Євгенія Чірікова: Найважливіша дискусія – це про літаки для України, а не обговорення… російської опозиції

У роботі 4-го антивоєнного форуму брали участь російські опозиційні політики і громадські діячі. Серед учасників були не тільки політики, а й досвідчені активісти, зокрема, Євгенія Чірікова екологічна активістка (захисниця Хімкінського лісу), підприємиця, яка допомагає українським біженцям, і володарка нагороди «Жіноча мужність» у 2011, яку їй вручив Джо Байден – тодішній віце-президент.  

- Поділіться, будь ласка, думками про форум. Ви були на минулих форумах та на інших зустрічах, який їх коефіцієнт корисної дії?

- Зізнаюся, маю активістський бекграунд. Для мене важливі такі заходи – що у Пономарьова Іллі, що ось тут, куди я приїжджаю вже 8 років поспіль. Я не пропустила жодного Форуму свободной росії (ФСР). Переконана, що дуже багато залежить від того, з яким настроєм ти приїжджаєш на будь-який захід. Завжди намагаюся, як активістка, отримати користь від подібних подій і роблю це протягом усіх цих 8 років. Завжди займалася громадськими компаніями та завжди долучала учасників форуму. Ми боролися проти Nord Stream 2, форумчани вишиковувалися і тримали плакати. Ґарі Каспаров був скептичний щодо даної акції, але попри все стояв та тримав плакат. В ефірі з'явилася гарна фотографія. Якщо говорити про післявоєнний час, то для мене війна розпочалася 8 років тому. Нова агресивна фаза починається 24-го (лютого 2022 року - ЗІФ), то кожен форум для мене абсолютно неймовірна можливість зустрітися, поспілкуватися з людьми на місцях і домовитися про конкретні дії. Під час минулого форуму ми просто на його «полях» домовилися з російськими активістами про проект «Повернемо світло та тепло в Україну». Наша організація, я представляю проект Аctivatica – це незалежне медіа. Ми знайшли можливість, знайшли фінансування та видали грант цьому проекту, щоби вони могли постачати в Україну генератори. І там сотні людей отримали конкретну допомогу. Так само ми знайшли тут, на форумі, активістів, які працюють у Медиці. Російських активістів, які там відкрили шелтер, допомагають українським біженцям. І знову ж таки, ми їм допомогли з фінансуванням. Це наше завдання. Ми підтримуємо активізм загалом. Це наша ідея така. Наше завдання – і медіапідтримку організувати, і дати ресурси. Ми це робимо, а ось такі форуми – вони мені дуже допомагають для того, щоби таку роботу проводити. Тому для мене це мегаефективно. Це для мене натуральне середовище як для активіста. І я завжди дивуюся (фразам, - ЗІФ) «тільки балаканина, тільки балаканина». Ну, як «тільки балаканина», коли після цього у нас сотні біженців отримали притулок!?

- Виходить, ви, як справжня російська жінка, як мати готові і коня зупинити, і діяти ...

- Дякую, так.

-  Буду відвертим, чоловіки, які тут збираються, ну не настільки активні.

- Ви знаєте, я би не сказала, що це гендерна справа, бо тут повно чоловіків, волонтерів, з якими ми теж проводимо ось такого роду колаборації та разом допомагаємо українцям. Тобто у нас насправді все дуже активно. Ви знаєте, тут важливо не питання гендеру, а як людина себе бачить. Тобто, якщо людина себе бачить активістом, вона діє. Розумієте, неважливо, якої людина статі, ваги, зросту, віросповідання. З активістами я одразу на одній хвилі, я не позиціоную себе як політикиню.

- Тоді питання, пов'язане з підполітичним середовищем. Ось тут пролунало і з вуст Чичваркіна, і з вуст Коха про ситуацію з ФБК та розколом еліт. Як ви оцінюєте лист, який було надіслано? Він доречний чи ні? Моральна оцінка, юридична оцінка – що первинне має бути взагалі. Скажу прямо, можливо, хтось має якісь особисті вигоди або не особистого характеру. «Пісочниці опозиціонерів» між собою сваряться, звинувачують.

- Ви знаєте, дуже гарне питання. Мені здається, коли в Україні твориться такий жах, автором якого є нинішня путінська росія, на цьому тлі взагалі будь-який такий конфлікт, будь-яка подібна дискусія недоречна. Особисто для мене, чесно кажучи, мені здається, що набагато важливішою є інформація про кількість загиблих. Після цих страшних бомбових ударів по Україні я приєднуюся до вимог «дайте хоч F16», хоч це, вибачте, п'ятдесятирічної давності літаки, дайте F35, по-доброму. І для мене це набагато важливіша дискусія, ніж будь-які суперечки та будь-які обговорення всередині нашої російської опозиції і суперечки з Венедиктовим. Тобто, як на мене, це не є важливим. Те, що зараз відбувається в Україні, є найважливішим.

З іншого боку, мені здається, що це певна моральна річ. Мені здається, що було би чудово, якби у ФБК (Фонд боротьби с корупцією) написав подібний папір до Європейського парламенту з проханням, що потрібна допомагати з візами тим біженцям з росії, які постраждали через свою антивоєнну позицію і їм насправді потрібна візи. Наша команда займається допомогою таким людям, ми їх вивозимо з росії.

- А чому немає подібного листа від форуму, від Пономарьова, від когось іще? Та чи діють подібні листи?

- Знаєте, що я скажу: діють! Ми не знаємо, що тут працює, але такий лист, якщо він з'явився на захист Фрідмана, чому б аналогічному листу не з'явитися і щодо опозиціонерів? На наш захист хочу сказати, що мали зустріч у Європарламенті із представниками ФБК, із хлопцями з Форуму свободной росії. Я теж там була. Розпочалася робота, ми вели дискусію, але жодного листа або документу не написали. Чесно кажучи, я не є великою фахівчинею у роботі з єврочиновниками, мені просто на думку не спало підготувати подібний лист. Я не здогадалася. А зараз міркую. Ви мене запитали, і дійсно: чому не з'явився? Вважаю, що потрібно написати – це хороша, це класна ідея, ми повинні написати. Наприклад, Володимир Мілов, «топить», як кажуть, у Європарламенті за права політичних біженців з росії. Леонід Волков, я вважаю, повів себе гідно. Він визнав свою помилку. Заява Олексія Навального із в'язниці – теж дуже гідна та достойна поведінка. Сьогодні прочитала його допис, де він  говорить, що це була помилка і що Леонід правильно зробив, що пішов. Мені здається, що всі правильно відрефлексували власну поведінку і вчинили достойно.

- Тобто, не потрібно шукати підводних каменів?

- Ні, я думаю, що ніхто не знає, як правильно. Ми всі, хто приїхав з росії, трішки як такі сліпі кошенята, не дуже знаємо, як працює європейська юрисдикція. Ми все життя працювали всередині росії. І навіть переїжджаючи, у нас весь фокус уваги залишається на росії. Чесно кажучи, у нас можливі помилки. Думаю, що зараз дуже добре, що все це випливло назовні, бо мені здається, що це ми тепер можемо скоригувати свої дії.

- Ви поставили у своєму виступі риторичне запитання: чому росіяни не йдуть воювати та не намагаються зі зброєю в руках скинути режим. На цій конференції не вперше лунають подібні риторичні запитання. Проте, ми забуваємо про Русскій добровольчєскій корпус (РДК), про легіон «Свобода Росії» (Пономарьова). Цих люди вважають за краще не запрошувати на подібні заходи, а можливо, навіть, не достойними рукостискання...

- Зізнаюся, мені не дуже зрозуміло.

- Що ж має статися, щоби політики в гарних костюмах і білих сорочках, які тут перебувають, визнали, що ось ті хлопці роблять реальну роботу, яку ми не можемо, не хочемо та не вміємо?

- На виправдання ФСР хочу сказати, що вчора була дискусія (закрита, без журналістів), щодо нашого антивоєнного руху та щодо легалізації, було багато питань. Подібні запитання до вашого теж прозвучали. Ми говорили про участь росіян на боці ЗСУ. Його задали, але воно залишилося без відповіді. Чому? Бо поки що не дуже зрозуміло, як усе це можна фізично організувати. Геннадій Гудков заперечив, він – колишній силовик, він, напевно, у цьому розбирається краще. Він стверджує, що немає на законодавчому рівні обґрунтування саме з українського боку.

- ЗСУ приймають усіх іноземців, але для громадян рф процедура ретельніша. Будь-який з іноземців може приїхати до України та подати заяву до ЗСУ.

- І ви знаєте, користуючись нагодою, хочу сказати, ось чисто моя позиція: я вважаю, що це герої. Думаю, що шлях воїна – не для кожного. За всього мого палкого бажання, але я боюся стати тягарем, стріляти я не вмію і мерзну швидко. Але я впевнена, що є росіяни, котрі дуже хочуть виступити зі зброєю в руках на боці ЗСУ, на боці України. Я вважаю, що бити їх по руках і казати, що вони якісь не такі, неправильні. Ось це неправильно.

- Насамкінець: коли політики будуть готові сказати, що дії РДК є слушними?

- Мені здається, що це з кожним конкретним політиком потрібно окремо говорити. Вважаю, що кожен має свою індивідуальну позицію. Я висловлюю свою особисту думку, за інших не готова говорити. Упевнена, що у віках залишиться подвиг саме цих людей – тих, хто воює у ЗСУ, маючи російський паспорт. Я поважаю цих люди, вони не побоялися, вони вийшли. Це ж страшно. Вони ж можуть загинути. Вважаю, що здорово, коли кожен з нас робить те, на що він здатний. Хтось біженцям допомагає, хтось займається постачанням гуманітарної допомоги, хтось усередині росії допомагає біженцям, яких туди під дулом автоматів депортували, допомагають утікати у безпечні країни – це теж важливо. А хтось може зі зброєю в руках воювати на боці ЗСУ – і це дуже правильно. Я вважаю, що будь-яке із згаданих рішень є правильним. Хтось, як журналіст, бореться із пропагандою. Мені здається, що ось респект усім, а виключати з нашого спільного поля тих, хто бореться зі зброєю в руках – це просто безглуздо.

Євгеній Білоножко, журналіст ЗІФу у Варшаві і країнах ЄС (Рига)

Також читайте:

У Ризі росіяни на антивоєнному форумі обдумували плани повалення Путіна – репортаж