Закрити небо над Україною: чому аргументи НАТО викликають подив

Ілюстративне фото: СТБ

Від самого початку російської війни проти України, Президент України, український уряд, органи місцевого самоврядування, сотні громадських організацій та пересічні громадяни просять у представників НАТО допомогти Україні протистояти повітряному тероризму з боку Кремля.

На жаль, численні звернення та перемовини із представниками Альянсу, і до сьогодні не дали результату. Сотні російських ракет з території Росії, Білорусі, з літаків та кораблів у акваторії Чорного моря щоденно несуть смерть в Україну.

Тисячі жертв серед мирного населення, майже півсотні невинних дитячих душ – це кривавий наслідок мовчання та бездіяльності очільників та членів потужного військового альянсу, яким прийнято вважати НАТО.

Взявши фактично у заручники мешканців Києва, Харкова, Сум, Чернігова, Охтирки та інших українських міст, навіжена кремлівська армада нещадно винищує інфраструктуру та житло українських громад.

4 березня Генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору Єнс Столтенберг пояснив, що НАТО не закриватиме небо над Україною через побоювання повномасштабної війни в Європі.

"Ми розуміємо відчай, але ми також віримо, що якщо ми це зробимо, це у підсумку може призвести до повномасштабної війни у Європі із залученням великої кількості країн і призведе до набагато більших людських страждань. ", - пояснює позицію НАТО Столтенберг.

Подібного роду аргументи були наведені й у Білому домі зазначивши, що введення США безпілотної зони в небі України - "не найкраща ідея", оскільки це на думку американських посадовців втягне США у "прямий військовий конфлікт з Росією".

Проте наскільки аргументовано виглядає така позиція НАТО, і чи справді країни-члени Альянсу настільки залежні від рішення Альянсу у питанні надання підтримки Україні.

Нагадаємо, що Туреччиною, яка з 1952 року є членом НАТО, під час сирійської операції 24 листопада 2015 року поблизу сирійсько-турецького кордону було знищено Су-24 ПКС Росії. Літак було атакована винищувачем F-16 повітряних сил Туреччини через порушення російським бомбардувальником повітряного простору Туреччини.

Як бачимо, тоді це був ніхто не боявся "прямого військового конфлікту" із Росією. А недолугі "санкції Кремля" у вигляді обмеженні імпорту з Туреччини цитрусових чи закриття турецьких напрямків для російських туристів – виглядали щонайменш сміхотворними.

Позиція Туреччини тоді була непохитною: жодних вибачень від Туреччини не було і компенсацію за збитий літак Туреччина не виплатила і не планує виплачувати.

Принагідно нагадаємо і роль Туреччини, країни-члена НАТО, в азербайджансько-вірменському конфлікті. У 2020 році Туреччина відкрито підтримала Азербайджан, який аж ніяк не є членом НАТО, та й навіть амбіцій подібного роду за ним не помічалось.

Тоді турецький міністр оборони заявляв про відправку у Нагірний Карабах військових сухопутних військ Туреччини, а турецькі винищувачі, перебували на території Азербайджану під час конфлікту.

Вірменію, ж як члена ОДКБ, де-юре підтримала Росія, проте доволі формально, а всі її грізні заяви про те, що турецьке покровительство для Азербайджану може стати передумовою для конфлікту ОДКБ із НАТО залишились лише пустими погрозами.

Тези про те, що, мовляв, всі країни-члени НАТО чекають "на відмашку" від керівництва Альянсу на прийняття рішень про надання чи не надання військової підтримки країні, яка не є членом НАТО, виглядають доволі неоднозначними.

Доволі цікаво було б почути не від НАТО, а від країн-членів НАТО, які підтримують Україну чи готові вони на створення такого роду антипутінської коаліції на підтримку українського народу. Нехай зроблять заяви щодо готовності надати Україні військову підтримку, не залежно від позиції Альянсу. Адже приклад Туреччини яскраво свідчить про те, що ініціативи з підтримки країн-партнерів за межами блоку не лише можливі, а здебільшого не викликають у Кремля нічого більше аніж агресивну риторику та чергові погрози.

Слід зазначити, що заяви про потребу військової підтримки України вже звучать від політиків балтійських країн.

Зокрема Президент Литви Гітанас Науседа під час зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном в контексті нападу Росії на Україну наголосив, що нашій країні потрібно допомагати всіма можливими способами, включаючи військові.

Експрезидентка Литви Даля Грибаускайте також закликала НАТО вступити у війну за Україну.

Лише війна може зупинити війну. Не потрібно прикидатися і намагатись заспокоїти сумління лише постачанням Україні зброї, вже надто пізно. Український народ воює за нас… Повторення мантри про те, що НАТО не може допомогти Україні, вже виглядає патетично і викриває боягузтво Заходу, – заявила Грибаускайте.

Своє чергою у Латвії Сейм ще 28 лютого 2022 року у двох читаннях підтримав поправки до Закону про національну безпеку, які дозволять громадянам Латвії воювати на боці України.

Водночас емоції не повинні взяти гору над здоровим глуздом.

Я дуже сподіваюсь, що питання про закриття українського неба буде вирішено найближчим часом. Нам слід зрозуміти, що процедура передачі літаків і відповідно застосування Альянсу, в такому випадку, є безпрецедентною. Україна є лише країною-аспірантом НАТО і має програму розширених можливостей з Альянсом. Не варто забувати, що у західному світі часто працює принцип "демократія – це процедура". Ми не можемо собі дозволити, щоб емоції брали гору над здоровим глуздом, а тим більше у сьогоднішній ситуації, поставити під сумнів доцільність та ефективність євроатлантичної інтеграції України. 
Тому у нас повинні бути інші дії. Ми повинні максимально чітко захищати свою Батьківщину. Ми повинні дати західним політикам час для роздумів. Ми повинні створити умови для того, щоб вони усвідомлювали, що Україна бореться не лише за власну свободу, а й за свободу Європи. Ми маємо рухатись вперед, і добиватись належних результатів у військовій сфері.  Україна захищає насамперед себе, і ми повинні битись кожен день, для того аби стримати агресора, дати йому відсіч. Нам слід допомогти у цьому нашим дипломатам і переконати західних партнерів, щоб вони надали нам таку необхідну на сьогодні допомогу.

Україна не сидить склавши руки, в очікуванні військової підтримки від НАТО.

Втрати російських терористів лише за літальними апаратами за 12 днів війни насправді вражають. Адже станом на 08 березня українська армія вже знищила 48 літаків, 80 гелікоптерів, 7 БПЛА оперативно-тактичного рівня та чималу кількість ракет. Цілком очевидно, що за підтримки європейських та заокеанських друзів українська армія зможе значно ефективніше протистояти терористичним атакам російський воєнних злочинців.