Кремль готує вторгнення до Вірменії за кримським сценарієм?

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Провальна зовнішня політика Кремля на Південному Кавказі змушує Путіна вдаватися до відвертих погроз Вірменії через її курс на вступ до ЄС. Глава Кремля під час прес-конференції в Москві заявив, що Вірменії необхідно якомога швидше «визначитися» з питанням членства в Євросоюзі, після чого можливе «м’яке розлучення», і таке рішення могло б бути прийняте на підставі результату референдуму.

Однак далі Путін почав погрожувати Єревану, вказуючи на Україну та стверджуючи, що «те, що зараз відбувається на українському напрямку», почалося зі «спроби вступу України до ЄС». Таким чином, за риторикою Путіна про «цивілізоване розлучення» ховається жорсткий ультиматум, в якому Кремль дає зрозуміти, що вихід Вірменії з російської сфери впливу розглядатиметься як екзистенційний виклик з відповідними наслідками.

Згадуючи український сценарій, Кремль фактично перекреслює власні слова про згоду на вільний вибір Єревана. Особливий акцент російський президент зробив на словах про Україну: мовляв, спроба її руху до ЄС «призвела до державного перевороту, кримської історії, позиції південного сходу України та бойових дій».

Погроза Путіна про можливе втілення «українського сценарію» у Вірменії є показовою демонстрацією РФ готовності використовувати силові сценарії проти країн, які прагнуть самостійно визначати свій зовнішньополітичний курс.

Це свідчить, що Росія сприймає євроінтеграцію сусідів як загрозу власному впливу, а не як суверенне право інших держав.

Маніпулятивне трактування Кремлем подій в Україні є спробою перекласти відповідальність за російську агресію на Київ і його європейський вибір. Насправді, саме втручання Росії для дестабілізації на Донбасі й окупації Криму стали причиною конфлікту, а не прагнення українців до приєднання до Євросоюзу.

Треба розуміти, що погрози Путіна Єревану в день параду Перемоги це не просто слова. Кремль розуміє, що, якщо 7 червня ц.р. відбудуться демократичні вибори у Вірменії, то скоріше за все переможе партія чинного прем’єра Ніколи Пашиняна «Громадянський договір». У Вірменії досить сильні проросійські сили, зокрема блок «Сильна Вірменія», однак зараз у них мало шансів перемогти.

Тому Путін плануватиме діяти на випередження.  Він розуміє, що кардинально поміняти ситуацію тоді, коли оголосять офіційні результати виборів і переможе Нікола Пашинян буде практично неможливо. Отже, не виключено, що Москва спробує застосувати кримський сценарій військового вторгнення.

Що мається на увазі. Кремль готує угруповання високо боєздатних підрозділів спеціального призначення військової розвідки (ГРУ) та десантно штурмові частини. За розмірами території і населенням Вірменія схожа до Криму. Тому десь 10-12 тисяч російських бійців буде літаками переправлено у Вірменію, де вони висадяться, скоріше за все, на території аеродрому Еребуні поблизу вірменської столиці, де базуються російські військові літаки і гелікоптери та військово-космічні сили 102 російської військової бази в Гюмрі.  

Росіяни розуміють, що це незаконно, зухвало та небезпечно, тож про проведення операції десантування знатиме всього декілька осіб з оточення Путіна та керівник і заступник 102 російської бази у Вірменії.

За кримським сценарієм, російське військове угруповання має вдертися в ніч з п’ятниці 5-го червня на суботу 6-е червня. Якраз закінчиться уся передвиборча агітація і наступить день тиші. Та замість тиші росіяни спробують захопити аеропорти і відрізати Вірменію від зовнішнього світу.

Паралельно направлять війська у центр Єревана та спробують встановити контроль над приміщеннями уряду, парламенту, адміністрації президента, міністерств оборони і внутрішніх справ та органів безпеки. І тут велике питання, чи отримають росіяни опір від охорони цих державних об’єктів і чи встигне діючий прем’єр Н. Пашинян підняти армію для відбиття російського вторгнення. Якщо охорона та армія будуть деморалізовані, то це дуже полегшить виконання задачі російському контингенту вторгнення.

Очевидно, що буде декілька сценаріїв використання проросійської опозиції. Ймовірно вона оголосить про зміщення Пашиняна з посади та створення якогось само проголошеного органу на кшталт Комітет спасіння Вірменії. Не виключається і фізична ліквідація вірменського проєвропейського лідера. А от чи відбудуться в неділю заплановані вибори, буде залежати, чи російські війська без великих проблем та втрат захоплять всі головні державні інституції Вірменії. Якщо так, то вибори пройдуть в неділю. Підрахунок голосів вже контролюватиметься російською армією, тож гарантовано переможе проросійська опозиція, при чому з великим відривом.

У Москви великий досвід фальсифікації виборів в Криму та на іншій тимчасово окупованій території України. Якщо ж вірменські війська вчинять опір, і зав’яжуться бої, то так званий Комітет спасіння оголосить про перенесення виборів на пізніший час. При чому не вказуючи коли. Тоді слід очікувати прибуття ще однієї групи російських спецназівців та десантників. Росія їх назбирає з усієї країни. Цього вже може бути достатньо, щоб зламати вірменський збройний опір. Використовуватиметься також і персонал 102 російської військової бази. А це ще 4 тисячі військових.

Армія Вірменії налічує 45 тисяч солдат. Але там багато військових, невдоволених політикою Пашиняна та визнання ним військової поразки внаслідок наступу азербайджанської армії в Нагірному Карабасі. Не виключено, що на місці росіяни озброюватимуть радикальних представників проросійської опозиції. Так було в Криму.

Як і під час нападу на Крим наприкінці лютого 2014 року, Москва використовуватиме фактор раптовості. Зокрема, всі підготовчі роботи проводитимуться у повній інформаційній тиші. Російські спецслужби уважно  працюватимуть проти можливого витоку інформації. Самі російські спецназівці та десантники дізнаються, куди їх направляють тільки під час польоту в літаках.

Хтось може скептично віднестися до такого сценарію розвитку подій, але вже таке було. Виникає логічне питання. Чи це обов’язковий сценарій розвитку подій? Ні, але дуже ймовірний. Тоді як йому запобігти?

Значною проблемою для росіян буде доставити військовими літаками десант на територію Вірменії. Адже РФ не має спільного кордону з цією країною. Якщо летіти напряму, то треба пролітати територію Азербайджану, або Грузії. Азербайджан за жодних обставин не пропустить російські літаки. Скоріше всього зробить це і Грузія. Хоча там уряд досить лояльний Москві.  Через територію Туреччини прольот взагалі не розглядається, так як це країна НАТО.

Кремль ризикувати не буде і ймовірно направить літаки через нейтральні води Каспійського моря. Потім йому треба домовитися, щоб Іран їх пропустив через північ своєї території для досягнення простору Вірменії. Очевидно, що Тегеран може дати дозвіл, враховуючи міцні зв’язки з Москвою та незадоволення, що Вірменія обирає проєвропейський шлях розвитку.  

То як діяти Європі, яка нещодавно 4-5 травня провела в Єревані саміт європейської політичної спільноти на найвищому рівні. Там було підтверджено повну підтримку європейському шляху розвитку Вірменії. Нікола Пашинян був господарем зустрічі за участі усіх європейських лідерів.

Якщо Росія таки зможе послати свої війська у Вірменію, тоді реагувати буде запізно і складно. Так було в Криму. Просто завчасно потрібно бути готовим до такого розвитку подій та робити все необхідне, щоб цьому запобігти.

По-перше, європейські лідери мають попередити Тбілісі про небезпеку російського вторгнення та необхідності заборони прольоту російських літаків грузинською територією.

Впливові країни ЄС, такі як Франція і Німеччина мають поговорити завчасно і з Тегераном про неприпустимість надавання дозволу на прольот російських літаків іранською територією для нападу на Вірменію.

Європейці мають бути також в контакті з США, які контролюють іранський повітряний простір, щоб ті попередили Москву щодо неприпустимості російського військового втручання у Вірменії. Можливо, це не зовсім в інтересах США, проте після офіційно звернення європейців, просто відмовчатися не вдасться.

Питання можливого російського військового втручання в події у Вірменії слід також обговорити на саміті міністрів закордонних справ ЄС, що пройде 27-28 травня ц.р. та буде присвячений визначенню переговірної позиції європейців та переговірників у досягненні миру в Україні.

Сьогодні завдання підняти максимальний шум. Москва розраховує вдарити неочікувано та тихо. Але за такої активної діяльності європейців це зробити буде дуже складно, навіть неможливо. Тож повна увага за діями Росії на вірменському напрямку. Європейцям потрібно діяти, а не просто спостерігати. Парламентські вибори 7 червня мають пройти у спокійній обстановці. І хай переможе той, хто заслуговує.

Фото - Mikhail Metzel/TASS