіді щодо обмежень преси. Він викладає власну версію розпаду СРСР:
«Що насправді сталося? Радянська добра воля добровільно змінила світ. Росіяни добровільно відмовилися від тисяч квадратних кілометрів території. Нечувано. Україну, яка століттями була частиною Росії, віддали. Казахстан — віддали. Кавказ — також».
Путін також порушує питання членства Росії в НАТО і заявляє, що країна почувається «покинутою».

Документ №2.
Меморандум про розмову. Тема: Володимир Путін, Президент Російської Федерації
16 вересня 2005 року

Путін зустрівся з президентом США в Овальному кабінеті. Розмова стосувалася переважно питань нерозповсюдження та співпраці щодо Ірану й Північної Кореї. Путін позиціонує себе як зацікавленого партнера. Буш заявляє:
«Нам не потрібно багато релігійних божевільних з ядерною зброєю», — маючи на увазі Іран.

Путін детально викладає позицію Росії щодо іранської ядерної програми та участі в проєкті реактора в Бушері. На запитання про можливу розробку США малопотужної ядерної зброї після пояснень Рамсфельда Буш жартує:
«Рамсфельд щойно видав усі наші секрети».
Путін відповідає, що прочитав їх в інтернеті.

Говорячи про Північну Корею, Путін згадує власне минуле:
«Я колись був членом Комуністичної партії. Я вірив у комунізм і був готовий померти за ці ідеї».

Документ №3.
Меморандум про переговори. Тема: Зустріч з Президентом Росії
6 квітня 2008 року

Остання зустріч Путіна і Буша відбулася в резиденції «Бочаров Ручей» у Сочі. Вона проходила одразу після саміту НАТО в Бухаресті, де загострилася напруженість через можливе членство України та Грузії в Альянсі.

Путін різко виступає проти цього рішення та заявляє, що Росія спиратиметься на антинатовські сили в Україні й буде «створювати проблеми» в Україні «постійно» через загрозу розміщення військових баз і нових систем озброєння поблизу кордонів РФ.

У відповідь Буш висловлює захоплення манерою Путіна відстоювати позицію:
«Ви не побоялися сказати це НАТО. Люди уважно слухали й не сумнівалися у вашій позиції».